Ухвала суду № 27167785, 30.10.2012, Апеляційний суд Херсонської області

30.10.2012

Справа №22ц -2190/3268/2012 Головуючий в І інстанції:

Майдан С.І.

Категорія: 52 Доповідач: Майданік В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2012 року жовтня місяця 30 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Орловської Н.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Майданіка В.В.

при секретарі Гулько К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 21 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -ОСОБА_4) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

04 травня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (далі -ДП "Херсонський морський торговельний порт", відповідач) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 02 липня 2012 року до участі в розгляді справи в якості третьої особи було залучено ОСОБА_4

На обґрунтування позову вказала, що вона працювала у відповідача з 11 червня 2001 року на посаді завідуючої їдальні порту, з 28 лютого 2012 року була переведена на посаду начальника відділу громадського харчування і торгівлі. Наказом від 11.04.2012 року вона була звільнена з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України (у зв'язку з втратою довір'я). Вважає, що дій, які давали б підстави для недовіри, не вчиняла. Не погоджується з порушеннями, виявленими в ході проведеної перевірки, які нібито вона вчинила, пояснивши, що за своїми обов'язками безпосередньо не обслуговує товарно-матеріальні цінності, нестача мінеральної води на 121,23грн. встановлена помилково через несвоєчасне оформлення документів в бухгалтерії.

Рішенням суду від 21 вересня 2012 року позов було задоволено частково. Позивачка була поновлена на роботі у відповідача на посаді начальника відділу громадського харчування і торгівлі з 12 квітня 2012 року. З відповідача на її користь було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 18472грн.32коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3100грн., а всього 21572,32грн. З відповідача на користь держави було стягнуто судовий збір в сумі 215,72грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 3591грн.84коп. допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, вказав, що суд не звернув увагу на допущення позивачкою винних дій при безпосередньому обслуговуванні товарних і матеріальних цінностей, які призвели до втрати довір'я. За результатами проведеної перевірки був складений Акт №01-25/37 від 10.04.2012 року, в якому зафіксовані факти чисельних порушень, допущених позивачкою у своїй роботі, в тому числі пов'язаної із безпосереднім обслуговуванням товарних і грошових цінностей, а також факти порушень підлеглих позивачці працівників (зокрема, здійснення торгівлі хлібобулочними виробами і кулінарією в управлінні та гуртожитку без наявності відповідних дозвільних документів; допущення відпуску товару без товарних накладних і супровідних документів; непроведення через касовий апарат усіх проданих товарів та отриманої виручки; внесення неправдивих даних щодо кількості та найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, проведених через РРО їдальні даним денного забірного листа; проведення підлеглим касиром кожного дня анулювання 5-6 чеків за 2-3 години роботи на загальну суму 817,05грн.). Також суд не врахував, що позивачка грубо порушувала укладений між нею та відповідачем договір про повну матеріальну відповідальність від 12.11.2010 року, не виконувала свої обов'язки по зберіганню цінностей, веденню обліку, запобіганню виникненню збитків тощо.

Отже, рішення суду не оскаржується в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_3, наказів ДП "Херсонський морський торговельний порт" позивачка працювала у відповідача з 11.06.2001 року, з 15.07.2002 року виконувала обов'язки начальника відділу громадського харчування і торгівлі, завідувача їдальні (а.с.5-8, 9, 156-162).

Згідно з п.7 Положення про відділ громадського харчування та торгівлі ДП "Херсонський морський торговельний порт" обов'язки позивачки як начальника зазначеного відділу було здійснення керівництва торговою діяльністю підрозділів, здійснення контролю за відповідністю товарів, які постачаються, наданим послугам, здійснення контролю за збереженням та економією матеріальних ресурсів тощо (а.с.12-16).

12 листопада 2010 року між сторонами було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, за яким позивачка несла повну відповідальність за ввірені їй матеріальні цінності (а.с.49).

Розпорядженням заступника начальника порту з координації МТЗ та соціальних питань від 13.03.2012 року №33 у відповідача була призначена позапланова перевірка щодо економічного та цільового використання продуктів харчування у відділі громадського харчування і торгівлі (а.с.41).

Відповідно до Акту від 10.04.2012 року про результати вказаної перевірки - у відділі за період з 01.03.2012 року по 15.03.2012 року було виявлено: нестача ТМЦ на суму 5600грн. та надлишки на суму 1288грн.14коп.; проведення розрахункових операцій через РРО з порушенням встановленого порядку; порушення правил роздрібної торгівлі; здійснення торгівлі без наявності дозвільних документів; відпуск товару зі складу їдальні без товарних накладних і супровідних документів; невідповідність даних найменування товару у касових чеках даним денного забірного листа; неоприбуткування готівки від реалізації виробів (а.с.42-48).

На звернення начальника порту ОСОБА_4 до профкому з поданням про звільнення позивачки з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України 11.04.2012 року профком дав згоду на звільнення (а.с.84, 86).

Наказом начальника підприємства від 11.04.2012 року ОСОБА_3 було звільнено 11.04.2012 року з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв'язку із втратою довір'я (а.с.161-162).

Відповідно до довідки від 08.06.2012 року середньоденна заробітна плата позивачки складає 171грн.04коп. (а.с.35).

Відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з положеннями п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" - звільнення з підстав втрати довір'я (п.2 ст.41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Суд встановив, що в безпосередньому обслуговуванні позивачки на час перевірки були лише товарно-матеріальні цінності, передані їй під звіт згідно з накладними №9643 від 25.01.2012р та №10372 від 26.01.2012р, а саме 27 пляшок мінеральної води "Моршинська" на суму 121,23грн., 12 пляшок з яких вона видала 06.03.2012р. Тобто фактично нестача становила 67грн.35коп.

Колегія суддів погоджується з цим, враховуючи фактичні дані та дані, встановлені доказами у справі, поясненнями самої позивачки, свідків, відсутності доказів протилежного.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для звільнення позивачки з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України з огляду на те, що за наказом підставами звільнення позивачки були не порушення у сфері обслуговування матеріальних і грошових цінностей, що передбачено п.2 ст.41 КЗпП України, а інші порушення, які мають інше кваліфікування, відмінне від п.2 ст.41 КЗпП України. При цьому, як вбачається з функціональних обов'язків позивачки, вона не є працівником, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності.

Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують. Посилання заявника на укладений 12.11.2010 року між сторонами договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність не може бути взято до уваги з огляду на те, що до обов'язків позивачки не входило безпосереднє обслуговування грошових або товарних цінностей.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, то колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 21 вересня 2012 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий:

Судді: