Постанова № 27127022, 29.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2012 року № 2а-7858/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Телеком Сістемс»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києвапровизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 20.03.2012 № 0001542312 та № 0001552312.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

19.10.2012 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.02.2012 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Телеком Сістемс»з питань дотримання вимог діючого законодавства в сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «Беліал»за період з 18.09.2009 по 30.09.2011 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було складено Акт № 191/23-12/36689990 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 558700 грн., а також порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 698375 грн.

20.03.2012 на підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0001542312, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 698375 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 174594 грн.;

№ 0001552312, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 558700 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 139675 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 558700 грн., а також порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 698375 грн. стала встановлена ним нікчемність договорів підряду між ТОВ «Телеком Сістемс»та ПП «Беліал»від 01.11.2010 та від 01.12.2010 № 011013, № 011015, № 301101 та № 011014 внаслідок:

порушення СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві кримінальної справи щодо директора ТОВ «Група Технопарк ЛТД»ОСОБА_2 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, та за фактом фіктивного підприємництва ПП «Беліал», а саме за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України;

направлення оригіналів реєстраційних документів та податкової звітності ПП «Беліал»на почеркознавчу експертизу, за результатами якої отримано висновок експерта від 20.06.2011 № 502 про те, що підписи у документах податкової звітності та реєстраційних документах від імені директора ПП «Беліал»гp. ОСОБА_3 та ОСОБА_3 виконані різними особами, крім того, підписи ОСОБА_3 виконані п'ятьма різними виконавцями, а підписи ОСОБА_3 виконані чотирма різними виконавцями.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представниками сторін, 01.11.2010 та 01.12.2010 між ПП «Беліал»(підрядник) та ТОВ «Телеком Сістемс»(замовник) було укладено договори підряду № 011013, № 011015, № 301101 та № 011014 (далі -Договори) на виконання відповідних робіт (обстеження конструкцій будівлі, демонтаж базових станцій, проектно-монтажні роботи). На підтвердження факту виконання умов вказаних Договорів було складено відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг), акти приймання виконаних підрядних робіт, а також ПП «Беліал»виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 3352200 грн. (в тому числі ПДВ 558700 грн.).

Водночас, як видно з матеріалів справи, за результатами наданих на проведення НДЕКЦ ГУ МВС України в м. Києві, зокрема, податкової звітності та реєстраційних документів ПП «Беліал», у висновку експерта, який попереджений про відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України, від 20.06.2011 № 502 зроблено наступні висновки: підписи у документах податкової звітності (податкових деклараціях з податку на додану вартість; деклараціях з податку на прибуток підприємства; розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, інше) від імені директора ПП «Беліал»гр. ОСОБА_3 виконані різними особами в кількості п'яти виконавців; підписи у документах податкової звітності (податкових деклараціях з податку на додану вартість; деклараціях з податку на прибуток підприємства; розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, інше) від імені директора ПП «Беліал»гр. ОСОБА_3 виконані різними особами в кількості чотирьох виконавців.

При цьому, при допиті в якості свідка 19.09.2012, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань, дачу завідомо неправдивих показань, розголошення даних досудового слідства, передбачених ст.ст. 384, 385, 387 КК України, ОСОБА_5 показав, що: «З приводу приватного підприємства «Беліал», можу пояснити наступне, що рахунками цього підприємства як і рахунками інших фірм керувала ОСОБА_6. На прохання ОСОБА_7, приблизно у жовтні 2010 року я їздив до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва де одержував свідоцтво платника ПДВ підприємства «Беліал», яке в подальшому віддав ОСОБА_7. ОСОБА_7 систематично давала мені документи різних підприємств в тому рахунку і по ПП «Беліал», на яких вона сама ставила печатку фірми, та розписувалася замість посадової особи підприємства. Печатки підприємств (біля 20-30) зберігалися в офісі в окремій тумбі. Я ніколи не бачив в офісі ОСОБА_3, проте що вона згідно установчих документів є директором і засновником ПП «Беліал»я дізнався у правоохоронних органах. В подальшому я дізнався, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 інші особи під керівництвом ОСОБА_9 та ОСОБА_10, створили конвертаційний центр з незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, займалися наданням реально діючим СПД послуг з незаконного формування ПДВ за рахунок фіктивних підприємств, в тому рахунку ПП «Беліал», діяльність яких була припинена правоохоронними органами.», що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом допиту свідка.

Разом з тим, при допиті в якості свідка 24.09.2012, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань, дачу завідомо неправдивих показань, розголошення даних досудового слідства, передбачених ст.ст. 384, 385, 387 КК України, ОСОБА_7 показала, що: «З приводу приватного підприємства «Беліал», можу пояснити наступне, що рахунками цього підприємства як і рахунками інших фірм керувала ОСОБА_17. Фінансово-господарські документи цієї фірми, як і документи інших підприємств, печатки яких зберігалися у нас в офісі, я неодноразове одержувала від ОСОБА_5, який одержував їх від клієнтів підприємств, на яких необхідно було поставити відбиток печатки та підпис. На одержаних документах відбиток печатки відповідної фірми (в тому рахунку печатку ПП «Беліал») переважно ставила я, та викликала відповідну особу хто формально відповідав чи рахувався формальним директором на фірмі. Після чого я віддавала документи ОСОБА_5, щоб він вертав їх представникам діючих СПД. Я ніколи не бачила в офісі ОСОБА_3, проте що вона згідно установчих документів є і засновником ПП «Беліал»я дізналася у правоохоронних органах. Як мені відомо, із розмов у офісі, що ОСОБА_3 є далека родичка ОСОБА_11 Наскільки я знала, за ОСОБА_3 весь час підписували документи інші особи, зокрема її чоловік ОСОБА_12. Зокрема, ОСОБА_12 теж рахувався директором на якомусь створеному вказівкою ОСОБА_9 підприємстві, який при підпису своїх документів, підписував документи і по ПП «Беліал». Всі фінансові питання вирішувалися тільки ОСОБА_9, він був єдиним фактичним власником як ПП «Беліал», так і фірм «Оптдевайс», «Спорт торг», «Буд АМВ груп»та інших підприємств, печатки яких знаходилися у нас в офісі. Я неодноразово ставила за вказівкою ОСОБА_9 на деяких документах, зміст не пам'ятаю, печатку підприємства «Беліал». З приводу одержання в ДПІ свідоцтва платника ПДВ підприємства «Беліал»у жовтні 2010 року ОСОБА_5, можу зазначити що про це я не пам'ятаю. Я могла за вказівкою ОСОБА_9 передати його вказівку ОСОБА_5 на одержання свідоцтва ПДВ цього підприємства. В подальшому я дізналася, що ОСОБА_6, ОСОБА_17 та інші особи під керівництвом ОСОБА_9 та ОСОБА_10, створили конвертаційний центр з незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, займалися наданням реально діючим СПД послуг з незаконного формування ПДВ за рахунок фіктивних підприємств, в тому рахунку ПП «Беліал», діяльність яких була припинена правоохоронними органами.», що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом допиту свідка.

Крім того, при допиті в якості свідка 29.09.2012, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань, дачу завідомо неправдивих показань, розголошення даних досудового слідства, передбачених ст.ст. 384, 385, 387 КК України, ОСОБА_6 показала, що: «З приводу приватного підприємства «Беліал», можу пояснити наступне, що рахунками цього підприємства як і рахунками інших фірм керувала ОСОБА_17. Реквізити ТОВ «Беліал»використовувалися в фінансово-господарській діяльності ОСОБА_9 не дуже активно, тому в податковій звітності цього підприємства мною декларувалися невеликі чи нульові обороти. У зв'язку за давністю часу, та не активного використання ОСОБА_9 реквізитів ПП «Беліал», я не пам'ятаю за реквізитами якої особи я складала податкову звітність цього підприємства. Тільки пам'ятаю, що я не спілкувалася з директором ПП «Беліал», і податкову звітність віддавала ОСОБА_7 для підпису та здачі у податкові органи. Я ніколи не бачила в офісі ОСОБА_3, проте що вона згідно установчих документів є і засновником ПП «Беліал»я дізнався у правоохоронних органах. В подальшому я дізнався, що ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 використовуючи ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_7, мене та інших створили конвертаційний центр з незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, займалися наданням реально діючим СПД послуг з незаконного формування ПДВ за рахунок фіктивних підприємств, в тому рахунку ПП «Беліал», діяльність яких була припинена правоохоронними органами.», що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом допиту свідка.

Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_3 не мала наміру здійснювати та не здійснювала підприємницьку діяльність від імені ПП «Беліал», суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «Телеком Сістемс»податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказані Договори є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно з п.п. 2, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За таких умов, податкові накладні на загальну суму 3352200 грн. (в тому числі ПДВ 558700 грн.) виписані позивачу ПП «Беліал»на підставі нікчемних Договорів, які стали підставою для формування ТОВ «Телеком Сістемс»податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При цьому, судом враховується правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта»до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»м валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи безтоварність, тобто лише документальне оформлення господарських операцій на підставі нікчемних Договорів між позивачем та ПП «Беліал», суд приходить до висновку, що витрати ТОВ «Телеком Сістемс»у розмірі 698375 грн. на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 № 0001542312 та № 0001552312 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання недійсними та скасування вказаних рішень ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеком Сістемс»відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко