Рішення № 27139027, 13.02.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

2-452/12

РІШЕННЯ

Іменем України

13.02.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

при секретарі Орлова Ю.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору, -

Встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 25.12.2008 між сторонами по справі було укладено іпотечний договір № 1808-100/ЗМП-08 на забезпечення вимог відповідача за кредитним договором № 1808-100/ФКВ-08 від 25.12.2008 року, укладеним між відповідачем та третьою особою. Зазначає, що вказаний іпотечний договір не містить опису майнових прав, що передані в іпотеку, достатній для ідентифікації таких прав. Крім того, на момент укладення спірного договору іпотеки чинним на той час законодавством України не було передбачено передання в іпотеку майнових прав на об'єкти незавершеного будівництва, крім права оренди або користування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги за вищевикладеними обставинами та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, а саме, визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір № 1808-100/ЗМП-08 від 25 грудня 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та ОСОБА_1.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги просив відмовити в їх задоволенні , посилаючись на безпідставність та необгрунтованість позовних вимог .

Треті особи до суду не з"явилися , судом про дату судового засідання повідомлені належним чином та у встановлений законом порядок.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

25 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 1808-100/ЗМП-08, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 25.12.2008, зареєстрований у реєстрі за № 5712 (надалі - Іпотечний договір).

У відповідності до пункту 1.1. Іпотечного договору, іпотека за цим договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором № 1808100/ФКВ-08 від 25.12.2008 (а також будь-якими додатковими договорами до нього), укладеним між Іпотекодержателем та ОСОБА_2 (Позичальник), за умовами якого останній зобов'язаний повернути Іпотекодержателю до 24.12.2013 включно кредит у розмірі 320 000 доларів США, сплатити проценти за користування ним у розмірі 17 % річних, штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і звернення стягненням на предмет іпотеки та збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору.

Як вбачається з Іпотечного договору, а саме, з пункту 1.2. розділу 1 «Предмет договору», сторони визначили предмет іпотеки як майнові права на дві квартири, будівництво яких не завершено за адресою: АДРЕСА_1.

В Іпотечному договорі зазначено, що право набуття у власність Іпотекодавцем у майбутньому вищезазначених квартир підтверджується договорами про учать у будівництві № К-02/3/033 від 09.10.2006, № К-02/3/034 від 09.10.2006, укладеними між Іпотекодавцем і ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд», та договорами купівлі -продажу цінних паперів № К-033/44/06 від 09.10.2006, № К034/44/06 від 09.10.2006.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку»(в редакції на момент укладення Іпотечного договору), предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку»(в редакції на момент укладення Іпотечного договору) визначалось, що нерухоме майно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як вбачається зі змісту договорів про участь у будівництві № К-02/3/033 від 09.10.2006, № К-02/3/034 від 09.10.2006 та договорів купівлі -продажу цінних паперів № К-033/44/06 від 09.10.2006, № К034/44/06 від 09.10.2006, ОСОБА_1 отримала у власність лот, а саме, пакет іменних, цільових облігацій, та право на погашення цього лоту у майбутньому. При цьому, право власності на вказаний вище об'єкт будівництва та на земельну ділянку, на якій він розташований, вцілому належало ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про іпотеку»(в редакції на момент укладення Іпотечного договору) були встановлені особливості іпотеки об'єктів незавершеного будівництва, а саме: передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування та забудову територій»(у редакції станом на момент укладення іпотечного договору) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Згідно із п. 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Змістом Іпотечного договору підтверджується, що на момент його укладення вищевказаних квартир не існувало, право власності на квартири у позивача не виникало та не реєструвалось.

Як об'єкт незавершеного будівництва вказані вище квартири не могли бути передані в іпотеку позивачем, оскільки остання не була їх забудовником, а тому не мала прав на земельну ділянку, на якій розташований будинок на АДРЕСА_1

Таким чином, на момент укладення спірного Іпотечного договору позивач, у відповідності до умов договорів про участь у будівництві № К-02/3/033 від 09.10.2006, № К-02/3/034 від 09.10.2006 та договорів купівлі -продажу цінних паперів № К-033/44/06 від 09.10.2006, № К034/44/06 приймала участь у будівництві будинку на АДРЕСА_1, в якому знаходилися вищевказані квартири, шляхом фінансування будівництва через купівлю цінних паперів -облігацій, будівництво якого на момент укладення Іпотечного договору було не завершено та який не був введений в експлуатацію, у зв'язку із чим на дату укладення Іпотечного договору у позивача було відсутнє майнове право на квартири як предмет Іпотечного договору.

Згідно частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, при укладенні оспорюваного Іпотечного договору сторонами було порушено приписи статтей 5, 16 Закону України «Про іпотеку», тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України,-

Вирішив :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу: ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір № 1808-100/ЗМП-08 від 25 грудня 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(м. Київ, бул. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325, МФО 321228) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Суддя :