Ухвала суду № 27066711, 18.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6854/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Степанюка А.Г., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2012 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі висновків акту перевірки № 174/40-058/30019775 від 26.12.2012р.

Зокрема, перевіркою встановлено, що позивач несвоєчасно сплатив самостійно визначене грошове зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за 3 квартал 2011 року (із затримкою строків сплати на 4 дні).

Також, перевіркою встановлено, що позивач несвоєчасно сплатив самостійно визначене грошове зобов'язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні (із затримкою строків сплати на 92 дні; на 61 день; на 31 день та на 49 днів).

Крім того, перевіркою встановлено, що позивач несвоєчасно сплатив самостійно визначене грошове зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні (із затримкою строку сплати на 92 дні; на 61 день; на 31 день та на 49 днів).

Суд першої інстанції, не приймаючи як докази своєчасної сплати податку платіжні доручення, надані позивачем, оскільки відповідачем надано докази зарахування сплачених ними сум до податкового боргу позивача, а позивачем зазначені дії не ос порені, прийшов до висновку, що спір виник внаслідок бездіяльності позивача, який не скористався своїм право на ознайомлення з власною обліковою карткою та обставинами наявності чи відсутності в нього податкового боргу.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Матеріали справи містять надані позивачем платіжні доручення, якими суми збору, самостійно узгоджені у вищезазначених розрахунках, було сплачено.

В свою чергу, з облікової картки позивача та платіжних доручень про сплату податку вбачається, що сплачені за поточними зобов'язаннями позивачем суми, податковою інспекцією було зараховано в погашення податкового боргу попередніх періодів.

Підпунктом 263.1.1 п. 263.1 ст. 263 ПК України визначено, що платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Відповідно до п. 263.12 ст. 263 ПК України платник протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачує податкові зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ним органу державної податкової служби: за місцезнаходженням у межах території України ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини; за місцем обліку платника в разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Статтею 260 ПК України врегульовано порядок обчислення податкових зобов'язань з рентної плати, в тому числі, за газовий конденсат, та строк їх сплати, проте згідно положень п. 9 ст. 87 цього ж Кодексу, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Отже, даною правовою нормою чітко встановлено імперативний обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів без врахування призначення платежу, визначеного позивачем.

Крім того, вказана правова норма також містить ще один імперативний припис для платника податків, що спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що взагалі не враховано позивачем.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що застосування штрафних санкцій на підставі ст. 126 ПК України здійснюється лише у разі порушення платником податку норм ПК України. Також зазначає, що оскільки на адресу позивача рішення про дострокове розірвання договорів розстрочення податкового боргу не надходило, то вказані договори є чинними.

На спростування таких доводів судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 4.9 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом № 1036 від 24.12.2010 року (далі -Порядок) передбачено, що рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та дострокове розірвання договору за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене. З наведеного апелянтом зроблено висновок, що окрім рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань має бути ще й рішення про дострокове розірвання договору, яке в подальшому буде підставою для розірвання даного договору в судовому порядку.

Колегія суддів не може погодитися з такою позицією, оскільки п. 4.9 Порядку свідчить лише про наявність у платника податків права на оскарження зазначених в цьому пункті рішень, що, до речі, платником податків зроблено не було.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі відповідач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 23.10.2012.