Постанова № 27212854, 30.10.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р. Справа № 5023/1349/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3143 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 18.04.12 у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_5, м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Харківської області позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень, просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" 133400,00 грн. заборгованості по орендній платі, 7 629, 96 грн. індексу інфляції, 4 954,44 грн. 3% річних, та 6 453,46 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Светлічний Ю.В., Погорелова О.В., Аюпова Р.М.) у справі № 5023/1349/12 у позові відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням господарського суду не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила вищенаведене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позово задовольнити.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2012 р. у справі № 5023/1349/12 скасовано, та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.08.2012 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2012р. у справі № 5023/1349/12 скасовано, справу направлено до Харківського апеляційного господарського суду на перегляд.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду -без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що відповідно до умов договору найму (оренди) від 25.10.2007 р., укладеного між позивачем, відповідачем та третьою особою, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та акту прийому-передачі приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , складеного 01.11.2007 р., відповідач прийняв від позивача та третьої особи для розміщення свого офісу та здійснення його діяльності у користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (на 1 поверсі в літ "А-5". а саме: №№ 19-1-:-19-4) за плату на визначений цим договором строк (5 років) (пункти 1.1., 9.1.), яка відповідно до абзацу третього пункту 4.3. Основного договору за місяць за все приміщення розраховується шляхом помноження площі приміщення на розмір орендної плати за один квадратний метр, зазначеної в цьому пункті (151,50 грн.), і складає 10620,15 грн.

Згідно з п. 4.7. Основного договору орендна плата сплачується не пізніше 25 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів в сумі 10100,00 грн. позивачу, та 520,15 грн. третій особі, отримувачем коштів за яку є позивач.

Відповідно до п. 4.3. Основного договору (в редакції договору про зміну Основного договору, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 12 грудня 2008 р., реєстровий номер 1486) орендна плата встановлюється в розмірі 151,50 грн. з урахуванням обов'язкових платежів, які передбачені чинним законодавством України, за один квадратний метр приміщення; орендна плата за місяць за все приміщення розраховується шляхом помноження площі приміщення на розмір орендної плати за один квадратний метр, зазначеної у цьому пункті, і складає 10620,15 грн., та згідно з п. 4.7. Основного договору сплачується не пізніше 25 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів в сумі 10100,00 грн. позивачу, та 520,15 грн. третій особі, отримувачем коштів за яку є позивач.

В подальшому договором про зміну Основного договору, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 02 квітня 2009 року, реєстровий номер 237, пункти 4.3., 4.7. Основного договору були доповнені новими абзацами, згідно з якими у визначений період з 01.04.2009 р. по 01.10.2009 р. плата за місяць за все приміщення складала 6000,00 грн., які повинні були сплачуватися не пізніше 25 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів в сумі 5500,00 грн. позивачу, та 500,00 грн. третій особі, отримувачем коштів за яку є позивач.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів зазначає, що після 01.10.2009 р. відповідач повинен сплачувати орендну плату відповідно до пунктів 4.3., 4.7 Основного договору (в редакції Договору № 1486) в розмірі 151,50 грн. з урахуванням обов'язкових платежів, які передбачені чинним законодавством України, за один квадратний метр приміщення, що в загальній сумі складає 10620,15 грн. на місяць шляхом перерахування не пізніше 25 числа поточного місяця коштів в сумі 10100,00 грн. позивачу, та 520,15 грн. третій особі, отримувачем коштів за яку є позивач.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем обов'язки щодо сплати орендної плати виконувались неналежним чином -сплата орендної плати проводилась не у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної сплати за приміщення за період жовтень -грудень 2009 року, січень -грудень 2010 року, січень -грудень 2011 року та січень - лютий 2012 року у сумі 133400 грн.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору нараховано відповідачеві 7 629, 96 грн. індексу інфляції, 4 954,44 грн. 3% річних, та 6 453,46 грн. пені.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції по справі, із посиланням на пункт 4.7 договору оренди, вказує, що він сплачував орендну плату на підставі рахунків, наданих йому позивачем, в яких зазначався розмір орендної плати. Відповідач також вказує, що на його думку, позивач, виставляючи рахунки та підписуючи акти наданих послуг, своїми конклюдентними діями схвалив встановлення орендної плати в сумі 6000,00 грн. на невизначений термін. Тому відповідач вважає, що ним не порушувались умови договору оренди щодо сплати орендної плати, а тому відсутні й підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Також відповідачу відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що договір оренди підписаний позивачем як фізичною особою, а не як фізичною особою -підприємцем, а тому між сторонами існують цивільно-правові відносини.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів звертає увагу на наступні положення чинного законодавства.

Так, згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями частини 1 статті 626, частини 1 статті 628, частини 1 статті 629 встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 759 та частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 793 та частини 1 статті 794 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Положеннями статті 526 та частини 1 статті 527 унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті частини 1 статті 610, та пункту 3 частини 1 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями частини 1статті 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору оренди, колегія суддів зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору (пункт 2.1.1. Договору) саме на наймача (відповідача) покладено обов'язок внесення орендної плати за користування приміщенням в розмірі, у строки на та умовах, визначених Договором.

Обов'язковість внесення орендної плати за користування приміщенням саме відповідачем, як наймачем, вбачається із з вищезазначених положень Цивільного кодексу України -статей 759, 762, 526 та 527.

Таким чином, обов'язковість сплати орендної плати відповідачем відповідно до умов договору встановлена як умовами укладеного між сторонами договору, так і вимогами Цивільного кодексу України.

Як вже було зазначено вище, після 01.10.2009 р. відповідач повинен сплачувати орендну плату відповідно до пунктів 4.3., 4.7 Основного договору (в редакції Договору № 1486) в розмірі 151,50 грн. з урахуванням обов'язкових платежів, які передбачені чинним законодавством України, за один квадратний метр приміщення, що в загальній сумі складає 10620,15 грн. на місяць шляхом перерахування не пізніше 25 числа поточного місяця коштів в сумі 10100,00 грн. позивачу, та 520,15 грн. третій особі, отримувачем коштів за яку є позивач.

Проте, цей обов'язок відповідачем не виконаний.

Посилання відповідача на те, що він проводив оплату орендної плати згідно з виставленими позивачем рахунками колегією суддів відхиляються, оскільки такі рахунки не змінюють умов укладеного між сторонами договору, а також не звільняють відповідача від сплати орендної плати відповідно до умов договору.

Посилання відповідача на те, що позивач своїми діями (виставленням рахунків та підписанням актів наданих послуг) схвалив встановлення орендної плати в сумі 6000,00 грн. на невизначений термін також відхиляються колегією суддів, зважаючи на наступне.

Так, як вже було зазначено, договір обов'язковим для виконання сторонами.

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 9.6 укладеного між сторонами договору, зміни і розірвання цього Договору здійснюються за письмовою згодою сторін та підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Крім того, відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутня письмова згода позивача на встановлення орендної плати у розмірі 6000 грн. на невизначений строк, а також відсутня нотаріально посвідчена додаткова угода сторін про зміну розміру орендної плати, колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача

Щодо доводів, покладених в основу оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та відповідача стосовно підписання спірного договору позивачем як фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб'єкти господарювання; під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями; господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством; суб'єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (ч. 1, п. 2 ч. 2 другої статті 55 ГК України).

Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом; громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що позивач при укладенні та виконанні Основного договору, договору № 1486, Договору № 237 діяв як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності спростовується наступними доказами.

Пунктом 4.7. Основного договору передбачено, що отримувачем коштів є Фізична особа - підприємець ОСОБА_4; суми у розмірі 520,15 (п'ятсот двадцять грн. 15 коп.) на поточний рахунок НОМЕР_2 у ВАТ "Мегабанк", МФО 351629, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на підставі рахунків, отримувач коштів є ОСОБА_4 за ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 25.10.2007 р., реєстровий номер 118".

Розділом 10 "Реквізити сторін"Основного договору, в якому серед реквізитів ОСОБА_4 зазначено Свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3, свідоцтво про сплату єдиного податку - НОМЕР_4 від 13.09.2007 р.

Преамбулою Договору № 1486, в якій в якості сторони даного Договору зазначена громадянка України фізична особа - підприємець ОСОБА_4.

Преамбулою Договору № 237, в якій в якості сторони даного Договору зазначена громадянка України фізична особа - підприємець ОСОБА_4.

Пунктом 1 Договору № 237, яким пункт 4.7. Основного договору викладений в наступній редакції: "У період з 01.04.2009 року по 01.10.2009 року Орендна плати сплачується не пізніше 25 числа поточного місяця оренди шляхом перерахування: суми у розмірі 5500,00 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. на поточний рахунок НОМЕР_2 у ВАТ "Мегабанк", МФО 351629, на підставі рахунків, отримувач є Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, отримувач коштів є ОСОБА_4 за ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 25.10.2007 року, реєстровий номер 118.

Актами наданих послуг, складеними в період дії Основного договору, Договору № 1486, Договору № 237, і підписаними з боку орендодавця саме Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.

Довідкою ПАТ "МЕГАБАНК" від 27.09.2011 р. № 09-10324, в якій зазначено, що відповідач за період з січня по вересень 2011 року перерахував позивачу як фізичній особі - підприємцю по Основному договору (зі змінами) орендну плату в сумі 49500,00 грн.

Виписками з рахунку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 від 27.10.2009 р.; від 13.11.2009 р.; від 11.12.2009 р.; від 27.01.2010 р.; від 26.02.2010 р; від 17.03.2010 р.; від 26.04.2010 р.; від 12.05.2010 р.; від 23.06.2010 р.; від 28.07.2010 р.; від 30.08.2010 р.; від 27.09.2010 р.; від 23.03.2011 р.; від 29.04.2011 р.; від 31.05,2011 р.,; від 01,06,2011 р.; від 30.06.2011 р.; від 13.07.2011 р.: від 18.08.2011 р.; від 13.09.2011 р.; від 24.10.2011 р.; від 13.12.2011 р. за період з жовтня 2009 року по грудень 2011 року, з яких вбачається, що отримувачем коштів по орендній платі за основним договором (зі змінами) у період з жовтня 2009 року по березень 2012 року, які Відповідач сплачував позивачу, є фізична особа - підприємець ОСОБА_4 як сторона по Основному договору (зі змінами); Меморіальними ордерами, з яких вбачається, що отримувачем коштів по орендній платі за Основним договором (зі змінами) у період з жовтня 2009 року по березень 2012 року, які Відповідач сплачував Позивачу, є Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 як сторона по Основному договору (зі змінами).

Актами наданих послуг, з яких вбачається, що отримувачем коштів по орендній платі за Основним договором (зі змінами) у період з жовтня 2009 року по березень 2012 року, які Відповідач сплачував Позивачу, є Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 як сторона по Основному договору (зі змінами);

Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не звернув уваги на обґрунтування позивачем його статусу, який, як сторона Основного договору, Договору № 1486 і Договору № 237, здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності, і відповідно може бути стороною в господарському процесі, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку пильність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як свідчать матеріали справи, спірне приміщення є спільною частковою власністю позивача - 54 частка та третьої особи - 54 частка на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Ленінською районною радою м Харкова 24 січня 2007 року на підставі розпорядження голови Ленінської районної ради м. Харкова від 18.01.07 № 23. Право власності по % частки за позивачем та третьою особою зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 30 січня 2007 року в Комунальному підприємстві "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", номер запису п-4-8320 в книзі 1, реєстраційний номер 4029461, що підтверджується витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", номер витягу від 30.01.07 № 13393261, та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим 17 жовтня 2007 року Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", номер витягу 16314981, реєстраційний номер 4029461, номер запису П-48320 в книзі: 1 (пункт 1.2. Основного договору).

Згідно з ч. 2 ст. 128, ч. 1 ст. 133, чч. 1, 2 ст. 134 ГК України громадянин - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення; основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління: господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України; суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам дія використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом; майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи не інакше, як за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, позивач, як фізична особа -підприємець, яка має такий статус в Основному договорі (зі змінами), звернувся до господарського суду з відповідним позовом до відповідача про стягнення належної йому за Основним договором (зі змінами) частини орендної плати, його позов жодним чином не зачіпає інтереси третьої особи як фізичної особи, яка може без перешкод звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача належної їй за Основним договором (зі змінами) частини орендної плати, тобто в даному випадку позивач та третя особа не можуть визнаватися співвідповідачами на тій лише підставі, що вони є співвласниками Приміщення як фізичні особи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач як фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, що належить йому на праві власності як громадянину, а не тільки тим, що використовується в господарській діяльності, а вказані норми закріплюють можливість використання в господарській діяльності майна, що перебуває у спільній власності двох або більше осіб (співвласників), тобто спільного майна, яке може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (частини перша, друга статті 355 ЦК України), в тому числі, передачу в оренду (найм) позивачем як фізичною особою - підприємцем Приміщення, яке належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як фізичним особам, на праві спільної часткової власності.

Отже, висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що взаємовідносини сторін носять цивільно-правовий характер, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як фізичні особи, які вправі вільно розпоряджатися належним їм майном, надали в оренду Приміщення юридичній особі і є співвідповідачами, не відповідає обставинам справи, оскільки наявними у справі доказами підтверджується, що позивач є стороною Основного договору, Договору № 1486 та Договору № 237 як фізична особа - підприємець, тобто учасник відносин у сфері господарювання і суб'єкт господарювання, який здійснює визначену господарську діяльність та зареєстрований відповідно до закону як фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом, без статусу юридичної особи, а між позивачем та відповідачем, як сторонами Основного договору. Договору № 1486 та Договору № 237 існують саме майново-господарські, а не цивільні зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши розрахунок позовних вимог, дійшла висновку про те, що відповідачем не виконані обов'язки щодо сплати орендної плати в за користування приміщенням за період жовтень -грудень 2009 року, січень -грудень 2010 року, січень -грудень 2011 року та січень -лютий 2012 року у сумі, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем існує заборгованість по сплаті орендної плати у сумі133400 грн., крім того, відповідачем за умовами договору та вищенаведених положень Цивільного кодексу України правомірно нараховано за неналежне виконання умов договору 7 629, 96 грн. індексу інфляції, 4 954,44 грн. 3% річних, та 6 453,46 грн. пені.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд неповно дослідив обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2012 року у справі № 5023/1349/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (61168, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 133400,00 грн. заборгованості по орендній платі, 7629,96 грн. індексу інфляції, 4954,44 грн. 3% річних, 6453,46 грн. пені.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код ЄДРПОУ 09804119) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (61168, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3048,76 грн. та витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1524,39 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 30.10.2012 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.