Рішення № 27158425, 08.10.2012, Приморський районний суд м. Одеси

08.10.2012 Справа №1522/21820/2012 Провадження №2/1522/10690/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2012 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Нікітіної С.Й.

при секретарі Виноградовій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про встановлення факту сумісного проживання, визнання майна таким, що є обєктом права спільної сумісної власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з зазначеним позовом в якому просить встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з березня 2004 року по квітень 2012 року; визнати квартиру АДРЕСА_1, що в м. Одесі, загальною площею 194, 1 кв.м.; нежитлові приміщення (офіс № 2) в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м.; нежитлові приміщення офісу, які розташовані в будинку № 23, по вул. Гоголя, що в м. Одесі, загальною площею 215,8 кв.м. обєктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2; розділити майно, що є обєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в наступному порядку:

-визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення (офіс № 2) в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м.,

-визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, що в м. Одесі, загальною площею 194, 1 кв.м.

-визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення офісу, які розташовані в будинку № 23, по вул. Гоголя, що в м. Одесі, загальною площею 215,8 кв.м.

Крім цього позивач просить визнати недійсним іпотечний договір від 07 липня 2008 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»правонаступником якого на сьогодні є Публічне акціонерне товариством «Укрсоцбанк»та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №2864, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлові приміщення (офіс № 2) в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м., які належать ОСОБА_2 на праві власності; скасувати заборону відчуження нерухомого майна у вигляді нежитлових приміщень (офіс № 2) в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м., які належать ОСОБА_2 на праві власності, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 127; вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження нежитлових приміщень (офіс № 2), що знаходяться в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м., які належать ОСОБА_2, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний №7520427, контрольна сума 53ДД6Б461Д; вилучити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку, внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 реєстраційний №7520603, контрольна сума ДЕ5115Б576.

Позов обґрунтований тим, що між ОСОБА_1, та ОСОБА_2 у 1990 році було укладено шлюб, який згодом (1994 рік) за рішенням суду було розірвано.

13 липня 1994 року у них народилась спільна дитина ОСОБА_6.

Однак, після перебігу деякого часу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 все ж таки знову почали проживати разом.

Так, починаючи приблизно з березня 2004 року і по квітень 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сімєю, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки, мали один сімейний бюджет, але не звернулися до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу.

На підтвердження своїх вимог Позивачем було надано наступні докази: фотокартки, вітальні листи, пояснення, запрошення на весілля, копії закордонних паспортів.

Разом з цим Позивач зазначив, що всі витрати повязані з веденням господарства здійснювалися у цей період за спільний сімейний бюджет, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 так само як і придбано було майно за спільні грошові кошти.

Згідно з чим Позивач вважає можливим встановити факт проживання ОСОБА_2 та його однією сімєю без реєстрації шлюбу в зазначений період.

Також Позивач вказав на те, що після припинення шлюбних відносин, а саме в квітні 2012 року, виникло питання про поділ сумісно нажитого майна, однак в добровільному порядку зазначене не вирішено.

Так, в період перебування фактично шлюбних відносинах за сумісні грошові кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбано наступне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1, що в м. Одесі, загальною площею 194, 1 кв.м. та зареєстрована на ОСОБА_2; нежитлові приміщення (офіс № 2) в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м., та зареєстровані на ОСОБА_2; нежитлові приміщення офісу, які розташовані в будинку № 23, по вул. Гоголя, що в м. Одесі, загальною площею 215,8 кв.м., та зареєстровані на ОСОБА_2.

Згідно з чим Позивач вважає, що дане майно безумовно є обєктом права спільної сумісної власності подружжя і воно підлягає розділу.

Однак, для подальшого можливого користування та уникнення ситуацій відносно спільного володіння майном, Позивач переконаний, що його необхідно виділити в натурі кожному з подружжя у наступному порядку: визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення (офіс № 2) в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м.; визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, що в м. Одесі, загальною площею 194, 1 кв.м.; визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення офісу, які розташовані в будинку № 23, по вул. Гоголя, що в м. Одесі, загальною площею 215,8 кв.м.

При цьому Позивач вказав, що такі підстави розділу обумовлені тим, що вартість нежитлових приміщень по вул. Маршала Говорова дорівнюють вартості двох інших обєктів нерухомості, які підлягають поділу і надав відповідні докази цьому.

Разом з цим, Позивач зазначив, що нещодавно йому стало відомо, що його дружина ОСОБА_2 07 липня 2008 року, уклала іпотечний договір з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»правонаступником якого на сьогодні є Публічне акціонерне товариством «Укрсоцбанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за №2864.

