Ухвала суду № 27066714, 18.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15135/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Степанюка А.Г., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2012 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Моноліт" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2012 р. позов задоволено частково: скасовано рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва від 4 травня 2011 року № 0003252305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4115,50 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в квітні 2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено перевірку господарської одиниці магазину, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Освіти, 18, суб'єкта господарювання (платника податків) ТОВ «ВКФ «Моноліт», за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки за №0398/26/58/23//25284783 від 20.04.2011 року, яким зафіксовано порушення позивачем п.7.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджених постановою правління НБУ №637 від 15.11.2004р. із змінами та доповненнями (далі по тексту Положення №637); п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

За порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 04.05.2011 року винесла податкове повідомлення-рішення № 0003262305, яким до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн.

За несвоєчасне оприбуткування готівки в книзі ОРО на загальну суму 1100,00 грн. інспекція податковим повідомленням-рішенням №0003272305 від 04.05.2011р. застосувала до відповідача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5500,00 грн.

Рішенням ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.05.2011 року №0003252305 до товариства за порушення вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»та на підставі ст17 цього ж Закону застосовано фінансові санкції у розмірі 4115,50 грн.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, аргументуючи свою позицію наступним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.05.2011р. №0003262305, яким до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340,00 грн. колегія судів зазначає наступне.

Пунктом 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» закріплено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки працівниками податкової інспекції встановлено факт не роздрукування фіскального звітного чеку за 27 листопада 2010 року.

Наведений факт позивач визнає, але при цьому як причину не роздрукування звіту за робочий день зазначає про технічну несправність касового апарата на кінець робочого дня 27 листопада 2011 року, тому вказаний звіт був роздрукований до початку робочого часу о 10 год. 59 хв. 28 листопада 2011 року. На підтвердження своїх доводів позивачем надано технічний висновок без дати і номеру за підписом касового майстра і директора КМП ИТЦ «Синтез», відповідно до якого неможливість здійснення роздрукування звіту пояснюється повним розрядом акумулятора касового апарату і в телефонній розмові було рекомендовано переставити зарядний пристрій касового апарату в іншу розетку (час заряду складає біля трьох годин).

Статтею 5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Згідно п.7.10 розділу 7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок у розділі 4 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються ремонти, роботи з технічного обслуговування, а також перевірки конструкції та програмного забезпечення РРО. Графи 1 5 заповнює особа, що здійснює ремонт, технічне обслуговування або перевірку, графи 6 та 7 працівник суб'єкта господарювання після відновлення працездатності РРО. У разі виходу РРО з ладу графи 1 та 2 заповнює працівник суб'єкта господарювання безпосередньо після виходу РРО з ладу. При потребі до розділу 4 книги ОРО може вноситися додаткова інформація.

Однак, як встановлено колегією суддів записи про вихід із ладу РРО, причини неполадки, час відновлення роботи РРО книга ОРО № 2658006771/8 за 27 листопада 2011 року не містить.

Відповідно до п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на вищенаведене та враховуючи норми законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2011р. №0003262305, винесеного податковим органом у межах його повноважень на підставі Акта (довідки) перевірки №0398/26/58/23//25284783 від 20.04.2011 року, висновки якого в частині встановлення факту порушення позивачем вимог п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та не спростовані належними і допустимими доказами.

Що стосується податкового повідомлення-рішення за №0003272305 від 04.05.2011р. про застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5500,00 грн. колегія суддів виходить з наступного.

Вказане податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі закріпленого в Акті перевірки факту незабезпечення позивачем обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку, а саме, в книзі ОРО №2650006771/8 від 115.11.10 в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків»в графах 2-7 відсутній запис за 28.11.2010р. згідно з фіскальним чеком №11787 від 28.11.2010р., виручка від реалізації товарів становить 1100,00 грн. та є не оприбуткованою.

Позивач зазначає про те, що готівка в сумі 1100,00 грн. була оприбуткована 28.11.2010р. за звітний день 27.11.2010р. по Z-звіту робочого дня.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про Національний банк України»та з метою удосконалення готівкових розрахунків Правлінням Національного банку України 15 грудня 2004 року прийнято постанову №637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (далі по тексту Положення №637 в редакції постанови Правління НБУвід 29 квітня 2009 року № 252).

Пунктом 2.6 Положення №637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Посилання позивача на відсутність в його діях порушень вимог законодавства, оскільки з технічних причин вказаний фіскальний чек був роздрукований наступного дня 28.11.2010 року замість 27.11.2010 року і вказані готівкові кошти оприбутковані в касі підприємства вірно не були прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки відповідно до пункту 4.2 Положення №637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що книга книги ОРО №2658006771/8 не містить запису щодо виходу з ладу РРО саме 27.11.2010 року, як це встановлено в п.7.10 розділу 7 Порядку №614.

Згідно абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(в редакції Указу Президента України від 07.09.2001р. №802/2001) за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Що стосується рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.05.2011 року №0003252305 про застосування до товариства фінансових санкцій у розмірі 4115,50 грн., то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, підставою для застосування до позивача наведених санкцій оскаржуваним рішенням став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: 16, 17, 18 і 19 жовтня 2009 року товариством проводилась реалізація алкогольних напоїв на суму 2057,75 грн. через реєстратор розрахункових операцій №2658004029, який у вказаний період не був включений в ліцензію на право роздрібної торгівлі.

Однак, відповідачем не було враховано, що вказані порушення мали місце 16 19 жовтня 2009 року. Акт перевірки, яким було зафіксовано дане порушення складено податковою інспекцією 20 квітня 2011 року, а штрафні санкції визначені у рішенні від 04 травня 2011 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що передбачена фінансова санкція є адміністративно-господарською і її застосування врегульоване нормами глави 27 Господарського кодексу України і може бути застосованою в строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

В період вчинення позивачем порушення ч.12 ст.15 Закону України №481 діяла редакція статті 250 Господарського кодексу України, яка визначала, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законом України від 02.12.2010р. № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України»до стаття 250 Господарського кодексу України була доповнена новою частиною, відповідно до якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Згідно статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закон України від 02.12.2010р. № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України»не містить вказівки про надання йому зворотної сили в часі, відтак, внесені ним зміни розпочали свою дію з моменту набрання цим актом чинності з 01.01.2011 року.

Оскільки частина 2 статті 250 Господарського кодексу України фактично розширює повноваження органів державної податкової служби та митних органів щодо строку застосування ними штрафних санкцій, відмінного від встановленого в частині 1 статті 250 Господарського кодексу України, що, як наслідок, впливає на права і обов'язки суб'єкта господарювання збільшує термін, протягом якого його може бути притягнуто до юридичної відповідальності, суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що порушення товариством мало місце в жовтні 2009 року, штрафні санкції за таке порушення могли б бути застосовані протягом 1 року з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до 15 жовтня 2010 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.05.2011 року №0003252305 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»фінансових санкцій у розмірі 4115,50 грн.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі відповідач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 23.10.2012.