Рішення № 27201347, 04.11.2012, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 422/4247/12

справа № 2/422/3930/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року м. Дніпропетровську

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Шавули В.С.,

при секретарі Кравцову С.С.

за участю представника позивача -Миронової Т.І.

представника співвідповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 20 травня 2009 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28 вересня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № НОМЕР_1, на умовах якого відповідачка отримала кредит у розмірі 70 000,00 доларів США.

Забезпеченням виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_4 стала порука ОСОБА_2 згідно до договору поруки від 28 вересня 2007 року № НОМЕР_1/П1, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Станом на 18 травня 2009 року заборгованість позичальника перед Банком становить 478 603,62 грн., з якої : заборгованість за сумою кредиту -58 772,59 доларів США, що в еквіваленті складає 447 970,56 грн.; заборгованість за процентами по користуванню кредитом -3 657,13 доларів США, що в еквіваленті складає 27 875,01 грн.; пеня -2 758,05 грн.

Оскільки відповідачі добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажають, позивач змушений був звернутися до суду із даним позовом, у якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 заборгованість всього у розмірі 478 603,62 грн., судові витрати по справі.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2010 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.

Ухвалою суду від 30 березня 2012 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2010 року скасовано.

У судовому засіданні позивач, в особі свого законного представника за довіреністю - ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Співвідповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися. Про час та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку. Причини неявки у судове засідання не повідомили, письмових заяв про розгляд справи за своєю відсутністю до суду не надсилали.

Представник співвідповідача ОСОБА_2 діючий за довіреністю ОСОБА_3, у судовому засідання проти позовних вимог заперечував. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

За згодою представників позивача та відповідача розгляд справи проводився без участі співвідповідачів, що не з'явилися.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено в судовому засіданні 16 травня 2012 року, повний текст рішення складений 21 травня 2012 року.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за договором про надання споживчого кредиту на дострокове повернення кредиту, у зв'язку із порушенням умов виконання основного зобов'язання.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, в одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Судом встановлено, що 28 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1, згідно умов якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 70000,00 доларів США, зі сплатою 11,90 % річних та кінцевим терміном погашення 29 вересня 2014 року (а.с.7-13).

Кредитні кошти були отримані ОСОБА_4 на підставі заяви про видачу готівки за № 21 від 28 вересня 2007 року (а.с. 31), ордеру -розпорядженню про видачу кредиту від 28 вересня 2007 року (а.с. 32).

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань між позивачем та ОСОБА_2, 28 вересня 2007 року було укладено договір поруки № НОМЕР_1/П1, згідно умов якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с.14-15).

За змістом ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За змістом ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Поряд із засобами заохочення, виконання цивільних обов'язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства. Будь-яка особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Однак, в порушення умов договору, відповідачі свої зобов'язання не виконали, допустили прострочення повернення платежу і сплати процентів, внаслідок чого за ними, станом на 18 травня 2009 року заборгованість позичальника перед Банком складає 478603,62 грн., а саме: заборгованість за сумою кредиту -58772,59 доларів США, що в еквіваленті складає 447970,56 грн.; заборгованість за процентами по користуванню кредитом -3657,13 доларів США, що в еквіваленті складає 27875,01 грн.; пеня -2758,05 грн. (а.с. 16,35-37).

Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У відповідності до п.6.1.2. розділу 6 Договору, сторони погодили, що Банк має право визнати термін повернення кредиту, таким, що настав згідно із п.1.2.2. цього Договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та сплати за кредит в сторону зменшення.

У відповідності до п.6.2 розділу 6 Кредитного договору, терміни дострокового повернення кредиту та сплати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит -обов'язковими для повернення і сплати в повному обсязі Банку із 32 календарного дня, рахуючи із дати одержання Позичальником повідомлення (вимоги) Банку про дострокове повернення коштів, за умови, якщо Банк направив Позичальнику відповідну вимогу поштою цінним листом з описом та повідомленням про вручення, а Позичальник не усунув зазначених Банком порушень.

Згідно п.2.2 договору поруки, у випадку невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором Кредитор має право пред'явити свої вимоги до Поручителя, які є обов'язковими до виконання ними на 10-й робочий день з дня відправлення їм такої вимоги рекомендованим листом.

Обставини з приводу направлення банком та одержання позичальником ОСОБА_4 та поручителем ОСОБА_2 досудових вимог про повернення кредиту знайшли своє підтвердження у судовому засіданні дослідженням відправлених 11.03.2009 року рекомендованих листів та поштових повідомлень із відміткою про власноручне отримання співвідповідачами.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованим, в повному обсязі доведеними з його боку та підлягають задоволенню, внаслідок чого слід солідарно стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_1 від 28 вересня 2007 року всього у розмірі 478 603,62 грн., з якої заборгованість за сумою кредиту -58 772,59 доларів США, що у еквіваленті складає 44 970 грн. 56 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом -3 657,13 доларів США, що у еквіваленті складає 27 875 грн. 01 коп. та пеню у розмірі 2 758 грн. 05 коп.

Крім того згідно статті 88 ЦПК України, оскільки позивачем при подачі позову були сплачені судові витрати, і його вимоги задоволені, з відповідачів належить стягнути на користь позивача державне мито в сумі 1700,00 грн. та інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи у сумі 250,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14-16, 526, 530, 541, 543, 546, 548, 553, до ч.4 ст.559, 610, ч.1 ст. 611, ч.2 ст.1050, 1054 ЦК України ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.10, 11, 15, 57-60, ч.1 ст.61, 88, 209, 212, 213-215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 8, к/р 32009100100 в управління НБУ в Харківській області, Код ОКПО 09807750, МФО 351005) заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_1 від 28 вересня 2007 року в розмірі 478603,62 гривень (Чотириста сімдесят вісім тисяч шістсот три гривні 62 копійки), з якої заборгованість за сумою кредиту -58 772,59 доларів США, що у еквіваленті складає 44 970 грн. 56 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом -3 657,13 доларів США, що у еквіваленті складає 27 875 грн. 01 коп.; пеня - 2 757 грн. 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 8, к/р 32009100100 в управління НБУ в Харківській області, Код ОКПО 09807750, МФО 351005), в рівних частках, державне мито в розмірі 1 700,00 грн. (Одна тисяча сімсот гривень 00 копійок) та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250,00 грн. (Двісті п'ятдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення суду, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя В.С. Шавула