Згідно з чим останньою відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»було внесено відповідні записи в Державному реєстрі прав, а саме запис про заборону відчуження нерухомого майна за №7520427, контрольна сума 53ДД6Б461Д та запис про іпотеку такого майна за №7520603, контрольна сума ДЕ5115Б576.

Предметом даного договору є нежитлові приміщення (офіс № 2) в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м.

Такий договір був укладений ОСОБА_2 у якості забезпечення зобовязань ТОВ «Раціонал Девелопмент»за договором не відновлювальної кредитної лінії №08-660/129-302 від 07 липня 2008 року.

Звертаючи увагу на вищевикладене, Позивач зазначив, що перебуваючи фактично у шлюбних відносинах з ним, ОСОБА_2 не отримала згоди на укладання договору іпотеки, тобто вона розпорядилася їх спільним майном без відома Позивача, як свого чоловіка, не взявши на це відповідну згоду.

Згідно з чим внаслідок укладання вказаного договору порушується право власності Позивача на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Таким чином, Позивач вважає, що оскільки на момент укладання договору він був, співвласником на праві спільної сумісної власності, такого майна, та не надавав письмової нотаріально посвідченої згоди на його передачу в іпотеку, договір іпотеки слід визнати недійсним з подальшим застосуванням наслідків недійсності правочину.

Позовна заява обґрунтована на підставі ст.ст. 16, ч. 1 ст. 203, 215, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369, ст. 578 ЦК України, ч. 2 ст. 3, ч. 3 ст. 65, ст. ст. 70, 71, 74 СК України, ст. 12 ЗУ „Про іпотеку, ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позивач у судове засідання не зявився, однак подав через канцелярію суду заявою про розгляд справи за його відсутністю, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, а у разі неявки належним чином повідомлених відповідачів не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідачі у судове засідання без поважних причин не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені судом належним чином, шляхом направлення повісток, про причини неявки суд не повідомили, тому суд розглядає справу у відповідності до ст.169 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Зі згоди Позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Як встановлено у судовому засіданні, то між ОСОБА_1, та ОСОБА_2 у 1990 році було укладено шлюб, який 1994 року за рішенням суду було розірвано.

13 липня 1994 року у них народилась спільна дитина ОСОБА_6.

Однак, після перебігу деякого часу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 все ж таки знову почали проживати разом.

Так, починаючи приблизно з березня 2004 року і по квітень 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сімєю, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки, мали один сімейний бюджет, але не звернулися до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

Ч. 1 п. 5 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу.

Крім того, в положеннях ч. 7 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»№ 5 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму ВСУ № 15 від 25.05.1998 року, крім іншого, зазначено про наступне: «для розгляду в порядку окремого провадження не може бути прийнята заява про встановлення факту родинних відносин, якщо заявник порушує справу з метою підтвердити в наступному своє право на жиле приміщення або не обмін жилого приміщення. У разі відмови в задоволенні вимог про визнання права на жилу площу або на обмін жилого приміщення, заінтересована особа має право звернутися до суду з відповідним позовом».

На підтвердження факту проживання однією сімєю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в зазначений вище період часу без реєстрації шлюбу, позивачем надано докази які були оглянуті та досліджені в судовому засіданні а саме: фотокартками, поясненнями свідків, запрошення на весілля, вітальні листи.

Разом з цим зазначені обставини знайшли своє підтвердження і в закордонних паспортах, відповідно до яких вбачається що перетин меж України здійснювався Позивачем та ОСОБА_2 разом.

Також в закордонних паспортах мається відмітка про відкриття Шенгенської візи Позивачу та ОСОБА_2 в один самий день, що також безумовно підтверджує позовні вимоги позивача.

Суд вважає вимоги щодо встановлення факту сумісного проживання доведеними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім цього, Позивачем та ОСОБА_2 під час сумісного проживання було придбане наступне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1, що в м. Одесі, загальною площею 194, 1 кв.м. та зареєстрована на ОСОБА_2; нежитлові приміщення (офіс № 2) в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м., та зареєстровані на ОСОБА_2; нежитлові приміщення офісу, які розташовані в будинку № 23, по вул. Гоголя, що в м. Одесі, загальною площею 215,8 кв.м., та зареєстровані на ОСОБА_2.

