Постанова № 27202440, 01.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р. Справа № 5019/357/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І. суддівГрека Б.М., Палія В.В. (доповідач)розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3на рішенняГосподарського суду Рівненської області від 26.04.2012 та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2012у справі№ 5019/357/12за позовомОстрозького міжрайонного прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Острозької районної державної адміністрації Рівненської областідоФізичної особи -підприємця ОСОБА_3 Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1"пророзірвання договору оренди, зобов'язання повернути орендоване майно та стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 29 340,37грн.

за участю представників:

прокурора: Савицька О.В.- прокурор відділу (посвідчення №000603)

позивача: не з'явився

відповідачів: 1. ОСОБА_3 (фізична особа -підприємець)

2. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Острозький міжрайонний прокурор Рівненської області в інтересах держави в особі Острозької районної державної адміністрації Рівненської області звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 12.08.1999 року, зобов'язання повернути орендоване майно та стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 29 340,37грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.04.2012 року (суддя Павленко Є.В.) позов задоволено частково, розірвано договір оренди земельної ділянки від 12.08.1999 року, зобов'язано Фізичну особу -підприємця ОСОБА_3 повернути земельні ділянки, які розташовані біля села Новомалин Острозького району Рівненської області, стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на користь Острозької районної державної адміністрації Рівненської області 7000,00грн. орендної плати. В іншій частині позовних вимог -відмовлено.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 року залучено до участі у справі №5019/357/12 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 року (судді Дужич С.П., Саврій В.А., Крейбух О.Г.) рішення господарського суду Рівненської області від 26.04.2012 року у справі №5019/357/12 скасовано частково в частині стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 29 340,37грн. заборгованості по орендній платі за 2011 рік. У цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на користь Острозької районної державної адміністрації Рівненської області 1735,00грн. орендної плати за 2011 рік. Провадження у справі в частині стягнення 7000,00грн. орендної плати за 2011 рік -припинено. В частині стягнення 20 605,37грн. орендної плати за 2011 рік -відмовлено. В решті - рішення господарського суду Рівненської області від 26.04.2012 року залишено без змін.

Висновки попередніх судових інстанцій мотивовано неукладеністю додаткової угоди від 31.01.2011 року до договору оренди земельної ділянки від 12.08.1999 року, систематичним невиконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо розміру та періоду внесення орендної плати, що є істотним порушенням умов договору оренди та підставою для дострокового розірвання спірного договору, повернення позивачу орендованої земельної ділянки.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. ст. 1, 22, 83 ГПК України, ст. ст. 651, 654, 1166 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст. ст. 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 141 Земельного кодексу України.

Острозький міжрайонний прокурор Рівненської області у відзиві проти доводів касаційної скарги заперечив, в її задоволенні просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 12.08.1999 року між Острозькою державною адміністрацією Рівненської області, як орендодавцем та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 (далі -підприємець), як орендарем, було укладено Договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передав орендарю для товарного риборозведення у тимчасове платне користування строком на 25 років земельні ділянки загальною площею 273,2 га (у тому числі: пасовищ заболочених -7,6 га, лісів 0,9 га, чагарників -0,8 га, боліт -76,9 га, під водосховищем -182,9 га, під каналами 2,5 га, під дамбою 1,6 га), що розташовані біля села Новомалин Острозького району Рівненської області. Даний договір був нотаріально посвідчений та зареєстрований Острозьким районним відділом земельних ресурсів Рівненського обласного управління земельних ресурсів у книзі записів державної реєстрації договорів оренди по Новомалинській сільраді за №1 від 12.08.1999 року (далі - договір).

Пунктом 2.3 договору сторони узгодили, що орендна плата за землю вноситься орендарем у грошовій формі у сумі 7000,00грн., щорічно до 31 грудня на рахунок Новомалинської сільради з можливим переглядом розміру орендної плат. Своєчасне внесення орендної плати, згідно з п. 3.1 договору є обов'язком орендаря.

Також, пунктом 2.3 договору встановлено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі, внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря; збільшення розміру ставок земельного податку, а також, в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

31.01.2011 року між Острозькою державною адміністрацією Рівненської області, як орендодавцем та підприємцем, як орендарем підписано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 12.08.1999 року №1, згідно якого сторони дійшли згоди про індексацію орендної плати в 2011 році на коефіцієнт 0,1. орендна плата за 2011 рік складає 29 340,37грн. (арк. справи 17 том 1). Попередніми судовими інстанціями встановлено, що дана додаткова угода не була нотаріально посвідчена та зареєстрована Острозьким районним відділом земельних ресурсів Рівненського обласного управління земельних ресурсів.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що 06.03.2006 року між Острозькою державною адміністрацією Рівненської області, підприємцем та ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" було укладено додаткову угоду до договору оренди від 12.08.1999 року, якою стороною орендарем визначено ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", які несуть солідарну відповідальність за виконання умов договору. Внесено зміни п. 2.3 договору, відповідно до яких, сторони встановили розмір орендної плати в сумі 8735,00грн., яка мала сплачуватись орендарями рівними частинами, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Вказана угода нотаріально посвідчена та зареєстрована Острозьким районним відділом центру ДЗК за №04.06.586.00001 від 21.03.2006 року (арк. справи 22 том 2).

