Ухвала суду № 27183681, 03.10.2012, Апеляційний суд Тернопільської області

Справа № 1904/1367/2012Головуючий у 1-й інстанції Баран Є.М. Провадження № 11/1990/343/12 Доповідач - Іващенко О.Ю.Категорія - ч.2 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Іващенка О.Ю.

Суддів - Кунця І. М., Галіян Л. Є.,

за участю прокурора Сеник Н.В.

засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 липня 2012 року, -

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:

-27.04.2011 року Іванківським районним судом Київської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, -

засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Іванківського районногосуду Київськоїобластівід 27 квітня 2011 року у виді 2 місяців позбавлення волі і остаточне покарання за сукупністю вироків ОСОБА_1, призначено у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено попередній -тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 постановлено рахувати з02 травня 2012 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1судові витрати на користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області за проведення судово-дактилоскопічної експертизи № 4/14/12 від 22.05.2012 року в розмірі - 206,40 грн.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину, що мав місце за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 27 квітня 2012 року близько 11.00 год., будучи звільненим від відбуття покарання з випробуванням та перебуваючи на іспитовому строку, разом із гр. ОСОБА_2 під'їжджали з м. Хоростків Гусятинського району в с. Хлопівка Гусятинського району автомобілем "Ford Transit Connect" р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 Вони сиділи на задньому сидінні та виходячи з салону автомобіля на АДРЕСА_2, ОСОБА_1 на лівому задньому сидінні побачив гаманець та вирішив його викрасти. В подальшому ОСОБА_1 розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає шляхом вільного доступу, умисно, таємно, повторно з корисливих мотивів викрав гаманець вартістю 30 грн., в якому знаходилися грошові кошти в сумі 2800 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 2 830 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи кваліфікації своїх дій та доведеності вини у вчиненні інкримінованого злочину, просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з суворістю призначеного йому покарання та постановити новий вирок, застосувавши ст.69 КК України призначити більш м'яке покарання, яке б не було пов'язане з реальним позбавленням волі. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції постановляючи вирок не прийняв до уваги відсутність обтяжуючих покарання обставин та ряд пом'якшуючих обставин, таких як щире розкаяння у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданої потерпілому шкоди і невмотивовано призначив йому покарання пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду, засудженого ОСОБА_1, який просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з суворістю призначеного йому покарання та застосувавши ст.69 КК України постановити вирок призначивши більш м'яке покарання, яке не було б пов'язане з реальним позбавленням волі, міркування прокурора, який вважає вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, в яких він просить пом'якшити покарання, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція задоволенню не підлягаєвиходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1у вчиненні інкримінованого злочину, за вказаних у вироку обставин і кваліфікація його дій за ч.2 ст.185 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені зібраними та належним чином дослідженими судом першої інстанції доказами, на які містяться посилання у вироку і в апеляції не оспорюються.

Покарання ОСОБА_1 призначено судом відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, з додержанням вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про особу винного, а також наявних пом'якшуючих покарання обставин.

Так, відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На переконання колегії суддів суд першої інстанції зазначені вимоги закону виконав належним чином та в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим ОСОБА_1 злочину і особу засудженого.

В повному об'ємі судом враховані і пом'якшуючи покарання обставини, в тому числі і ті, на які посилається засуджений ОСОБА_1

Як убачаєтьсяз матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності і під час іспитового строку, знову вчинив новий умисний корисливий злочин, що свідчить про стійкість його протиправної поведінки та небажання стати на шлях виправлення.

З урахуванням вищевказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку та належним чином мотивував своє рішення, щодо необхідності призначення ОСОБА_1 за вчинений новий злочин, покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.2 ст.185 КК України, вірно застосувавши положення ч.1 ст.71 КК України, призначивши йому остаточне покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши не відбуту частину покарання за попереднім вироком у виді 2 місяців позбавлення волі.

При цьому, суд також вірно взяв до уваги відсутність обтяжуючих обставин та всі наявні пом'якшуючі покарання обставини, зокрема щире каяття винного, активне сприяння у розкритті злочину, повне відшкодування заподіяної потерпілому шкоди, тобто ті на які посилається в апеляції засуджений, а також правильно врахував думку потерпілого, який просив суд суворо не карати ОСОБА_1

Покарання призначене судом першої інстанції за своїм видом та строком, на думку колегії суддів, є достатнім та необхідним для виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для застосування ст.69 КК України та призначення більш м'якого покарання, яке б не було пов'язане з реальним позбавленням волі, про щовін ставить питання в апеляції, колегія суддів не вбачає.

Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що вирок суду є обґрунтованим і законним. Будь-яких передбачених ст.367 КПК України підстав до його зміни чи скасування, при перевірці справи в апеляційному порядку, не виявлено, а тому в задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_1слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 липня 2012 року про засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України -без змін.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Ю. Іващенко