Ухвала суду № 27132636, 23.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

23.10.12 Справа№ 5015/4081/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,

при секретарі Чопко К.М.

розглянувши у судовому засіданні заяву: Державної акціонерної компанії «Хліб України», м. Київ

про вимоги до боржника: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2», м. Стрий Львівської області (в частині розгляду кредиторських вимог Державної акціонерної компанії «Хліб України»в сумі 89 873,87 грн)

у справі №5015/4081/11

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія», м. Збараж Тернопільської області

про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2»(82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Болехівська, 26, ідентифікаційний код 00952054)

за участю представників:

від ДАК «Хліб України»: не з'явився

від боржника: Шепітяк Р.С. -голова ліквідаційної комісії

розпорядник майна: Кобельник О.С. -арбітражний керуючий

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.07.2011 року порушено провадження у справі №5015/4081/11 про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2» за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія»в порядку загальних норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 04.10.2011 р. введено процедуру розпорядження майном боржника і призначено розпорядником майна Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2» арбітражного керуючого Кобельника Олега Сергійовича.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр»№ 189(4587) від 13.10.2011 року.

03.11.2011 року на адресу суду надійшла заява Державної акціонерної компанії «Хліб України»від 24.10.2011 року з кредиторськими вимогами до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2»на суму 170 511 грн. 31 коп.

Пунктом 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Львівської області від 13.12.2011 року у справі №5015/4081/11 (суддя Гутьєва В.В.) визнано грошові вимоги Державної акціонерної компанії «Хліб України»частково на суму 80 762,44 грн., з яких в першу чергу реєстру вимог кредиторів Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2»підлягає включенню 85,00 грн. витрат на оплату державного мита та 40,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в четверту чергу реєстру вимог кредиторів - 76 570,35 грн. заборгованості, в шосту чергу реєстру вимог кредиторів - 4 067,09 грн. штрафних санкцій. У визнанні решти вимог -відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року ухвалу господарського суду Львівської області від 13.12.2011 року (пункт 2) у справі № 5015/4081/11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2012 року № 5015/4081/11 касаційну скаргу Державної акціонерної компанії «Хліб України»задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року та ухвалу господарського суду Львівської області від 13.12.2011 року в частині розгляду кредиторських вимог ДАК «Хліб України»в сумі 89 873,87 грн. по справі 5015/4081/11 скасовано. В решті ухвалу господарського суду Львівської області від 13.12.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 р. щодо кредиторських вимог ДАК «Хліб України» по справі 5015/4081/11 залишено без змін. Справу №5015/4081/11 в частині розгляду кредиторських вимог ДАК «Хліб України»в сумі 89 873,87 грн. направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Внаслідок автоматизованого розподілу 27.08.2012 року справу № 5015/4081/11, в частині розгляду кредиторських вимог ДАК «Хліб України»в сумі 89 873,87 грн., розподілено судді Морозюку А.Я.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.08.2012 року(суддя Морозюк А.Я.) прийнято справу в частині розгляду кредиторських вимог ДАК «Хліб України»в сумі 89 873,87 грн. до розгляду, судове засідання призначено на 20.09.2012 р.

На адресу суду 20.09.2012 року від розпорядника майна Кобельника О.С. надійшла заява про застосування строку позовної давності по зобов'язаннях за договором про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування №9362 від 03.01.2006 року (в порядку ст. 267 ЦК України). В заяві розпорядник майна вказує на те, що перебіг строку позовної давності по цих відносинах розпочався 21.10.2006 р. та завершився 20.10.2009 р., протягом цього строку ДАК «Хліб України»не звертався до суду за захистом свого порушеного права. Також, розпорядник майна зазначив, що твердження кредитора про те, що розпорядник майна позбавлений права заявляти вимогу про застосування строку позовної давності за будь-якими правовідносинами боржника, суперечить законодавству про банкрутство. Відтак, у прохальній частині заяви розпорядник майна арбітражний керуючий Кобельник О.С. просить суд: застосувати строк позовної давності по зобов'язаннях за договором про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування №9362 від 03.01.2006 року; відмовити ДАК «Хліб України»у визнанні кредиторської вимоги до Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2»в сумі 89 873,87 грн., заявленої за договором про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування №9362 від 03.01.2006 року.

Ухвалою суду від 20.09.2012 року у зв'язку з неявкою представника кредитора (ДАК «Хліб України»), невиконанням кредитором та боржником вимог ухвали суду щодо надання письмових пояснень з врахуванням викладеного в постанові Вищого господарського суду України від 24.07.2012 р., з доданням відповідних доказів, розгляд справи відкладено на 23.10.2012 року.

В судове засідання 23.10.2012 року кредитор (ДАК «Хліб України») явку повноважного представника не забезпечив, письмових пояснень з врахуванням викладеного в постанові Вищого господарського суду України від 24.07.2012 р. суду не надав, причин неявки не повідомив. Заява про визнання кредиторських вимог (в частині вимог в сумі 89 873,87 грн.) обгрунтована тим, що на виконання укладеного між ДАК «Хліб України»(компанією) та ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2»(замовником) договору про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування №9362 від 03.01.2006 року, ДАК «Хліб України»надавались замовнику юридичні та маркетингові послуги, про що сторонами підписано Акти про надання послуг на загальну суму 57 498,00 грн. Оскільки замовник належним чином за отримані послуги не розрахувався, в нього виникла заборгованість у розмірі 40 728,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 28.02.2011 р. Окрім цього за невиконання договірних зобов'язань кредитор відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував божнику 3% річних в розмірі 5 617,12 грн., інфляційні втрати в розмірі 37 225,39 грн., та керуючись ч. 2 ст. 231 ГК України штраф (7% від суми боргу) в розмірі 2 850,96 грн., а також відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»пеню в розмірі 3 452,40 грн. Разом сума заявлених вимог складає 89 873,87 грн.

В судовому засіданні 23.10.2012 року розпорядник майна ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2»Кобельник О.С. проти грошових вимог ДАК «Хліб України», які виникли за неналежне виконання договору про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування №9362 від 03.01.2006 року в розмірі 89 873,87 грн., заперечив, вважає, що головою ліквідаційної комісії боржника безпідставно визнано кредиторські вимоги заявника на суму 89 873,87 грн., оскільки кредитором пропущено строк позовної давності по виконанню зобов'язання за даним договором. Викладене у заяві про застосування строку позовної давності по зобов'язаннях за договором про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування №9362 від 03.01.2006 року розпорядник майна підтримав повністю, просить застосувати строк позовної давності та відмовити у визнанні кредиторської вимоги.

В судовому засіданні 23.10.2012 року представник боржника в усних поясненнях вимоги кредитора визнав повністю, вважає їх підставними, обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню. Заяви про застосування позовної давності боржник суду не подавав, а його представник в судовому засіданні не заявляв.

Представники інших учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися, хоча всі учасники належно були повідомленні про час та місце проведення судового засідання у даній справі (повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

Згідно ст.4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»дані наступні визначення, зокрема:

- кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

- грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України;

- безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги ДАК «Хліб України»на суму 89 873,87 грн. мотивовані тим, що 03.01.2006 р. між ДАК «Хліб України»(компанією) та ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2»(замовником) було укладено договір про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування №9362 з додатками, які є невід'ємною частиною до договору (Додаток №1 до договору про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування та протокол погодження договірної ціни, яким встановлено розмір договірної ціни - 19 166,00 грн. (наявні в матеріалах справи). Виконання зобов'язань ДАК «Хліб України»за даним договором підтверджує підписаними та скріпленими печатками сторін актом про надання послуг від 29.06.2006 року на суму 19 166,00 грн., актом про надання послуг від 31.07.2006 року на суму 19 166,00 грн., актом про надання послуг від 31.08.2006 року на суму 19 166,00 грн., що в сумі складає 57 498,00 грн. Неналежне виконання договірних зобов'язань боржником (ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2») підтверджується актом звірки розрахунків за період з 03.01.2006 року по 28.02.2011 року, відповідно до якого станом на 28.02.2011 року заборгованість боржника перед кредитором складає 40 728,00 грн. З врахуванням нарахованих кредитором 3% річних в розмірі 5 617,12 грн., інфляційних втрат в розмірі 37 225,39 грн., штрафу (7% від суми боргу) в розмірі 2 850,96 грн. та пені в розмірі 3 452,40 грн. грошові вимоги ДАК «Хліб України»до боржника складають 89 873,87 грн. Дана сума визнається боржником повністю, про що свідчить пункт 7 протоколу розгляду заяв кредиторів від 28.11.2011 р., повідомлення розпорядника майна боржника №2 від 06.12.2011 р. адресоване ДАК «Хліб України»(а.с.31-33). В матеріалах справи відсутні будь-які заперечення зі сторони боржника, в судовому засіданні представник боржника вимоги кредитора визнав.

Розпорядник майна, заперечуючи у визнанні грошових вимог ДАК «Хліб України»у розмірі 89 873,87 грн., які виникли на підставі договору про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування №9362 від 03.01.2006 року, мотивує це пропущенням кредитором терміну позовної давності щодо виконання зобов'язань за цим договором. Тобто розпорядник майна не заперечує проти наявної у божника за даним договором заборгованості, однак вважає, що перебіг строку позовної давності по вказаних відносинах розпочався 21.10.2006 року та завершив свій перебіг 20.10.2009 року, обґрунтовуючи це тим, що остання оплата по вказаному договору здійснена боржником 21.06.2007 року, а останню послугу нараховано 29.09.2006 р., тому відповідно до п. 4.3 договору сторонами повинен був бути оформлений акт про надання послуг до 10.10.2006 р., а на підставі п. 4.1 договору виконані роботи повинні були бути оплачені (з врахуванням поштового перебігу) до 20.10.2006 року. Проте ДАК «Хліб України»впродовж вказаного строку не звертався до суду за захистом свого порушеного права.

Також розпорядник майна у поданій суду заяві про застосування строку позовної давності по зобов'язаннях за договором про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування №9362 від 03.01.2006 року в порядку ст. 267 ЦК України вказує на те, що завдання розпорядника майна полягає в перевірці обґрунтованості визнання боржником грошових вимог (що зокрема відображено у п. 8.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 04.06.2004 року №04-5/1193) тому він не позбавлений права, як це стверджує заявник, заявляти вимогу про застосування позовної давності. Однак, суд не погоджується з таким твердженням розпорядника майна з огляду на наступне.

Приписами ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України загальну позовну давність встановлено тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що:

- розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом,

- сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут);

- учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника тощо.

Тобто із наведених положень зазначеної норм вбачається, що розпорядник майна у справах про банкрутство є учасником провадження у справі, але не є стороною.

В матеріалах справи наявна заява №19/09/12 від 19.09.2012 року про застосування строку позовної давності по зобов'язаннях за договором про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування №9362 від 03.01.2006 року, яка подана суду розпорядником майна, тобто не стороною у справі про банкрутство. Заяв від боржника (ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2») чи від кредиторів, які є сторонами у справі про банкрутство, як це вимагає частина 3 ст. 267 ЦК України, до господарського суду не надходили і в матеріалах справи відсутні. В судовому засіданні 23.10.2012 р. представник боржника в особі голови ліквідаційної комісії ДП ДАК «Хліб України» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2»підтвердив, що вимоги кредитора боржником визнаються повністю, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, як зазначено в Постанові Вищого господарського суду України від 24.07.2012 року по даній справі № 5015/4081/11(стор.3, абзац 10), відповідно до чинного законодавства, в справі про банкрутство, суд не розглядає і не вирішує ніяких спорів, завдання господарського суду при розгляді справ про банкрутство полягає в перевірці відповідності законодавству дій тих чи інших учасників справи та відповідності вимогам закону проходження процедури банкрутства (зазначена вказівка є обов'язковою для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, відповідно до приписів ч.1 ст.111-12 ГПК України).

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутня заява про застосування строків позовної давності по зобов'язаннях за договором про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування № 9362 від 03.01.2006 р., зроблена стороною у спорі, то відсутніми є підстави застосування позовної давності по зобов'язаннях за договором № 9362.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду кредиторських вимог господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, основна сума заборгованості складає 40 728,00 грн. (акт звірки розрахунків за період з 03.01.2006 року по 28.02.2011 р.). Крім основної суми боргу кредитор за неналежне виконання договірних зобов'язань нарахував божнику 3% річних в розмірі 5 617,12 грн. та інфляційні втрати в розмірі 37 225,39 грн., дані суми нараховано обґрунтовано та відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.

Також кредитор (ДАК «Хліб України») просить включити до реєстру вимог кредиторів штраф (7% від суми боргу) в розмірі 2 850,96 грн., нарахований на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, та пеню в розмірі 3 452,40 грн., нараховану на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». З цього приводу суд зазначає наступне.

При дослідженні матеріалів справи суд встановив факт неналежного виконання боржником зобов'язання за договором про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування № 9362 від 03.01.2006 р. щодо оплати за надані послуги, тобто грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 20.12.2010 року та від 28.02.2011 року і є обов'язковою для суду відповідно до ст.111-28 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до боржника штрафної санкції, передбаченої абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, в даному випадку штрафу у розмірі 7% в сумі 2 850,96 грн., оскільки боржником допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо нарахованої пені, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.14 ЦК України, виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання. Визначення неустойки надано в ст.549 ЦК України, одним із видів неустойки є пеня. Згідно із ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно ч.1,2 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Виходячи із наведеного та враховуючи те, що в договорі про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування №9362 від 03.01.2006 року не передбачено відповідальності за прострочку платежу у вигляді пені та її розміру, заявлена вимога щодо нарахованої пені в розмірі 3 452,40 грн. позбавлена правових підстав і задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, заявлені вимоги кредитора (ДАК «Хліб України») в сумі 89 873,87 грн. за договором про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування № 9362 від 03.01.2006 р., судом визнаються частково в сумі 83 570 грн. 51 коп. (в тому числі 40 728,00 грн. -основного боргу, 5 617,12 грн. -3% річних та 37 225,39 грн. -інфляційних втрат) та підлягають включенню в четверту чергу реєстру вимог кредиторів. У визнанні решти вимог в частині стягнення 7 % штрафу в сумі 2 850,96 грн. та пені в сумі 3 452,40 грн. суд відмовляє.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 256, 257, 259, 267 ЦК України, ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 5, 14, 15, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати грошові вимоги Державної акціонерної компанії «Хліб України»частково в сумі 83 570 грн. 51 коп. (в т. ч. 40 728 грн. 00 коп. - основного боргу, 5 617 грн. 12 коп. - 3% річних та 37 225 грн. 39 коп. - інфляційних втрат) та включити їх в четверту чергу реєстру вимог кредиторів.

2. У визнанні вимог Державної акціонерної компанії «Хліб України» на суму 6 303 грн. 36 коп. (в т.ч. 2 850 грн. 96 коп. - штрафу та 3 452 грн. 40 коп. - пені) відмовити.

Суддя Морозюк А.Я.