Ухвала суду № 27187887, 24.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 р. Справа № 29893/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Большакової О.О.

за участі секретаря судового засідання Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Денвік» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2012р. про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денвік» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою суду від 13.01.2012р. закрито в порядку ст.157 КАС України провадження у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денвік» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про визнання протиправними дій, у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (а.с.39).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив представник Іванов О.О., діючий за дорученням від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Денвік», який у апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного закриття провадження у адміністративній справі (а.с.42-47).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала суду суперечить положенням ст.14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якої рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку, через що наведений спір є публічно-правовим, торкається виконання суб'єктом владних повноважень своїх функцій, а тому повинен розглядатися адміністративним судом за правилами КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Денвік» за своєю суттю є вимогами про спростування висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, з метою створення правових передумов для оскарження винесеного за результатами такої перевірки рішення, тобто з вимогами про оскарження у судовому порядку акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м.Львова.

Окрім цього, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав би обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та , відповідно, міг бути предметом розгляду судом за правилами КАС України.

Між тим, вказаний висновок суду першої інстанції слід вважати хибним і неправильним, виходячи з наступного.

Із змісту заявленого позову убачається, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Денвік» просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова щодо викладення в акті про результати перевірки від 18.03.2011р. № 334/23-209/35854541 висновків про нікчемність, фіктивність правочинів та відповідні висновки про завищення валових доходів, валових витрат, завищення податкового зобов'язання, податкового кредиту (а.с.2-7). В подальшому позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та додатково просив визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 18.03.2011 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновок відповідача викладений у акті перевірки про те, що правочини з контрагентам не спрямовані на реальне настання правових наслідків, спрямовані на порушення публічного порядку, а тому не відповідає дійсності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку із частиною 1 тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України також визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Ненормативні (індивідуальні) акти -породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 10 вказаного Закону визначено функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих державних податкових інспекцій.

Згідно з частиною першою статті 8 згаданого Закону Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо функції, пов'язані зі здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Правовий аналіз вказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні» свідчить про те, що органи державної податкової служби є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення та оформлення результатів перевірок наведені в главі 8 Податкового кодексу України.

Аналіз заявленого позову свідчить, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Наказ керівника податкового органу про призначення позапланової перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених статтею 111 Закону №509-XII і згідно з п2 ч.1 ст. 112 є одним із документів, за умови надання яких під розписку платнику податків податковий орган має право приступити до проведення перевірки.

Таким чином, видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки, а відтак він є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні п. 1 ч.2 ст. 17 КАСУ. Суд першої інстанції при розгляді вказаної справи повинен дослідити наявність порушених прав у позивача при формуванні висновків податкового органу стосовно нікчемності укладених правочинів та відповідність дій податкового органу вимогам законодавства.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним наказу керівника податкового органу про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків, виданого відповідно до ст.111 Закону №509 та визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова щодо викладення в акті про результати перевірки від 18.03.2011р. № 334/23-209/35854541 висновків про нікчемність, фіктивність правочинів та відповідні висновки про завищення валових доходів, валових витрат, завищення податкового зобов'язання, податкового кредиту, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про закриття провадження в адміністративній справі, а відтак вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на продовження розгляду.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.202, п.6 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Денвік» задоволити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2012р. про закриття провадження в адміністративній справі № 2а-7964/11/1370 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

О.О. Большакова