Вирок № 27215060, 02.11.2012, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 2028/1271/2012

провадження № 1/2028/141/2012

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2012 року смт. Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Т.М.

при секретарі судового засідання - Атанасовій З.О.

за участю прокурора - Смірнова А.О., Полушкіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нова Водолага кримінальну справу за обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Нова Водолага, Нововодолазького району Харківської області, громадянина України, одруженого, з середньо технічною освітою, має двох неповнолітніх дітей, працюючого водієм на Приватному підприємстві «Мереф'янське автотранспортне підприємство», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2011 року біля 09 годин 30 хвилин ОСОБА_1, керуючи на підставі дорожнього листа технічно справним автобусом «ЛАЗ -695м»державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ПП «Мереф'янське автотранспортне підприємство», рухаючись по площадці автостанції, що знаходиться по вул. Кооперативній, 2 в смт. Нова Водолага, Нововодолазького району, Харківської області, зі швидкістю 4 км./год. (згідно висновку автотехнічної експертизи № 4542 вд 27.04.2011 року), при здійсненні паркування проявив неуважність та всупереч вимогам п. 1.5, п. 12.3 Правил дорожнього руху України, допустив наїзд на пішохода -ОСОБА_2, яка рухалась по даній площадці справа наліво по ходу руху автобуса, яку він спроможний був об'єктивно побачити, не вжив своєчасно заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу та створив небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

В результаті дорожньо -транспортної пригоди ОСОБА_2, згідно висновку судово -медичної експертизи № 129/119 -ОКБ/11 від 20.04.2011 року, спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, які призвели до тривалого розладу здоров'я.

У судовому засідання підсудний при пред'явленні йому обвинувачення повністю визнав себе винним, пояснивши, що він дійсно скоїв інкримінований йому в вину злочин при вищевикладених обставинах.

Зважаючи на повне визнання підсудним своєї провини, а також те, що він не ставить під сумнів фактичні обставини справи, а також правильність розуміння підсудним зміст цих обставин, у суду не виникає сумніву в добровільності та істинності позиції підсудного.

При встановленні порядку і об'єму дослідження доказів, суд, з врахуванням думки учасників процесу і заявою підсудного про те, що немає підстав для дослідження всіх доказів у справі в зв'язку із визнанням ним провини, вважає за необхідне в силу ст. 299 КПК України обмежитися допитом підсудного і оголошенням матеріалів, які характеризують його особу. При цьому суд переконався в добровільності позиції підсудного та потерпілого, роз'яснивши їм, що ті фактичні обставини справи, які ними не оспорюються, не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе визнав повністю та пояснив, що з квітня 2010 року працює на Приватному підприємстві «Мереф'янське АТП»водієм автобуса «ЛАЗ -695н», реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснює перевезення пасажирів по маршруту смт. Нова Водолага -с. Новоселівка.

06 квітня 2011 року він заступив на робочу зміну. Здійснивши декілька маршрутів, біля 09 -30 повернувся на автостанцію «Нова Водолага». Заїхавши на площадку автостанції, він знизив швидкість руху до 3 -5 км/год. та почав під'їжджати до бордюру, щоб здійснити висадку пасажирів. При здійсненні розвороту, рухаючись вперед, відчув як щось потрапило під колеса автобусу, почув жіночий крик та відразу зупинився. Вийшовши з автобуса побачив лежачу на асфальті жінку з роздертою лівою рукою, яка знаходилася в свідомості та стогнала від болю. Вернувшись до автобуса, він взяв аптечку та надав жінці першу медичну допомогу. Через декілька хвилин приїхала швидка медична допомога та відвезла жінку до лікарні.

Також ОСОБА_1 зазначив, що повністю відшкодував ОСОБА_2 витрати на лікування. У вчиненому підсудний щиро розкаюється та просить суворо не карати.

Оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вину підсудного в об'ємі пред'явленого обвинуваченням повністю доведеною, дії його кваліфіковані правильно, оскільки своїми діями ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка управляє транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вивченням особи підсудного, судом встановлено, що ОСОБА_1 за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно, має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, на його виховання перебувають двоє неповнолітніх дітей -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, має постійне місце роботи.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудному у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

При визначенні міри покарання ОСОБА_1 суд враховує характер і ступень суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини його вчинення, відношення підсудного до наслідків свого діяння, а також дані про особу, що він повністю визнав свою вину та розкаюється у скоєному.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання у відповідності з вимогами ст.ст. 50, 65 Кримінального кодексу України відносно законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також з метою виправлення та запобігання можливості вчинення їм нових злочинів, йому за скоєне необхідно призначити покарання у вигляді штрафу.

Вирішуючи питання щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, приймаючи до уваги думку потерпілої, яка просила суворо не карати підсудного та думку прокурора, який не вбачав підстав для позбавлення підсудного права керування транспортними засобами, враховуючи, що у ОСОБА_1 на утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, характер його праці, що він є водієм, а управління транспортним засобом є його основним джерелом для існування, суд вважає за можливе не застосовувати до підсудного, ОСОБА_1, такого додаткового покарання як позбавлення права керування транспортним засобом.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 -підписку про невиїзд, залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Застосовуючи положення ст. 93 КПК України, з підсудного необхідно стягнути судові витрати у розмірі 486,78 грн. (чотириста вісімдесят шість гривень 78 коп.) за проведення авто технічного дослідження.

Питання щодо речових доказів по справі, суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

Цивільний позов не пред'являвся.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 299, 321 -324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) грн. без позбавленням права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення авто технічного дослідження у розмірі 486,78 грн. (чотириста вісімдесят шість гривень 78 коп.) перерахувавши їх НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, код одержувача по ОКПО 25574728, банк одержувача: ГУДКУ в Харківській області, МФО 10901, розрахунковий рахунок -31253272210487, вид платежу -«за авто технічне дослідження».

Речові докази, автобус «ЛАЗ -695н», реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходиться на відповідальному збереженні у ОСОБА_1 -повернути законному володільцю.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін -підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляції протягом 15 діб з моменту проголошення через Нововодолазький районний суд Харківської області.

Суддя Трояновська Т.М.