Постанова № 27187578, 18.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-16059/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби та Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.04.2011р. №0000670700.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2012 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням товариством подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»за результатами якої 17.01.2011р. складено акт №6/07-214/20027449 про результати позапланової виїзної перевірки з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2010р. по 30.09.2010р.

В Акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 1.8 статті 1, п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.7.2, п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 3 404 694,96грн.

На підставі встановленого порушення Окружною державною податковою службою - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення -рішення від 04.04.2011р. №0000670700, яким за порушення п. 1.8 статті 1, п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.7.2, п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 3 404 694,96грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, прийшов до висновку, що контрагенти позивача не відобразили податкові зобов 'язання по ПДВ, згідно чого надмірна сплата до бюджету даного податку у позивача відсутня.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано до податкової інспекції декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року (вх. № 9005320737 від 22.11.2010 ) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 25 022 499,00грн. Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування: залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 25 022 499,00грн.; частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів 25 022 499,00грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 25 022 499,00грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регуляються Законом України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент формування спірного податкового кредиту.

Так, підпункт 7.4.1 Закону «Про податок на додану вартість»передбачає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.2.6 Закону «Про податок на додану вартість»передбачає, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними.

Позивач формував податковий кредит виключно стосовно придбаних Товарів, які були використані у оподаткованих операціях в межах господарської діяльності та на підставі податкових накладних.

Разом з тим, з Акту перевірки вбачається, що Відповідач не наводить жодного факту, який-би свідчив про відсутність визначених законом підстав для формування податкового кредиту у заявленому розмірі.

Тобто, Відповідач не заперечує тих обставин, що податковий кредит формувався на підставі податкових накладних та щодо Товару, який був використаний у оподаткованих операціях в межах господарської діяльності.

Натомість, як вбачається із вказаного Акту, підставою для прийняття оспорюваного рішення стали виключно дані результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо Позивача як платника ПДВ за вересень 2010 року, з зазначенням розбіжностей по 47 контрагентам Позивача.

Однак, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що зазначені дані результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо Скаржника як платника ПДВ не можуть бути підставою для позбавлення Скаржника права отримати бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

При цьому колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість"необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правомірність складання контрагентом позивача податкових накладних, які були отримані позивачем та включені до податкового кредиту у травні 2010 року, а також правильність визначення контрагентом сум в податкових накладних та правильність їх заповнення відповідачем не заперечується та не викликає у колегії судців будь - яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання та не заперечувались представником відповідача в суді апеляційної інстанції.

Також колегія суддів під час апеляційного розгляду справи враховує, що фактичне (реальне) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами органом державної податкової служби під час проведення перевірки та судом першої інстанції не розглядались.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, який був постачальником товарів (послуг) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Також, колегія суддів зазначає, що скаржником також надано всі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит, який в подальшому був заявлений до бюджетного відшкодування.

Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, покладені в основу оскаржуваного рішення не відповідають дійсним обставинам спору, які підтверджені належними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, з наданих в суді апеляційної інстанції документів, вбачається, що розбіжності між заявленим бюджетним відшкодуванням і сумами ПДВ, сплаченими контрагентами були відсутніми у автоматизованій системі «Співставлення податкових зобов'язань».

Однак, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, більшість контрагентів позивача задекларувала податкові зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що розбіжності згідно бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування або податкового кредиту, а тому оскаржуване податкове повідомлення рішення винесене відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою позов задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2012 року -скасувати.

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2011 року №0000670700.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 23 жовтня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.