Ухвала суду № 27186944, 23.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-2983/10/1570

Категорія: 5.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -Милосердного М.М.,

суддів -Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі -Дубчак Ю.В.,

за участю: представника апелянта -Шатіло Володимира Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Південної митниці на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЖАРДЕН" до Південної митниці про скасування податкових повідомлень,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ЖАРДЕН" звернулося до суду з адміністративним позовом до Південної митниці про скасування податкових повідомлень форми "Р" від 17 лютого 2010 року №19, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 325793,16 грн. та від 17 лютого 2010 року №20 яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 65158,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржувані рішення прийняті на підставі акту перевірки від 21 грудня 2009 року, висновки якого суперечать вимогам чинного законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення форми "Р" №19 та №20 від 17 лютого 2010 року, винесені Південною митницею.

Не погоджуючись з постановою суду, начальником Південної митниці подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Південної митниці не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 квітня 2009 року ТОВ "ЖАРДЕН" було оформлено вантажну митну декларацію № 500040418/9/002009, 15 квітня 2009 року - №500040418/9/002074 та №500040418/9/002075, 07 травня 2009 року - №500040418/9/002462 на коньяк, країна виробник Грузія та Вірменія, із зазначенням коду товару відповідно до товарної номенклатури УКТ ЗЕД 220820 12 00, які були прийняті Південною митницею та по ним сплачені всі нараховані платежі.

Фахівцями Південної митниці 21 грудня 2009 року проведено камеральну перевірку стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи щодо повноти нарахування та сплати до Державного бюджету України податків та зборів при митному оформленні товарів, які класифікуються у товарній позиції 2208 згідно УКТ ЗЕД, здійснених у зоні діяльності Південної митниці у період з 01 січня 2009 року по 31 липня 2009 року, за результатами якої складено акт від 21 грудня 2009 року № К/0026/9/500000000/35178140.

В ході проведеної перевірки, з метою можливого виявлення випадків невірної класифікації товарів "коньяк" та "бренді" згідно з вимогами УКТ ЗЕД було проведено аналіз митних оформлень товарів.

В результаті чого, під час перевірки було зроблено висновок, що у вищезгаданих 4 вантажних митних деклараціях була помилково визначена класифікація товарів країна походження яких не Франція за кодом УКТ ЗЕД 2208 20 1200, оскільки відповідно до листа Державної митної служби України від 13 липня 2009 року № 11/4-10.12/6702-ЕП вірним кодом товарів є код УКТ ЗЕД 2208 20 2900.

Зміна коду товару призвели до виникнення у ТОВ "ЖАРДЕН" податкового зобов'язання на суму 372335,07 грн., у тому числі по сплаті акцизного збору 310279,20 грн. та податку на додану вартість 62055,87 грн.

На підставі складеного акту перевірки відповідачем 17 лютого 2010 року були прийнятті податкові повідомлення форми "Р" №19, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: акциз на лікеро-горілчану продукцію у розмірі 325793,16 грн. (у тому числі за основним платежем 310279,20 грн. і 15513,96 грн. за штрафними санкціями) та від 17 лютого 2010 року №20 яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість товарів, увезених на територію України об'єктами підприємницької діяльності у розмірі 65158,66 грн. (у тому числі за основним платежем 62055,87 грн. і 3102,79 грн. за штрафними санкціями).

За результатом поданої Товариством скарги відповідачем прийнято рішення про залишення оскаржених рішень без змін, а скарги без задоволення, що стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями про код товарної номенклатури, зазначений імпортером, то митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає їх правильними з огляду на наступне.

В силу статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Пунктом 12 статті 1 Митного кодексу України передбачено, що митна декларація це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. При цьому, згідно з пунктом 14 статті 1 Митного кодексу України митне оформлення -це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів;

На відміну від податкової декларації, документу, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку (підпункт 1.11 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2181-ІІІ), митна декларація містить лише відомості про товар, який переміщується через митний кордон, а не визначає податкові зобов'язання.

Згідно зі статтею 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (пункти 19, 35 статті 1 Митного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2, підпункту "б" пункту 10.1 статті 10 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97-ВР) при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

При цьому, платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону №168/97-ВР відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-III у тому випадку, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Пропуск товарів через митний кордон України означає завершення митного оформлення і виконання митним органом митних процедур, у тому числі й сплату податків і зборів, що пов'язуються з імпортом товарів на митну територію України.

Таким чином, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з відомостями про товар, то відповідно до статті 17 Закону України від 05.02.1992 №2097-XII "Про Єдиний митний тариф", пунктів 10.1 та 10.3 статті 10 Закону №168/97-ВР, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України №2181-III, він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-III не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки згідно з зазначеною нормою контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки він виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. При цьому, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Проте, вантажна митна декларація не є тотожною податковій декларації, а відповідальним за визначення податкових зобов'язань щодо сплати ввізного мита та податку на додану вартість у зв'язку з ввезенням товарів на митну територію України в силу закону є митний орган.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Південної митниці -залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: