Постанова № 27057240, 18.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1067/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Центр" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Центр", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва державної податкової служби з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008532653, №0000912303 від 31.08.2011 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувоно податкові повідомлення-рішення №0008532653 від 31.08.2011 р. в частині основного грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 72512,00 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 18128,25 грн. та №0000912303 від 31.08.2011 р. в частині основного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у суму 546085,00 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 136521,50 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, представник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню частині з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Центр" зареєстровано 17.04.2008 р. Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва, є платником податку на додану вартість.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля пальним, складське господарство, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, виробництво продуктів нафтоперероблення, оптова торгівля паливом, здавання в оренду власного нерухомого майна.

Відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.04.2008р. по 31.03.2011 р., за результатами якої відповідачем було складено Акт № 4219/23-322/35823120 від 12.08.2011р.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем порушено вимоги пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 75099 гривень, в т.ч. за 3 квартали 2009 року на суму 72512 грн., за 2010 рік на суму 2587 грн., та вимоги пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7, пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 546447 грн., в т.ч. по періодах: за листопад 2009 року на суму 30 грн., за грудень 2009 року на суму 31 грн., за лютий 2010 року на суму 46 грн., за березень 2010 року на суму 30 грн., за квітень 2010 року на суму 225 грн., за травень 2010 року на суму 247046,3 грн., за червень 2010 року на суму 136215,6 грн., за липень 2010 на суму 85198,67 грн., за серпень 2010 року на суму 77624,63 грн..

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000912303 від 31.08.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 683059,00 грн., з яких за основним платежем на 546447,00 грн. та за штрафними санкціями на 136612,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0008532653 від 31.08.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 93874,00 грн., з яких за основним платежем 75099,00 грн. та за штрафними санкціями 18775,00 грн.

08.09.2011 року позивачем булі оскаржені, вказані вище, податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації м. Києва. Державна податкова адміністрація м. Києва Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 07.11.2011 року №10736/10/25-114 частково задовольнила скаргу позивача, а саме: скасувала податкове повідомлення-рішення №0000912303 в частині сплати 60391,00 грн. грошового зобов'язання по ПДВ і 15097,75 грн. штрафної санкції, а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін; залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0008532653.

14.11.2011 року позивачем було оскаржено податкові повідомлення-рішення №0008532653, №0000912303 від 31.08.2011 р. в Державній податковій адміністрації України. Рішенням про результати розгляду скарги від 12.01.2012 №621/6/10-2115 Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення 0008532653, №0000912303 від 31.08.2011 р. з урахуванням Рішення ДПА м. Києва, а скаргу - без задоволення.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0008532653 від 31.08.2011 р. суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості наданих консультаційних послуг з питань комерційної діяльності та управління у розмірі 290048 грн. згідно договору №08/10/01 на підставі актів виконаних робіт.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Так з матеріалів справи вбачається, що 31.10.2008 р. між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладений договір №08/10/01, відповідно до п.1.1. якого, ФОП ОСОБА_3 зобов'язаний надавати позивачу консультаційні послуги з питань комерційної діяльності та управління, зокрема:

консультування, надання рекомендацій та практичної допомоги по зв'язкам з суспільством та обміну інформацією;

розробка системи бухгалтерського обліку, програм обліку виробничих витрат;

участь в економічному аналізі господарсько-фінансової діяльності підприємства;

організація контролю за економним використанням матеріальних і трудових ресурсів;

організація і ведення претензійно-позовної роботи.

Підтвердженням виконаних робіт є п.1.2 виконаних в рамках даного Договору є Акти виконаних робіт.

Згідно Актів прийому-передачі послуг по договору від 31.10.2008р. №08/10/01 Консультантом виконано для Замовника :

Консультації, надання рекомендацій та практичної допомоги щодо зв'язків з громадськістю та обміну інформацією;

Консультації щодо вибору схем бухгалтерського та податкового обліку,рекомендації щодо вибору бухгалтерської програми;

Консультації щодо виконання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку;

Консультації щодо розробки раціональних форм первинної облікової документації,яка використовується на підприємстві;

Консультації з юридичних питань щодо господарської діяльності підприємства.

Вартість виконаних послуг складає 290048 грн. без ПДВ.

01.11.2008 р. між вказаними сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, у якій сторони домовились викласти у новій редакції пункт 4.1. вказаного договору, а саме, визначити абонентську плату за надання послуг по договору у розмірі 32100,00 грн. в місяць та визначити, що за організацію, підготовку та участь в укладанні комерційного договору ФОП ОСОБА_3 отримує винагороду в розмірі 11,75% від суми укладеного договору.

На виконання умов договору №08/10/01 були виписані рахунки-фактури від 29.11.2010 р. всього на загальну суму 290048,00 грн., складені акти прийому-передачі послуг від 29.01.2009 р., від 26.02.2009 р., від 30.03.2009 р., та сума 290048,00 грн. була включена позивачем до валових витрат та відображена у Декларації про прибуток підприємства за перше півріччя 2009 року.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 за № 996-ХІУ зі змінами та доповненнями бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку. Податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про інформацію" від 02.10.92 №2657-Х1 під інформацією слід розуміти документовані та публічно оприлюднені відомості про події та явища, здійснювані у суспільстві, державі, у ст.7-12 визначені суб'єкти та об'єкти інформаційних відносин, а також наведено тлумачення терміну "інформаційна діяльність" - це сукупність дій, направлених на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб та держави. У ст.14 Закону наведена класифікація основних видів інформаційної діяльності, це - одержання, використання, розповсюдження і зберігання інформації. Одержана інформація - це придбання, накопичення у відповідності з діючим законодавством України документованої, або публічно оприлюдненої інформації громадянами, юридичними особами, або державою. Розповсюдження інформації - це оприлюднення у встановленому Законом порядку документованої, або публічно оприлюдненої інформації. Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб держави.

Організація обліку інформаційної продукції ґрунтується на обов'язковому її документуванні. При цьому під інформаційною продукцією розуміють матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств (ст.40 Закону України "Про інформацію" від 02.10.92 №2657-Х11).

Основним документом, згідно з яким виконується інформаційно-консультаційне обслуговування, є угода, якою регулюється склад робіт з обслуговуванню, права і обов'язки Замовника і Виконавця, форма і порядок розрахунків, форс-мажорні обставини та інше.

Після закінчення робіт (виконання послуг) складається акт виконаних робіт, завірений підписами представників Замовника і Виконавця.

Одержана інформаційна продукція (послуги) надається Замовнику на матеріальних носіях, в якості останніх можуть використовуватись листівки, буклети, фотоплівка та інші (ст.26 Закону України "Про інформацію" від 02.10.92 №2657-Х11).

Відповідно до ст.27 Закону України "Про інформацію" від 02.10.92 №2657-Х11 під первинним документом розуміють документ, що містить в собі вихідну інформацію, а документ, що являє собою результат аналітико - синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів - є вторинним документом.

Тільки матеріальні носії (записи, макети з інформаційних досліджень, звіти, листівки) та первинні документи засвідчують одержання, зберігання і поширення інформації, а тому є необхідною умовою для відображення витрат на їх одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми витрат на витрати обігу реалізованої продукції (п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІУ).

Враховуючи, що до перевірки ТОВ «Строй центр»не було надано підтверджуючих документів (звітів про проведені формаційно-консультаційні послуги ) в яких містяться дані, які підтверджують проведені консультаційні послуги, неможливо підтвердити понесені витрати, здійснені підприємством як такі, що пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як того вимагає п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000року за №27/4248.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що підприємством не виконані вимоги, передбачені п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2, пп.. 5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР, що призвело до завищення валових витрат за перевіряємий період на загальну суму 290048 грн., у тому числі за 3 кв. 2009 року - в сумі 290048 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 75099 грн., в.т.ч. за 3 квартали 2009 року на суму 72512 грн., за 2010 рік на суму 2587 грн.

В порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано документів в підтвердження виконаних робіт суду апеляційної інстанції.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000912303 від 31.08.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 683059,00 грн., то суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Батир Менеджмент" та дотримання спеціальних вимог щодо документального підтвердження таких операцій, а також використання позивачем придбаних у контрагентів товарів та послуг в оподатковуваних операціях в межах своєї господарської діяльності та не допущено порушень норм Закону України "Про податок на додану вартість", вказаних у акті перевірки, при здійсненні господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Батир Менеджмент" у вказаному періоді.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 14.05.2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Батир Менеджмент» був укладений договір №1/14-05, відповідно до п.1.1. якого ТОВ «Батир Менеджмент»зобов'язується передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти й оплатити нафтопродукти відповідно до умов даного договору та додатків до нього. До даного договору були підписані додаткові угоди №1 від 17.05.2010 р., №2 від 27.05.2010 р., №3 від 28.05.2010 р., №4 від 22.06.2010 р. та №5 від 24.06.2010 р щодо поставок нафтопродуктів. Факт поставки товарів підтверджується відповідними видатковими накладними, залізничними накладними та податковими накладними

На час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "Батир Менеджмент" (код ЄДРПОУ 35033946) був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість та мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що для надання правової оцінки щодо формування платником податку податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість», якими регламентується порядок визначення податкового кредиту.

Так, підпункт 7.4.1 Закону «Про податок на додану вартість»передбачає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.2.6 Закону «Про податок на додану вартість»передбачає, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними.

Позивач формував податковий кредит виключно стосовно придбаних Товарів, які були використані у оподаткованих операціях в межах господарської діяльності та на підставі податкових накладних.

Разом з тим, з Акту перевірки вбачається, що Відповідач не наводить жодного факту, який би свідчив про відсутність визначених законом підстав для формування податкового кредиту у заявленому розмірі.

Тобто, Відповідач не заперечує тих обставин, що податковий кредит формувався на підставі податкових накладних та щодо Товару, який був використаний у оподаткованих операціях в межах господарської діяльності.

Натомість, як вбачається із вказаного Акту, підставою для прийняття оспорюваного рішення стали виключно дані результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо Позивача як платника ПДВ, з зазначенням розбіжностей з вказаним контрагентом.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо реального придбання позивачем послуг і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: податкових накладних, актів приймання виконаних підрядних робіт, належного відображення вартості підрядних робіт у бухгалтерському обліку, та встановлена реальність здійснення господарських операцій, за наслідками якої та на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.

Так, судом першої інстанції встановлено, що придбані позивачем згідно Договору №1/14-05 та додаткових угод до нього нафтопродукти були реалізовані наступним контрагентам, що підтверджується відповідними договорами на постачання нафтопродуктів, видатковими накладними та банківськими виписками дослідженими судом, відповідно, отримане за вказаним договором та додатковими угодами використано позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що 21 квітня 2011 року Окружним адміністративним судом міста Києва в адміністративній справі №2а-3307/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Батир Менеджмент" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання дій протиправними прийнято постанову, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 року у адміністративній справі №2а-3307/11/2670 залишена без змін, відповідно до мотивувальної частини якої встановлено, що податкові декларації ТОВ "Батир Менеджментз ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2010 року без достатніх правових підстав були не визнані ДПІ у Шевченківському районі міста Києва в якості податкових декларацій, та згідно з резолютивною частиною зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва зареєструвати та провести по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Батир Менеджмент" податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2010 року, що спростовує доводи відповідача щодо недекларування вказаним контрагентом податкових зобов'язань у відповідному періоді.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, посилання відповідача на розбіжності податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не обґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 31 серпня 2011 року №0008532653 форми «Р»в частині нарахування суми грошового зобов'язання в сумі 75099,00 грн.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби -задовольнити часково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2012 року -скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 31 серпня 2011 року №0008532653 форми «Р»в частині нарахування суми грошового зобов'язання в сумі 75099,00 грн. та за штрафними санкціями 18775,00 грн.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 23 жовтня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.