Ухвала суду № 27096778, 11.10.2012, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4554/2012р. Головуючий у 1-й інстанції: Бондаренко І.В.

Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради, про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради, про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначали, що їм на праві власності належить по 1/2 частині квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом.

З 16 грудня 2005 року позивач ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_6, від шлюбу вони мають сина -ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У березні 2010 року шлюб між сторонами розірвано.

В квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований позивач ОСОБА_3 та його малолітній син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З липня 2007 року ОСОБА_6 разом з сином виїхали з квартири АДРЕСА_2, і вже понад чотири роки не проживають в ній. Вони добровільно виселилися з квартири, переїхали проживати до іншого житлового приміщення, перешкод їм у користування житловою площею квартирі позивачі не чинили. ОСОБА_6 сама вирішила це питання шляхом виселення.

Реєстрація ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в квартирі, що належить позивачам, перешкоджає останнім в здійсненні своїх прав щодо користування та розпорядження своїм майном.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд визнати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням -квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 16.12.2005 року, прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_3, дружини - ОСОБА_3, що вбачається з копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 (а.с. 13).

Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 (а.с. 14).

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2010 року, яке набрало законної сили 06.03.2010р., шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було розірвано; після реєстрації розірвання шлюбу присвоєно прізвища: йому -ОСОБА_3, їй - ОСОБА_6, що вбачається з копії рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2010 року, копії свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_3 (а.с. 15, 73).

Копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_10 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 13.08.2011 року, прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_10, дружини -ОСОБА_6 (а.с. 21).

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності по 1/2 частині позивачам, що вбачається з копій: свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.01.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстровано у реєстрі за № 107; свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.01.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстровано у реєстрі за № 118; витягу про державну реєстрацію прав ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», номер витягу 33099544 від 07.02.2012р., витягу про державну реєстрацію прав ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», номер витягу 33099407 від 07.02.2012р., (а.с. 3-4, 5-6, 9, 10).

Довідкою КП «ВРЕЖО № 6»№ 597 від 10.02.2012р. підтверджується, що позивач ОСОБА_3 та його син - малолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43).

З акту комісії ЖРЕД-31 від 19.04.2012р. вбачається, що малолітній ОСОБА_7 зареєстрований в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 18.09.2008р., за вказаною адресою не проживає з 2007 року (а.с. 47).

З довідки КУ «Запорізька міська багатопрофільна дитяча лікарня № 5»№ 01-15/1681 від 18.09.2012р. видно, що дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно спостерігався медичними працівниками поліклінічного підрозділу за адресою: АДРЕСА_1 у період з 04.05.2007р. по 25.07.2007р.

Частиною 4 статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За ч. 1 ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно із ч.ч. 1, 4, 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово; місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає; фізична особа може мати кілька місць проживання.

Стаття 18 Закону України «Про охорону дитинства»N 2402-III від 26.04.2001р. передбачає право дитини на житло. Відповідно до вимог цього закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

За нормами ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 12 цього ж Закону передбачено, що виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Позивач ОСОБА_3 є батьком малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, останній має право користування квартирою, 1/2 частина якої належить на праві власності його батьку. Дитина є малолітньою, з 18.09.2008р. зареєстрована за місцем проживання батька - ОСОБА_3

Через те, що дитина є малолітньою, місце її проживання визначають її батьки і вона змушена проживати з матір'ю за іншою адресою, дитина не користується квартирою батька не за власним бажанням, тому це не є випадком відсутності її як члена сім'ї власника житла без поважних причин.

Крім того, матеріали справи не містять даних про те, що мати дитини має власне житло, де могла б зареєструвати дитину та гарантувати їй право користування житлом, а батько не пропонує дитині інше своє житло для реалізації права на житло.

Визнання малолітнього ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житлом, суперечить вимогам ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»щодо права дитини на проживання в таких побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Зазначене спростовує твердження апелянта щодо помилковості висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив зі змісту ст.ст. 10, 60 ЦПК України, за якими кожна сторона зобов'язана надати належні, допустимі та переконливі докази на підтвердження свої вимог або заперечень, дотримавшись вимог закону щодо змагальності сторін, диспозитивності цивільного судочинства, обов'язку сторін довести обставини, на які вони посилаються, заборони ґрунтувати рішення суду на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про невірне дослідження і оцінку доказів спростовані під час апеляційного розгляду справи.

Справа розглянута судом у відповідності з вимогами ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2012 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: