Ухвала суду № 27057487, 24.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2187/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" жовтня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Федотов І.В.

Федорова Г. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»до до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду міста від 17 липня 2012 року задоволено позов, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області №0000042301 від 12.01.2012 року.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність його дій при прийнятті оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що позивач - іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»є юридичною особою, зареєстрованою Броварською районною державною адміністрацією Київської області 26.06.1998 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 080178, ідентифікаційний номер: 21651322.

Броварською ОДПІ Київської області 27.12.11р. проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт №2049/23-1/21651322 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»(код за ЄДРПОУ 21651322) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) за червень 2011 року».

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства: -пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України; - частини першої, п'ятої статті 203, частини 1,2 статті 215, статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 655, статті 656, статті 658, статті 662 Цивільного кодексу України.

На підставі Акту перевірки від 27.12.2011 року № 2049/23-1/21651322, Броварською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042301 від 12.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання по ПДВ в розмірі 320 359грн.

З огляду на вищенаведені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення. Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

З матеріалів справи вбачається і встановлено судом першої інстанції, що позивачу надавались послуги із забезпечення і організації перевезення вантажів ФОП ОСОБА_3, що підтверджується укладеним між позивачем та ФОП ОСОБА_3 договору №У-366-09 від 01.02.2009 року про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_3 надав транспортно-експедиційні послуги, на що виписано відповідні накладні та податкові накладні, а факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в 12-ти томах справи.

Факт проведення розрахунків між позивачем та ФОП ОСОБА_3 підтверджується рахунками-фактури, які, зокрема, надавалися позивачем під час проведення перевірки. Також позивачем була надана довідка ПАТ «Сітібанк» від 07.06.2012 року № 12-1506/04-01-1, якою підтверджується факт здійснення оплати за надані послуги та сплати 20% ПДВ в ціні оплачених послуг.

Вірно судом першої інстанції зазначено, що що відповідно до пункту 10.1 Договору № У-366-09 від 01.02.2009 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3, останній мав право залучати до виконання договору третіх осіб, однак саме він залишався відповідальним перед позивачем за виконання такого договору.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ФОП ОСОБА_3 виконав всі обов'язки за договором з позивачем, дійсно організував перевезення вантажів позивача тими транспортними засобами та з тими водіями, що зазначені у виписаних ним товарно-транспортних накладних, та надав позивачеві належно оформлені підтверджуючі документи, і в тому числі і податкові накладні, які були надані позивачем на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, та відповідно, копії яких долучені до матеріалів справи, а оплата позивачем послуг, включаючи 20% ПДВ в ціні таких послуг, підтверджується рахунками-фактурами та платіжними документами, тобто контрагентом позивача здійснювалось реальне виконання умов договору з перевезення продукції позивача в червні 2011 року.

Таким чином, позивачем виконано всі вимоги податкового законодавства щодо отримання права на податковий кредит, в тому числі і вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, порушення якого було встановлено під час перевірки відповідачем.

Отже, суми сплаченого ПДВ по контрагенту ОСОБА_3 були правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Зазначене, в свою чергу, вказує на відсутність заниження позивачем податку на додану вартість та, відповідно, на незаконність рішення відповідача.

Враховуючи наявність всіх необхідних документів, що стали підставою для формування позивачем податкового кредиту по контрагенту ОСОБА_3 та фактичне реальне виконання останнім та отримання позивачем робіт по перевезенню продукції, виробленої позивачем, та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, судом першої інстанції вірно вказано, що жодних підстав вважати укладений між позивачем та його контрагентом ОСОБА_3 договір недійсним чи нікчемним не має, оскільки такий повністю відповідає положенням як Цивільного так і Господарського кодексів України.

Обґрунтовано судом першої інстанції відмічено, що висновки відповідача, наведені в Акті перевірки, суперечать висновкам, наведеним в Довідці про результати проведення зустрічної звірки від 26.09.2011 року № 847/23-1/21651322, оскільки перед цим, 26.09.2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором відповідача Горбач О.М. було проведено зустрічну звірку позивача, за результатами якої встановлено, що, реальність здійснення господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_3 за той же самий період - за червень 2011 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки документально підтверджені та в податковому обліку позивача відображені господарські відносини з ФОП ОСОБА_3 і порушень не встановлено.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За таких обставин посилання органу ДПІ як на підставу для відмови у позові та як на підстави для задоволення апеляційної скарги на дані, зазначені в акті перевірки щодо ТОВ «Югресурспостач», яке було не контрагентом позивача, а контрагентом ФОП ОСОБА_3 є необґрунтованим, так як результати діяльності ТОВ «Югресурспостач», яке навіть не було контрагентом Позивача, не можуть бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 цього КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду жодних належних доказів, які спростовували б позовні вимоги та не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення рішення, у зв»язку з чим судом першої інстанції таке обґрунтовано та вірно визнано протиправним та скасовано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги, які фактично є доводами в заперечення позову, є необґрунтованими та жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 р. -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Федотов І.В.

Федорова Г.Г.