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 04.01.012р. та 06.02.2012р. Острозька райдержадміністрація зверталась до ФОП ОСОБА_3 з вимогою сплатити борг у розмірі 53 712,00грн., в т. ч. 29 340,37грн. -за 2011 рік.

Задовольняючи позов в частині вимоги про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна суди попередніх інстанцій виходили із систематичного невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо розміру та періоду внесення орендної плати, що, у свою чергу, є істотним порушенням умов договору оренди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача-1 зазначеної у рішенні заборгованості з орендної плати, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги умови додаткової угоди від 06.03.2006 року до договору оренди від 12.08.1999 року, яка не була врахована судом першої інстанції при прийнятті рішення.

Проте, суд касаційної інстанції вважає висновки попередніх судових інстанцій щодо наявності підстав для розірвання договору оренди у судовому порядку, повернення орендованого майна та стягнення заборгованості по орендній платі у визначених судами попередніх інстанцій розмірах передчасними та такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно - правовими актами та договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з п."д" статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є зокрема систематична несплата земельного податку або орендної плати.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Закон України "Про оренду землі" визначає підстави і порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Згідно частини 2 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до п.2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року №6, у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід врахувати, що відповідно до ст. 32 ЗУ "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 ЗУ "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК та іншими законами України.

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Таким чином, для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання договору оренди принципового значення набуває дослідження обставин, які пов'язані із систематичним невиконанням орендарем зобов'язання із внесення орендної плати.

Встановивши, що додаткова угода від 31.01.2011 року, якою було збільшено розмір орендної плати до 29 340,37грн. не була нотаріально посвідчена та зареєстрована Острозьким районним відділом земельних ресурсів Рівненського обласного управління земельних ресурсів, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку щодо неукладеності останньої та встановили, що така угода не породжує будь-яких прав та обов'язків для сторін.

Суд апеляційної інстанції, встановивши факт укладення додаткової угоди від 06.03.2006 року до договору оренди від 12.08.1999 року (яка була нотаріально посвідчена та зареєстрована Острозьким районним відділом центру ДЗК за №04.06.586.00001 від 21.03.2006 року) мотивовано прийняв до уваги умови даної додаткової угоди, зокрема, в частині збільшення розміру орендної плати до 8735,00грн.

Проте, суд апеляційної інстанції не звернув увагу та не надав правової оцінки змінам, які внесені даною додатковою угодою до підпункту 3 "Підстави припинення договору" пункту 4 договору оренди від 12.08.1999 року, а саме, однією із підстав для припинення договору визначено несплату орендної плати протягом року з часу проплати.

Крім того, для правильного вирішення спору, з урахуванням посилання відповідача-1 на здійснення переплат за договором оренди, судам попередніх інстанцій необхідно було встановити, яка сума орендної плати повинна була бути сплачена та фактично була сплачена стороною -орендарем, починаючи з 1999 року (з урахуванням збільшеного розміру орендної плати за додатковою угодою від 06.03.2006 року та з урахуванням того, що додаткова угода від 31.01.2011 року до договору є неукладеною та не породжує будь-яких прав та обов'язків для сторін).

Після з'ясування даних обставин, підлягає вирішенню питання щодо наявності чи відсутності заборгованості сторони - орендаря перед Острозькою районною державною адміністрацією за визначений у позовній заяві період (2011 рік) та розмір такої заборгованості станом на час звернення Острозького міжрайонного прокурора з позовом до суду, відповідно, підлягає вирішенню питання щодо наявності чи відсутності систематичної несплати орендарем орендної плати.

Також, суд касаційної інстанції звертає увагу, що скасовуючи рішення суду І інстанції в частині стягнення з відповідача-1 29340,37грн. заборгованості та відмовляючи у стягненні 20 605,37грн. орендної плати, суд апеляційної інстанції не врахував, що судом І інстанції сума у розмірі 20 605,37грн. не була присуджена на користь позивача, навпаки, у стягненні зазначеної суми коштів було відмовлено.

Крім того, апеляційна інстанція на стор. 5 постанови посилається на додаткову угоду від 31.01.2011р. до договору оренди від 12.08.1999 року, яка підписана між Острозькою РДА Рівненської області, ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", в особі ОСОБА_3, проте, копія такої додаткової угоди у матеріалах справи -відсутня. Ні у протоколах судових засідань, ні у тексті постанови не міститься посилання на дослідження судом апеляційної інстанції оригіналу такої додаткової угоди.

Залучивши до участі у справі відповідача-2 -Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1", апеляційна інстанція у постанові не зазначила, як вирішено спір щодо Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1", що є порушенням норм ст. 84 ГПК України.

Отже, суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі, а справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 26.04.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 зі справи № 5019/357/12 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій