Ухвала суду № 27188884, 01.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р.

справа № 2а-0870/7401/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Соломка М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі

за адміністративним позовом ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко»до Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко»звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області (далі ДПІ у Приазовському районі Запорізької області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000142302 від 22.04.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 99 724гр.

Представник відповідача заперечував проти позову, та просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року позов задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0000142302 від 22.04.2011 року , винесене ДПІ у Приазовському районі Запорізької області.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Приазовському районі Запорізької області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та відмовити в задоволенні позовних вимог .

В судове засідання апеляційного суду сторони не з’явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв’язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що в період з 28.03.2011 року по 1.04.2011 року ДПІ у Приазовському районі Запорізької області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Будпостачсервіс-2006»за період з 1.08.2010 року по 31.08.2010 року, за результатами якої складено акт №101/23/31433316 від 8.04.2011 року .

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи положень пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 99 724гр., та ст.203,215,216,228,626,629,655,658,662 ЦК України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі акту перевірки №101/23/31433316 від 8.04.2011 року ДПІ у Приазовському районі Запорізької області 22.04.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142302 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 99 724гр.

Висновок податкового органу про порушення позивачем пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР грунтується на висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту в грудні 2010 року суми ПДВ по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Будпостачсервіс-2006»на зазначену суму 99 724гр.

Відповідно до змісту пп. 7.4.1. та пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР , що діяв до 1.01.2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердже ними зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.5.1 пп.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг)

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат з сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентом ТОВ «Будпостачсервіс-2006»в перевіряємий період укладені договори купівлі-продажу товару - лісів будівельних алюмінієвих.здійснення постачання товару контрагентом за відповідними договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товаро - транспортними накладними про транспортування товару на адресу позивача, документами у підтвердження оплати товару.

Чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із постачальників товару у ланцюгу постачання не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні товару, оскільки Закон №168/97-ВР не ставить таке право покупця в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх договірних (цивільно-правових) та податкових зобов’язань.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником поддатків, не покладено обов’язку з перевірки дотримання усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог цивільного, господарського, податкового та іншого законодавства.

В силу викладеного позивач не мав підстав вважати ТОВ «Будпостачсервіс-2006»фіктивним підприємством, а його діяльність –протиправною, оскільки на час дії угод зазначений контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, є вірним висновок суду першої інстанції, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в силу ст.19 Конституції України, ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», приписами Податкового кодексу України відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених позивачем з контрагентом правочинів, рішення суду про визнання їх такими, також не існує судових рішень, якими ТОВ «Будпостачсервіс-2006»визнаний фіктивним, а його установчі документи –недійсними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочинів зроблений на припущеннях , факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом господарських угод, які визнані нікчемними, доведений матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно визначив, що з боку позивача відсутні будь-які порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР, а висновки податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 99 724гр. є неправомірними.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративно го позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції по годжується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправним та скасування оскаржу ваного податкового повідомлення-рішення №0000142302 від 22.04.2011 року, винесеного ДПІ у Приазовському районі Запорізької області є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року –залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова