Ухвала суду № 27189294, 25.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р. справа № 1170/2а-5203/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Соломка М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року

по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Канкур» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Канкур»(далі ТОВ фірма «Канкур») звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі Кіровоградської ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001392310 від 29.11.2011 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року

позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач Кіровоградською ОДПІ подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог .

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ фірма "Канкур" зареєстрована виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як юридична особа 30.09.1994р , має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №745780 та про реєстрацію платника податку на додану вартість №15207197.

Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірми "Канкур" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП "Зітекс" за період з квітня по серпень 2011 року.

За наслідками перевірки Кіровоградською ОДПІ складений акт №152/231/20659741 від 15.11.2011 року, яким встановлено порушення ТОВ фірма "Канкур" вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у зв'язку безпідставністю віднесення до складу податкового кредиту сум по операціях з ПП "Зітекс" , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8273 гр., в тому числі: за квітень 2011р. в розмірі 1968 гр., за червень 2011р. -2379 гр., за липень 2011р. -2163 гр., за серпень 2011р. - 1763 гр.

Актом перевірки також встановлена нікчемність правочинів з ПП "Зітекс", зафіксовано відсутність надання робіт (послуг) та укладання угод з метою настання реальних наслідків, оскільки господарські операції з квітня по серпень 2011р. щодо придбання позивачем у формі робіт (послуг) у контрагента-постачальника робіт (послуг) ПП "Зітекс" не підтверджуються наявністю у контрагента трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Ці висновки здійснено на підставі довідок «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Зітекс" від 19.09.2011р. №89/23-1/37426723, від 10.10.2011р. №104/23-1/37426723, від 14.11.2011р. №149/23-1/37426723 за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р, 01.08.2011р. по 31.08.2011р., якими встановлено порушення ПП "Зітекс" в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ "Євросвіт" за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р. з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. , які мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу "вигодонабувача".

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011р. №0001392310, яким ТОВ фірма "Канкур" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 8273 гр., за штрафними (фінансовими) санкціями - 983 гр.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи положень п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно відніс до складу податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентом ПП "Зітекс" за період з квітня по серпень 2011 року суму 8273 гр.

Згідно ст. 198 Податкового кодексу України Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені.

Відповідно до приписів п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податкуґ

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентом ПП "Зітекс" в період, що перевірявся відповідачем, укладені договори підряду на виконання будівельних робіт. Фактичне виконання контрагентом вищезазначених договорів підряду підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а саме: договорами підряду, податковими накладними, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами здачі -приймання робіт, тим самим встановлено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, наданих вищезазначеним контрагентом.

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право позивача на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог цивільного, господарського, податкового та іншого законодавства.

Оскільки на час дії угод ПП "Зітекс" -контрагент позивача- був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагенту протиправною.

Враховуючи викладене, є вірним висновок суду першої інстанції, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в силу ст.19 Конституції України, ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених позивачем з контрагентом ПП "Зітекс" правочинів, рішення суду про визнання їх такими, також не існує судових рішень, якими ПП "Зітекс" був б визнаний фіктивним, а його установчі документи -недійсним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем Кіровоградською ОДПІ висновок про нікчемність правочинів зроблений на припущеннях , факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом господарських угод, які визнані нікчемними, доведений матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно визначив, що з боку позивача відсутні будь-які порушення вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України,, а висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість на загальну суму 8273 гр. за період з квітня по серпень 2011 року є неправомірними.

Неправомірність визначення відповідачем суми грошового (податкового) зобов'язання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року-без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова