Ухвала суду № 27094358, 21.09.2012, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

21.09.2012 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., КУШТАНА Б.П.

при секретарі ПАЛОШ Г.Л.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної ради, Управління з питань комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації, Товарної біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа», фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Приватне підприємство «Біржовик», про визнання недійсним результатів аукціону та договору купівлі-продажу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 липня 2012 р., -

в с т а н о в и л а :

05.03.2012 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до Закарпатської обласної ради (далі - Рада), Управління з питань комунальної власності Закарпатської облдержадміністрації (далі - Управління), Товарної біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа» (далі - Біржі), фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 і мотивувала його наступним. 04.11.2011 р. Рада прийняла рішення № 330 «Про проведення аукціонів із відчуження об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області», на підставі якого виставила на аукціон будівлю Центральної районної аптеки № НОМЕР_1 ЗОВО «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 314,4 кв. м за адресою АДРЕСА_1. Продаж мав здійснюватися через Біржу, організаційні заходи щодо відчуження майна, підписання договору купівлі-продажу та розмежування одержаних коштів доручалися Управлінню. 08.12.2011 р. у газеті «Срібна земля - Фест» № 44 (798) було опубліковано оголошення про проведення 30.12.2011 р. о 14-00 к.ч. аукціону з продажу будівлі аптеки. 27.12.2011 р. о 10-30 к.ч. позивачка подала до Управління заяву про участь в аукціоні з продажу будівлі аптеки, заява зареєстрована за вх. № 879/01-13, аналогічну заяву цього ж дня позивачка подала до ПП «Біржовик» (брокерська контора № 3 Біржі). Однак, листом від 27.12.2011 р. ПП «Біржовик» повідомило позивачку, що строк прийому заявок закінчився 26.12.2011 р., тому заява не може бути прийнята. 28.12.2011 р. позивачка з цього приводу звернулася до Управління, яке її заяву переадресувало Біржі. 30.12.2011 р. на аукціоні будівлю аптеки придбала приватний підприємець ОСОБА_2, а 12.01.2012 р. Рада уклала із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу цього об'єкту комунальної власності.

Результати аукціону та договір купівлі-продажу підлягають визнанню недійсними. Так, всупереч положенням ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (Закон № 2171-ХІІ), ст. 19 Закону України «Про приватизацію державного майна» (Закон № 2163-ХІІ), п. 4.1.2. Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженого наказом ФДМ України від 30.07.1998 р. № 1511 (реєстрація в Мінюсті від 10.09.1998 р. за № 558/2998, далі - Положення про способи приватизації), інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, була опублікована менш як за 30 днів до аукціону (за 22 дні), що порушило право позивачки на участь в аукціоні. Рада не є належним продавцем комунального майна на аукціоні, оскільки законом передбачено, що продавцями мають виступати уповноважені органи приватизації, створювані місцевими радами, а не самі ради. Право на звернення до суду із позовом про визнання недійсною угоди, укладеної на аукціоні та/або за його результатами, має будь-яка особа, чиї права і охоронювані законом інтереси порушено, зокрема, потенційний покупець, якому орган приватизації відмовив у праві брати участь в аукціоні. Оскільки вимоги закону щодо строку опублікування інформації про аукціон були порушені, укладений за результатами аукціону договір купівлі-продажу слід визнати недійсним з підстав, передбачених ст. 203 ч. 1, ст. 215 ЦК України, я такий, що не відповідає вимогам закону.

Посилаючись на ці обставини, позивачка просила визнати недійсними: результати аукціону з продажу майна - будівлі Центральної районної аптеки № НОМЕР_1 ЗОВО «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 314,4 кв. м за адресою АДРЕСА_1 і договір купівлі-продажу цієї будівлі, укладений 12.01.2012 р. за результатами аукціону.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.07.2012 р. у позові відмовлено, заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою цього ж суду від 28.03.2012 р., скасовано.

Позивачка, посилаючись в обґрунтування апеляції на ті ж обставини, якими мотивувався позов, рішення суду оскаржила. Вказує на неправильне, на її думку, застосування судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення скасувати, позов - задовольнити.

У письмових запереченнях на апеляцію Управління, Біржа, ОСОБА_2 і ПП «Біржовик» вказують на її необґрунтованість, просять скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: позивачки - ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які апеляцію підтримали, Управління - Маник Т.М., ОСОБА_2 - ОСОБА_7, які апеляцію не визнали, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності. Висновки суду вірні по суті, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, яким дано правильну оцінку.

Встановлено, що Міжгірською селищною радою 24.06.2004 р. було видано Закарпатській обласній раді Свідоцтво про право власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення - Центральну районну аптеку по АДРЕСА_1, відповідно до якого майно належало Раді на праві комунальної власності (а.с. 84 т. 1). 04.11.2011 р. Рада прийняла рішення № 330 «Про проведення аукціонів із відчуження об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області», на підставі якого виставила для реалізації на аукціоні будівлю Центральної районної аптеки № НОМЕР_1 ЗОВО «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 314,4 кв. м за адресою АДРЕСА_1; продаж було вирішено здійснити через Біржу, організаційні заходи щодо відчуження майна, а також підписання договору купівлі-продажу та розмежування одержаних коштів були доручені Управлінню (а.с. 14-16 т. 1). 08.12.2011 р. у газеті «Срібна земля - Фест» № 44 (798) було опубліковано оголошення про проведення 30.12.2011 р. о 14-00 к.ч. аукціону, де першим лотом була будівля аптеки, при цьому, в оголошенні було зазначено кінцевим терміном подання заяв на участь в аукціоні 16-00 к.ч. 26.12.2011 р., а також було вказано, що з питань подачі документів для участі в аукціоні, умов проведення аукціону та для отримання іншої інформації слід звертатися до брокерської контори № 3 Біржі в робочі дні з 9-00 до 17-00 к.ч., були вказана відповідна контактна інформація (а.с. 17-18 т. 1).

Позивачка 26.12.2011 р. о 18-18 к.ч. сплатила за квитанціями ПАТ КБ «ПриватБанк»: № 20915.661.4 - плату в розмірі 20,00 грн. за реєстрацію заявки на участь в аукціоні; № 20915.661.6 - заставний внесок для участі в аукціоні з продажу будівлі аптеки в розмірі 270975,50 грн., датою валютування у квитанціях зазначено 27.12.2011 р. (а.с. 20, 21 т. 1). У справі міститься довідка ПАТ КБ «ПриватБанк» від 26.12.2011 р. за № 133870 про рахунки ОСОБА_1 у банку та реквізити для перерахування коштів (а.с. 22 т. 1). Як визнала ОСОБА_1 у позовній заяві, вона 27.12.2011 р. о 10-30 к.ч. подала до Управління заяву про участь в аукціоні з продажу будівлі аптеки. Заява зареєстрована за вх. № 879/01-13 від 27.12.2011 р., однак, була датована 26.12.2011 р. (а.с. 19 т. 1). Із заяви вбачається, що від заявника всього було прийнято 5 аркушів, до заяви позивачкою були додані лише документи, обов'язкові для всіх заявників (примірники заяви, довідка про номери банківських рахунків, документи про сплату реєстраційного внеску та гарантійного внеску), тоді як подання обов'язкових для покупця - фізичної особи документів (довідки про ідентифікаційний номер і декларації про доходи) у заяві не зафіксовано. В апеляційному суді представники позивачки не спростували подання документів саме у такому комплекті, доказів подання позивачкою інших документів для реєстрації як учасника аукціону в справі немає.

27.12.2011 р. листом № 10 ПП «Біржовик» повідомило позивачку, що строк прийому заяв закінчився 26.12.2011 р., тому заява не може бути прийнята та зареєстрована, що не дає можливості взяти участь в аукціоні (а.с. 23 т. 1), а 28.12.2011 р. Управління інформувало позивачку, що адресувало її заяву від 27.12.2011 р. за вх. № 879/01-13 Біржі для вирішення питання про допуск до участі в аукціоні відповідно до правил торгів та чинного законодавства (а.с. 24 т. 1).

Протоколом № 1 проведення аукціону з продажу майна, що перебуває в комунальній власності, від 30.12.2011 р., затвердженим начальником Управління 04.01.2012 р., стверджується факт проведення аукціону, участі в ньому як продавця - Управління, як покупців - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи ОСОБА_8, продажу об'єкту комунальної власності - вбудованих приміщень загальною площею 314,4 кв. м на першому поверсі п'ятиповерхової жилої будівлі за адресою АДРЕСА_1 покупцю ОСОБА_2 за 596146,10 грн. (а.с. 25-26 т. 1). 12.01.2012 р. Рада в особі начальника Управління Лущака В.Ю., уклала із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у нотаріальній формі договір купівлі-продажу, за яким на підставі вищезгаданого протоколу продала вказані приміщення ОСОБА_2 за 596146,10 грн. (а.с. 27-32).

Спірні правовідносини регулюються нормами законодавства щодо права комунальної власності та порядку відчуження комунального майна у редакції, чинній на час організації аукціону та укладення оспорюваного договору. Відповідно до положень ст.ст. 13, 41, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 2, 169, 172, 173, 316-319, 324-327, 655, 658 ЦК України, власність в Україні існує у формах державної, комунальної та приватної; суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади, які можуть діяти у цивільних відносинах як через органи місцевого самоврядування, так і через утворені тими органи; матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; обласні ради вирішують питання, віднесені законом до їхньої компетенції; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону; право продажу майна належить власнику. Право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, правомірність набуття права власності та правочину презюмується, таке право підлягає захисту, правочин може бути визнано недійсним лише з підстав і в порядку, установлених законом (ст.ст. 11, 203, 204, 215, 321, 328, 386 ЦК України).

Із цими нормами закону узгоджуються положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Закон № 280/97-ВР), за якими органи місцевого самоврядування наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно; від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради; обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності; питання продажу об'єктів комунальної власності, які перебувають в управлінні обласної ради, належать до виключної компетенції цієї ради; органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону виконують усі майнові операції щодо об'єктів права комунальної власності, можуть вирішувати питання їхнього відчуження, у т.ч., продажу; право комунальної власності територіальної громади захищається законом (ст. 2, ст. 10 ч. 2, ст. 16, ст. 43 ч. 1 п.п. 19, 20, ст. 60 ч.ч. 4, 5, 8). Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 280/97-ВР установлено, що з набранням ним чинності майно, законно набуте у комунальну власність областей, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким здійснюють обласні ради або уповноважені ними органи, відчуження такого майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу, а його правовий режим визначається законом, проект якого КМ України та Фонд держмайна України повинні були подати на розгляд ВР України у двомісячний строк із дня набрання чинності Законом № 280/97-ВР.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.07.1998 р. № 9-рп у справі № 1-8/98 (справа щодо приватизації державного майна), за умови відсутності окремого законодавчого акта про приватизацію об'єктів комунальної власності включення питань приватизації (продажу) комунального майна до Закону № 2163-ХІІ не є неконституційним, бо не порушує права суб'єктів комунальної власності. Разом з тим, положення відповідних законів застосовуються остільки, оскільки враховують особливість правового статусу об'єктів комунальної власності порівняно з об'єктами державної власності.

Закон № 2163-ХІІ визначає приватизацію як відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону… (ст. 1), що відповідає і положенням ст. 1 Закону № 2171-ХІІ. Крім того, Законом № 2163-ХІІ установлено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування (ст. 3 ч. 4), продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами, зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними. Тож твердження опонентів позивачки про те, що положення цих законів не застосовуються у спірних правовідносинах, необґрунтовані, позаяк йдеться про приватизацію комунального майна шляхом продажу на аукціоні.

Законом були установлені правила, за якими інформація про об'єкт, що підлягає продажу на аукціоні, повинна містити, зокрема, кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні, адресу, номер телефону, час роботи служби по організації аукціону, інформація публікується не пізніш як за 30 календарних днів до дати проведення аукціону, в т.ч., у місцевій пресі (ст. 15 ч.ч. 1, 2 Закону № 2171-ХІІ, ст. 19 ч. 2 Закону № 2163-ХІІ); фізична особа, яка бажає зареєструватись як учасник аукціону і придбати об'єкт за рахунок грошових коштів, повинна мати при собі, серед іншого, довідку органу державної податкової служби про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), кінцевий термін прийняття заяв на участь в аукціоні - три дні до початку аукціону (ст. 16 ч.ч. 5, 7 Закону № 2171-ХІІ); якщо не виконано вимог щодо терміну опублікування інформації, передбаченої ст. 15 Закону, це може бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону (ст. 20 ч. 2 Закону № 2171-ХІІ).

Положенням про способи приватизації установлювалися узгоджені із Законами правила щодо: часу, місць розміщення публікації (п. 4.1.2.); подачі фізичною особою заяви встановленої форми та визначених нею документів, а також податкової декларації (п. 4.1.3.); часу припинення прийому заяв на участь в аукціоні (п. 4.1.6.).

Правила з питань приватизації, установлені Законами та ФДМ України, мають вищу юридичну силу порівняно з Положенням про основні засади управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області (обласної комунальної власності), затвердженим рішенням VII сесії VII скликання Закарпатської обласної ради, у частині визначення строку публікації інформації про аукціон (а.с. 48-59 т. 1). Тому посилання на п. 16 згаданого Положення, що передбачає публікацію про майно, яке підлягає продажу на аукціоні, не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати проведення аукціону, не може братися до уваги, оскільки таке суперечить указаним нормативним актам.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, особа зобов'язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 3 ч. 1, ст. 15 ч. 1, ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України). Згідно зі ст.ст. 11-16 ЦК України, ст.ст. 3, 4 ЦПК України особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, такий захист здійснюється у спосіб, передбачений ст. 16 ч. 2 ЦК України, суд може захистити право іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що установлений законодавством строк публікації інформації про об'єкт, що підлягає продажу на аукціоні, не був дотриманий і в цій частині доводи позивачки заслуговують на увагу як такі, а їх заперечення - необґрунтовані. Поряд із цим, установлений факт порушення строку зазначеної публікації сам по собі не може бути підставою для задоволення позову та позбавлення права власності покупця майна на аукціоні.

З моменту публікації інформації про аукціон будь-які особи, які бажали взяти в ньому участь, перебували в однаковому становищі щодо можливості реєстрації учасниками аукціону. Позивачка на обґрунтування своїх вимог не навела жодних доводів та не подала жодних доказів про існування поважних причин, через які вона могла б ознайомитись із інформацією про аукціон та зареєструватися його учасником, наприклад, лише в період з 30.11.2011 р. (коли належало зробити публікацію) і по 07.12.2011 р., та які б унеможливлювали ознайомлення її з інформацією починаючи з 08.12.2011 р. У справі немає доказів про існування будь-яких обставин, що перешкоджали б позивачці зареєструватися учасником аукціону з моменту публікації по 16-00 к.ч. 26.12.2011 р. Колегія суддів не може взяти до уваги пояснення представників позивачки в апеляційному суді про те, що про аукціон вона дізналася, буцімто, лише о 17-00 к.ч. 26.12.2011 р., оскільки такі не ґрунтуються на доказах та суперечать даним тут же іншим поясненням представників, відповідно до яких позивачка цікавилася приватизацією будівлі аптеки, переглядала обласну пресу, але при цьому не переглядала саме газету «Срібна земля - Фест». Понад те, позивачка, маючи на увазі участь у приватизації, отримала 26.12.2011 р. довідку про наявність банківських рахунків. Тож доводи сторони суперечливі і ґрунтуються на припущеннях. Крім того, позивачка не могла бути зареєстрована учасником аукціону й через те, що не подала передбачені законодавством та заявою документи, необхідні для реєстрації (довідку органу державної податкової служби про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), довідку про ідентифікаційний номер).

Оскільки право на участь в аукціоні виникає за умови виконання особою, яка бажає взяти в ньому участь, вимог законодавства щодо своєчасного подання відповідних документів та сплати коштів, у позивачки таке право не виникло, встановлених законом підстав для визнання її особою, чиї права і охоронювані законом інтереси порушено, немає, вона не має підстав вимагати захисту права, що не виникло. ОСОБА_1, обираючи спосіб захисту права, що його вона вважає порушеним, пред'явила позов із підстав, передбачених Законами № 2171-ХІІ і № 2163-ХІІ, між тим, вона не була учасником аукціону і не належить до кола осіб, зазначених у ст. 20 ч. 2 Закону № 2171-ХІІ, які мають право вимагати визнання судом недійсною угоди, укладеної на аукціоні та/або за його результатами. У цьому контексті посилання позивачки на обставини, що, як вона зазначає, перешкодили реєстрації її як учасника аукціону, не мають правового значення. Не має значення й суперечлива позиція сторони позивачки у питанні строку звернення до суду із позовом: пред'явивши вимоги із вищенаведених підстав, позивака пропустила установлений нормою спеціального Закону № 2171-ХІІ місячний строк звернення до суду, поновити який не просила, оскільки, за поясненням представників, вважала, що, до обґрунтування підстав позову слід застосовувати цей Закон, а в питанні строку позовної давності - ст. 257 ЦК України.

Беручи до уваги відсутність у позивачки права вимагати визнання недійсними результатів аукціону, а відтак - і договору купівлі-продажу, її твердження щодо неналежності продавця комунального майна не мають значення по суті, проте, і вони необґрунтовані, оскільки не враховують вищенаведених положень закону щодо права власності, а із осіб, які мають відповідне право вимоги, правочин ніхто не оспорює.

Таким чином, для задоволення позову суд першої інстанції передбачених законом підстав не мав, обґрунтовано дійшов висновку про необхідність захисту набутого покупцем права власності, доводи апеляції рішення суду не спростовують. На правильність по суті рішення не вплинули посилання суду на окремі нормативні акти в більш пізній редакції порівняно із часом виникнення спірних правовідносин, а також помилкова вказівка на правильність строку публікації оголошення про аукціон не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати його проведення. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, тому на підставі ст. 308 ЦПК України апеляцію слід відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 липня 2012 р. - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави 4667,55 грн. недоплаченого судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді