Ухвала суду № 27057243, 18.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2927/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" до Київської обласної митниці Державної митної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" звернулось до суду з позовом до Київської обласної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2012 № 20, яким позивачу було нараховано податкові зобов'язання у розмірі 54 384,61 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат" подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат»(Україна) та фірмою Corrugated»(Німеччина) було укладено договір № 3002156 про придбання обладнання для оброблення паперу та/або картону «Гофрувальний агрегат BHS з робочою шириною 2800 мм, конструктивно можлива швидкість 400 м/хв.»(а.с.21-30).

Відповідно до пункту 2 «Ціна та загальна вартість товару»контракту від 26.01.2011 № 3002156 загальна вартість товару складає 4 681 000,00 Євро.

Сума розуміється на умовах DDU Українка (у редакції Інкотермс-2000) і включає в себе вартість обладнання -4 321 000,00 Євро, проектні роботи - 80 000,00 Євро, монтажні роботи -150 000,00 Євро, пусконалагоджувальні роботи -50 000,00 Євро та навчання -80 000,00 Євро.

Відповідно до абзацу 2 п. З контракту «Срок вьшолнения проектних работ не должен превышать 100 календарних дней с даты получения первой предоплаты (80.000,00 Евро). Выполнение проектних работ должно бьггь подтверждено подписанннм обеими сторонами Актом оказанных услуг».

Пунктом 10.10 контракту визначений перелік проектних робіт, а саме: | «Проектные работы оговоренные пунктом 2 включают, но не являются исключительными, в себя следующие работы:

Проверка и видача рекомендаций по установке имеющегося и вновь устанавливаемого оборудования, размери, расстояния, компоновка.

Установка центрального пульта управлення, и увязка на него всех, машин. Чертежи помещения пультовой.

Проект пароконденсатной системи с указанием границ поставки.

Чертежи системи приготовления и подачи клея поставки.

Згідно п.4 контракту «Согласно настоящему Контракту оплата за Оборудование и Услуги осуществляется в ЕВРО банковским переводом на расчтный счет Продавца следующим образом: Первьій платеж: сумма в размере 80.000,00 Евро - предоплата за проектные работы после подписания настоящего Контракта в течение 10 (десяти) банковских дней с даты получения счета от Продавца, но не позднее 28.02.2011 года»...

Визначення митної вартості ввезенного товару здійснювалось шляхом застосування 1 методу відповідно до ст. 266 Митного кодексу України тобто за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, що підтверджується даними 43 вказаних ВМД та деклараціями митної вартості до ЗМД.

Разом з тим, позивач не включив у митну вартість товару проектну вартість.

У квітні 2012 року Київською обласною митницею було проведено невиїзну документальну перевірку відомостей, заявлених при митному оформленні комплектного об'єкту за кодом 8439300000 згідно з УКТЗЕД, що був ввезений в Україну товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат»за контрактом від 26.01.2011 № 3002156 стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків (акт від 20.04.2012 № н8/12/125000000/31826484).

У ході перевірки посадовими особами митного органу встановлено, що відповідно до контракту від 26.01.2011 № 3002156 на адресу ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»(Україна) фірмою Corrugated»(Німеччина) було поставлено обладнання для оброблення паперу та/або картону «Гофрувальний агрегат BHS з робочою шириною 2800 мм, конструктивно можлива швидкість 400 м/хв.»в комплектності згідно з додатком № 1 до контракту № 3002156 від 26.01.2011.

Рішенням про визначення коду товару від 06.09.2011 № КО-125-000026-2011 на товар «Обладнання для обробки паперу або картону: гофрувальний агрегат BHS»визначено код згідно з УКТЗЕД - 8439300000 (ставка мита 5%).

Митне оформлення зазначеного товару здійснено за наступними ВМД: від 20.09.2011 № 125000019/2011/428250, від 20.09.2011№ 125000019/2011/428251, від 21.09.2011 № 125000019/2011/428252, від 26.09.2011 № 125000019/2011/428254, від 26.09.2011 № 125000019/2011/428255, від 27.09.2011 № 125000019/2011/428256, від 27.09.2011 № 125000019/2011/428257, від 28.09.2011 № 125000019/2011/428258, від 29.09.2011 № 125000019/2011/428259, від 30.09.2011 № 125000019/2011/428260, від 30.09.2011 № 125000019/2011/428262, від 30.09.2011 № 125000019/2011/428265, від 30.09.2011 № 125000019/2011/428268, від 30.09.2011 № 125000019/2011/428269, від 30.09.2011 № 125000019/2011/428270, від 03.10.2011 № 125000019/2011/428272, від 03.10.2011 № 125000019/2011/428273, від 03.10.2011 № 125000019/2011/428275, від 04.10.2011 № 125000019/2011/428276, від 04.10.2011 № 125000019/2011/428277, від 04.10.11 № 125000019/2011/428279.

Станом на 04.10.2011 відповідно до контрольного списку комплектний об'єкт ввезений в повному обсязі. Загальна вартість ввезеного обладнання становить - 4321000,00 Євро.

Відповідно до пункту 2 контракту загальна вартість товару складає 4 681 000,00 Євро, що включає в себе вартість обладнання - 4 321 000,00 Євро, проектні роботи - 80 000,00 Євро, монтажні роботи -150 000,00 Євро, пусконалагоджувальні роботи -50 000,00 Євро та навчання -80 000,00 Євро.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 контракту «Термін виконання проектних робіт не повинен перевищувати 100 календарних днів з дати отримання першої передплати (80 000,00 Євро). Виконання проектних робіт має бути підтверджене підписаним Актом наданих робіт».

Пунктом 10.10 контракту визначений перелік проектних робіт, а саме: «Проектні роботи визначені пунктом 2 включають, але не є виключними, в себе наступні роботи: перевірка і видача рекомендацій з установки наявного обладнання, розміри, відстань, комплектування; установка центрального пульта керування; проект пароконденсатної системи; креслення системи виготовлення і подачі клею».

Продавець на протязі шести тижнів після підписання контракту надає покупцю комплект будівельних, електричних та інших креслень для підготовки монтажу, експлуатації і виготовлення вузлів згідно додатку 1».

Згідно пункту 4 контракту «Згідно даного контракту оплата за обладнання і послуги здійснюється а Євро банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця наступним чином: перший платіж -сума у розмірі 80 000,00 Євро -передплата за проектні роботи після підписання даного контракту на протязі 10 банківських днів з дати отримання рахунку від продавця, але не пізніше 28.02.2011».

Визначення митної вартості ввезеного товару здійснювалось шляхом застосування 1 методу відповідно до статті 266 Митного кодексу України тобто за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, що підтверджується даними гр. 43 вказаних ВМД та деклараціями митної вартості до ВМД.

Перелік проектних робіт, виконаних продавцем, та порядок їх надання передбачені пунктами 10.9, 10.10 контракту від 26.01.2011 № 3002156. Виконання проектних робіт продавцем підтверджується платіжним дорученням від 17.02.2011 № 11 на загальну суму 80 000,00 Євро. Відповідно до пункту 10.10 зазначеного контракту виконані проектні роботи стосуються оцінюваних товарів.

За таких обставин посадові особи митного органу дійшли висновку, що вартість проектних робіт, виконаних продавцем товару повинна розглядатись як частина ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

За результатами перевірки посадовими особами митного органу встановлено порушення ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»вимог частини першої статті 81, частини першої статті 267 Митного кодексу України у частині повноти визначення митної вартості товару, що, у свою чергу, призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті мита у розмірі - 43 507,70 грн. та статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ПДВ на суму -182 732,32 грн., так як вартість проектних робіт не була включена у митну вартість товару.

Не погоджуючись із спірним рішенням про визначення митної вартості товарів, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову прийшов до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення митний орган діяв в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повністю погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з пунктом 17 статті 1 Митного кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, надалі -Митний кодекс) митні органи -спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які покладено безпосереднє здійснення митної справи. Невід'ємною складовою митної справи є митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів.

Відповідно до статті 45 Митного кодексу України особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові як при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України, декларуванні товарів і транспортних засобів, повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, так і при здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль -це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 8 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф»(далі ЗУ №2097) ввізне мито нараховуються на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Відповідно до статті 17 ЗУ №2097 мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Митного тарифу України (далі МТУ), чинними на день подання митної декларації.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості ввезеного товару є метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Статтею 267 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті»стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних. що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною другою ст. 267 Митного кодексу України визначено перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, за умови що такі витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до частини третьої ст. 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускаються включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у зазначеній статті. Крім того, частиною третьою ст. 267 Митного кодексу України визначено перелік витрат або коштів, що не включаються до митної вартості.

Отже, витрати понесені продавцем на проектні роботи не зазначені у частині третій зазначеної статті.

Так, з матеріалів справи вбачається, що перелік проектних робіт виконаних продавцем та порядок їх надання передбачені пунктами 10.9, 10.10 контракту № 3002156 від 26.01.2011. Згідно платіжного доручення, яке подавалася до Київської обласної митниці як додаток до заяви ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»про оформлення устаткування в якості комплектного об'єкта (вих. № 574/044 від 26.08.11р), № 11 від 17.02.11 ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»за зазначені проектні роботи сплачена сума в розмірі 80 000,00 Євро. Відповідно до п. 10.10 зазначеного контракту виконані проектні роботи стосуються оцінюваних товарів.

Отже, вартість проектних робіт виконаних продавцем товару повинна розглядатись як частина ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до митної вартості товарів, які переміщуються через кордон України, необхідно включати витрати, понесені покупцем у зв'язку з наданням проектних робіт продавцем товару, за умови якщо вони будуть виконані продавцем на території України та оплачені покупцем.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»при заповненні митної декларації самостійно визначив митну вартість обладнання, яке було поставлено відповідно до договору від 26.01.2011 № 3002156.

При декларуванні обладнання позивачем не було включено до митної вартості обладнання вартість проектних робіт у розмірі 80 000,00 Євро, оскільки вищезазначені роботи, на думку позивача, відносяться до інжинірингових послуг, які були надані постачальником на митній території України та які неповинні включатися до вартості ввезеного обладнання.

Однак, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги вказані доводи позивача, так як під поняттям інжиніринг, відповідно до пункту 14.1 статті 14 розділу II Кодексу інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).

Таким чином, перелік інжинірингових послуг обмежено переліком, визначеним підпунктом 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 розділу II Кодексу, незалежно від наявності більш широких визначень цього терміну іншими юридично-правовими актами, а тому з метою застосування норм розділу V Кодексу до інжинірингових послуг можуть бути віднесені лише:

в галузі будівництва: надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів;

стосовно об'єктів техніки і технології: розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання таких об'єктів;

під час здійснення монтажних та пусконалагоджувальних робіт -надання консультацій та авторський нагляд.

При цьому самі монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно з підпунктом 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 розділу II Кодексу під визначення терміну "інжиніринг" не підпадають.

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільський пакувальний комбінат"- залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 23 жовтня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.