Ухвала суду № 27066731, 18.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6669/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Степанюка А.Г., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Гранд Плаза" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Гранд Плаза" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період з 31 січня 2012 року по 20 лютого 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів: за січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт від 27 лютого 2012 року № 18/07-02/25196533.

Згідно з висновком акту перевірки, виявлено відсутність права у позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року у розмірі 2103937,00 грн., за лютий 2011 року у розмірі 895831,00 грн., за березень 2011 року у розмірі 402155,00 грн., за травень 2011 року у розмірі 339567,00 грн., за червень 2011 року у розмірі 1300926,00 грн., за липень 2011 року у розмірі 2276971,00 грн., за серпень 2011 року у розмірі 2376747,00 грн., за вересень 2011 року у розмірі 3144520,00 грн., за жовтень 2011 року у розмірі 2124533,00 грн.

На підставі акту перевірки, 15 березня 2012 року відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2012 року № 000007156, яким відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14868098,00 грн. за січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року.

Крім того, у період з 12 квітня 2012 року по 17 квітня 2012 року відповідачем проведено додаткову перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 17 квітня 2012 року № 72/15-5/25196553 про результати камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів: за лютий 2012 року.

Відповідно до акту додаткової перевірки, перевіркою правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ порушень не виявлено, а при розрахунку показників розділу ІІІ "Розрахунки з бюджетом" податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 року виявлено порушення п. 200.5 ст. 200 ПК України, що полягає у відсутності в позивача права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1545268,00 грн., оскільки позивач має обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

На підставі зазначеного акту перевірки, 28 квітня 2012 року відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року № 0000111505, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 1545268,00 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року та за лютий 2012 року.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно п. 200.4, 200.5 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно з пп.14.1.138 ст.14 ПК України основними засобами вважаються матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у власній господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

До основних засобів (за умови дотримання всіх установлених критеріїв) прирівнюються також запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр.

Крім того, у зазначеному підпункті міститься перелік прямих винятків щодо об'єктів, які не можуть бути класифіковані як основні засоби, а саме: вартість землі; незавершені капітальні інвестиції; автомобільні дороги загального користування; бібліотечні і архівні фонди;матеріальні активи, вартість яких не перевищує 2500 грн. (у 2011 році -1000 грн.); невиробничі основні засоби та нематеріальні активи.

Відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.1997 року №507 (КЛАСИФІКАЦІЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ДК 013-97) під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування); група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

Одиницею обліку основних фондів є інвентарний об'єкт, включаючи усі пристрої і приладдя або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186 встановлено, що для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції», для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух об'єктів і майнових комплексів, що віднесені до складу основних засобів - рахунок 10 «Основні засоби». До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти» від 28.04.2001 року № 205 визначено, що будівництво - це спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт. Тобто будівництво є процесом у результаті якого створюються основні фонди (засоби) або товари.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27 квітня 2000 року.

Відповідно до якого за дебетом рахунку 10 «Основні засоби»відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

З викладеного вбачається, що основним критерієм віднесення матеріальних цінностей (будинків, споруд, машин, устаткування, витрат на поліпшення, модернізацію цих об'єктів) до основних фондів в контексті положень ст. 200 ПК України є введення їх в експлуатацію та відображення у бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби».

Таким чином, як вже було зазначено пункт 200.5 статті 200 ПК України містить положення відповідно до яких платник податків має право на бюджетне відшкодування у разі придбання або спорудження (будівництва) основних фондів та якщо платник цього податку зареєстрований як платник податку не менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, має обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

ДП "Гранд Плаза" зареєстровано у вересня 1997 року, та у даному випадку виконує в приміщенні оздоблювальні роботи, пов'язані із реконструкцією, а не спорудженням.

Так, ДП «Гранд Плаза» спорудження (будівництво) основних засобів (реконструкція нежилого приміщення під готель за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 24/39, літ. «А») відображено на бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а це означає, що основні засоби (що будуються) ще не введені в експлуатацію та не відображені на балансі ДП «Гранд Плаза».

Про зазначене також свідчить відсутність відображення підприємством показників приросту (убутку) балансової вартості запасів, амортизаційних відрахувань, витрат на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат, які повинні бути відображені в додатку К1/1 та додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства або у звіті про результати спільної діяльності на території України за відповідний період при наявності на балансі підприємства основних фондів.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі відповідач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Гранд Плаза" -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2012 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 23.10.2012.