Згідно з чим, суд приходить до висновку, що зазначене вище майно є обєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

На праві спільної сумісної власності подружжя має однакове рівне право володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з цим, під час розгляду справи встановлено, що вартість квартири АДРЕСА_1, що в м. Одесі, загальною площею 194, 1 кв.м. та зареєстрована на ОСОБА_2 та нежитлового приміщення офісу, які розташовані в будинку № 23, по вул. Гоголя, що в м. Одесі, загальною площею 215,8 кв.м., та зареєстровані на ОСОБА_2 є співвмірною з вартістю нежитлових приміщеннь (офіс № 2) в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м., та зареєстровані на ОСОБА_2.

Згідно з чим, не має перешкод в задоволенні позовних вимог в частині розділу майна в зазначеному порядку.

Також 07 липня 2008 року, між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»правонаступником якого на сьогодні є Публічне акціонерне товариством «Укрсоцбанк», було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за №2864.

Згідно з чим відповідно до ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»нотаріусом було внесено відповідні записи в Державному реєстрі прав, а саме запис про заборону відчуження нерухомого майна за №7520427, контрольна сума 53ДД6Б461Д та запис про іпотеку такого майна за №7520603, контрольна сума ДЕ5115Б576.

Предметом зазначено вище іпотечного договору є нежитлові приміщення (офіс № 2) в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м.

Даний іпотечний договір був укладений ОСОБА_2 у якості забезпечення зобовязань ТОВ «Раціонал Девелопмент»за договором не відновлювальної кредитної лінії №08-660/129-302 від 07 липня 2008 року.

Відповідно ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Звертаючи увагу на вищевикладене, необхідно зауважити, що перебуваючи фактично у шлюбних відносинах ОСОБА_2 не отримала згоди у ОСОБА_1 на укладання договору іпотеки.

Згідно ст. 578 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ „Про іпотеку майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий обєкт нерухомості.

Ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, що потребують нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, згода іншого із подружжя повинно бути письмовою. Згода на укладення договору, що потребують нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, повинне бути нотаріально посвідчено.

Згідно ч. 4 ст. 369 ЦК України, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, оскільки на момент укладання договору іпотеки ОСОБА_1 був співвласником на праві спільної сумісної власності, такого майна, та не надавав письмової нотаріально посвідченої згоди на його передачу в іпотеку, договір іпотеки слід визнати недійсним з подальшим застосуванням наслідків недійсності правочину.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про іпотеку»іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним. Наслідком припинення іпотеки (визнання договору недійсним) згідно ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»є скасування відповідного запису в Державному реєстрі прав.

Ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,-відшкодовувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Положеннями ст. 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до положень абз. 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлено як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав наведених вище.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 83, 209, 212-215, 217, 223 ЦПК України, ст.ст. 16, ч. 1 ст. 203, 215, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369, ст. 578 ЦК України, ч. 2 ст. 3, ч. 3 ст. 65, ст. ст. 70, 71, 74 СК України, ст. 12 ЗУ „Про іпотеку, ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Постановою Пленуму Верховного суду України від 6.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»№ 5 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 15 від 25.05.1998 року, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про встановлення факту сумісного проживання, визнання майна таким, що є обєктом права спільної сумісної власності - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з березня 2004 року по квітень 2012 року.

Визнати квартиру АДРЕСА_1, що в м. Одесі, загальною площею 194, 1 кв.м.; нежитлові приміщення (офіс № 2) в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м.; нежитлові приміщення офісу, які розташовані в будинку № 23, по вул. Гоголя, що в м. Одесі, загальною площею 215,8 кв.м. обєктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Розділити майно, що є обєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в наступному порядку:

визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення (офіс № 2) в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м.,

визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, що в м. Одесі, загальною площею 194, 1 кв.м.

визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення офісу, які розташовані в будинку № 23, по вул. Гоголя, що в м. Одесі, загальною площею 215,8 кв.м.

Визнати недійсним іпотечний договір від 07 липня 2008 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»правонаступником якого на сьогодні є Публічне акціонерне товариством «Укрсоцбанк»та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №2864, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлові приміщення (офіс № 2) в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м., які належать ОСОБА_2 на праві власності.

Скасувати заборону відчуження нерухомого майна у вигляді нежитлових приміщень (офіс № 2) в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м., які належать ОСОБА_2 на праві власності, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 127.

Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження нежитлових приміщень (офіс № 2), що знаходяться в будинку № 10/2 по вул. Маршала Говорова, що в м. Одесі, загальною площею 588,5 кв.м., які належать ОСОБА_2, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний №7520427, контрольна сума 53ДД6Б461Д

Вилучити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку, внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 реєстраційний №7520603, контрольна сума ДЕ5115Б576.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подання в 10-ти денний строк апеляційної скарги.

Суддя: