Ухвала суду № 27175118, 31.10.2012, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Судова палата з цивільних справ

Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Мєркулова Л.О. Суддя доповідач Бондар М.С.

30 жовтня 2012 року Справа № 22-4612\12

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Кухар С.В., Поляков О.З.

секретар - Волчанова І.М.

при участі: прокурора - адвоката -

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 10.07.2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічними вимогами ОСОБА_1 про визнання правочину частково недійсним, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2012 року Публічне Акціонерне Товариство комерційний банк "Надра" звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним , зазначаючи на те, що договором кредиту "Автопакет" № 17\2007\3491Фап від 26.12.2007 року відповідач одержав у Банку 11 872,58 долара США для придбання автомобіля на строк до 20.12.2012 року. Про те свої зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом на виконав. У зв'язку з цим виникла заборгованість на загальну суму 121 057 грн. 60 коп., в тому числі сума кредиту -80 625 грн. 20 коп., заборгованість за відсотками - 28 040 грн. 71 коп., пеня -2 905 грн. 61 коп., штраф у розмірі -9 486 грн. 07 коп.. Посилаючись на викладене Банк просив стягнути зазначену заборгованість.

Відповідач завив зустрічні вимоги про визнання пунктів 1.1, 2.2.1, 5.2 Договору недійсними з підстав ст.215 ЦК, стверджуючи, що позивач не мав законних підстав для надання кредиту у валютних коштах та за змістом ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів є не справедливим оскільки містить дисбаланс договірних прав та обов'язків на його шкоду.

Рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя від 10.07.2012 року заявлені вимоги про стягнення коштів за кредит ним договором задоволені, а зустрічні вимоги суд відхилив.

В апеляційній скарзі Відповідач просив скасувати ухвалене рішення, оскільки на його думку висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильним застосуванням норми матеріального права щодо всіх заявлених позовів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи видно, що за договором кредиту "Автопакет" № 17\2007\3491Фап від 26.12.2007 року відповідач одержав у Банку 11 872,58 долара США для придбання автомобіля на строк до 20.12.2012 року (а.с.6).

За ст.526 ЦК зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Договором кредиту п.1,п.1.1.3.1,п.1.1.3.2.,п.1.2.3.1, п.2.2.1 визначено, що позичальник щомісячно сплачує кредитні кошти та проценти за користування кредитними грошима (а.с.6).

Позичальник свої зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом не виконав. У зв'язку з цим за зазначеним договором виникла заборгованість на загальну суму 121 057 грн. 60 коп., в тому числі сума кредиту -80 625 грн. 20 коп., заборгованість за відсотками -28 040 грн. 71 коп., пеня -2 905 грн. 61 коп., штраф у розмірі -9 486 грн. 07 коп. (а.с.5).

Таким чином, за умовами ст.1050 ЦК боржник зобов'язаний сплатити позивачу всі нараховані і несплачені суми за умовами договору.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює якихось обмежень використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

За ст.192 ЦК іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку встановлених законом.

Основним актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

неторговельні операції з валютними цінностями;

операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Судом також встановлено, що Банк на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу має право на здійснення операцій з надання кредитів в іноземній валюті (а.с.42,43).

Окрім того, у матеріалах справи є заява відповідача у якій він прохав Банк надати йому кредиту саме в валюті і одночасно просив конвертувати кошти у національну валюту (а.с.18).

Клопотання позичальника було задоволено розпорядженням Банку від 26.12.2007 року (а.с.19).

Згідно зі ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору, які встановлюють жорсткий обов'язок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

За ст.626 ЦК сторони є вільними в укладені договору та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Зміст Договору становлять умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст.628 ЦК).

В зустрічних вимогах ставиться питання про визнання незаконним положень п.1.1 та п.2.2.1 Договору.

За змістом п.1.1 Банк надає відповідачу на умовах Договору кредитні кошти у розмірі 11 872,58 доларів США.

В п.2.2.1 йдеться про домовленість сторін щодо повернення коштів отриманих за кредитним договором на умовах визначених сторонами.

В аспекті ст.638 ЦК перелічені умови є істотними для даного виду договору.

З огляду на викладене суд не може погодитьсь з аргументами апеляційної скарги і в цій частині.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК).

Згідно ст.549 ЦК одним із способів забезпечення виконання зобов'язань є штраф, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання.

При укладенні Договору сторони дійшли згоди, що розмір штрафу за неналежне виконання умов кредитного договору становить 10% від суми кредиту встановленої п.1.1 Договору, за кожен випадок (п.5.2 Договору) (а.с.136).

Зі змістом Договору позивач був ознайомлений, погодився з ним і підписав його.

Визначені умови угоди не порушують права відповідача, як споживача та відповідають вимогам ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів".

При ухваленні рішення суд врахував наведені обставини справи про які відповідач згадує в апеляційній скарзі.

Беручи до уваги наведене, районний суд правильно вирішив справу і ухвалив законне рішення, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 10.07.2012 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (банк одержувач: ГУДКСУ в Запорізькій області, державний бюджет в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя код ЄДРПОУ: 38025409, код Банку одержувача (МФО) 813015, рахунок одержувача 31218296780007, призначення платежу: судовий збір, код суду 02891457) судові витрати у сумі 605 грн. 28 коп..

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: