Ухвала суду № 27056031, 30.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 р. Справа № 104709/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,

при секретарі судового засідання Маципури Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 26.03.2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини № 2418 Державної прикордонної служби України, за участю 3-ї особи Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про стягнення грошової компенсації за ненадане речове майно та продовольчі пайки та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА :

В лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини № 2418 Державної прикордонної служби України, за участю 3-ї особи Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про стягнення грошової компенсації за ненадане речове майно та продовольчі пайки та стягнення моральної шкоди.

Оскаржуваною ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 26.03.2012 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини № 2418 Державної прикордонної служби України, за участю 3-ї особи Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про стягнення грошової компенсації за ненадане речове майно та продовольчі пайки та стягнення моральної шкоди.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову, якою справу направити на продовження судового розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вказує про первинні порушення судом першої інстанції та мотивує свої вимоги тим що суд незаконно відмовив у відкритті провадження у справі за його позовом, оскільки його вимоги були залишені без розгляду, а закрито провадження у справі було лише щодо вимоги про стягнення моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Ухвалою від 05.03.2012 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини Державної прикордонної служби України №2418 в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію замість продовольчих пайків за період з 07.03.2002 року - липень 2009 року - залишено без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В судовому засіданні встановлено, що позивач звільнений у запас Збройних Сил України та виключений зі списків особового складу військової частини 2418, всіх видів забезпечення 21.07.2009р.Як убачається із звернення від 30.11.2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про проведення з ним розрахунку по грошових компенсаціях за продовольче та речове забезпечення. 07.12.2009р.р позивачу скеровано відповідь про відмову у задоволенні його прохання від 30.11.2009р. Разом з тим, з пояснень позивача вбачається, що грошову компенсацію за речове майно позивачу виплачено через 14 місяців після його звернення. Таким чином, позивач знаючи про порушення своїх прав 07.12.2009р. не звернувся в суд про стягнення вищезгаданої компенсації, чим пропустив річний строк на звернення до суду з адміністративним позовом (ч.2 ст.99 КАС України станом на 07.12.2009р.).

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов слід залишити без розгляду в частині позовних вимог про зобов»язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію замість продовольчих пайків за період з 07.03.2002р.-липень 2009р.

Крім того, ухвалою від 15.03.2012 року в справі №1321/668/12 закрито провадження про стягнення моральної шкоди за несвоєчасну виплату грошової компенсації замість речового майна та відмову у виплаті грошової компенсації за продовольчі пайки. Відповідно до ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори зокрема, щодо фізичних чи юридичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Дані ухвали не оскаржувались сторонами та набрали законної сили.

Враховуючи надані матеріали на перегляд в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції колегія суддів вважає, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено лише на тій підставі, що пропущено строк звернення. Якщо відповідач зробив відповідну заяву, а позивач заперечує факт пропущення строку, тоді цей факт підлягає доказуванню. Заява сторони про відмову у задоволенні адміністративного позову може бути зроблена у будь-який час до виходу суду першої інстанції до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення у справі. Позивач може заперечувати проти такої заяви відповідача також посиланням на поважність причин пропущення строку (наприклад, тривале перебування особи за кордоном; захворювання, що не давало можливості звернутися з позовом та призначити представника, інші причини, які не залежали від волі позивача). Незнання вимог закону про строки не може визнаватися поважною причиною (за принципом: незнання закону не звільняє від відповідальності).

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, суд першої інстанції повинен встановлювати обставини у справі навіть, якщо відповідач заявить про пропущення строку і суд не визнає поважними причини такого пропущення. Зокрема, суд має з'ясувати, чи не було порушено прав, свобод чи інтересів позивача, і навіть у разі встановлення такого порушення відмовити у задоволенні позову у зв'язку з порушення строку звернення до адміністративного суду (див. пункт 14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

Заявник звернувся в суд та просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію у повному розмірі замість продовольчих пайків за період з 07.03.2002р. по липень 2009р. та стягнути з відповідача на його користь 100000грн. на відшкодування моральної шкоди. Вивчивши заяву суд першої інстанції у відкритті провадження відмовити з наступних підстав. 16.02.2012р. позивач звернувся в суд з аналогічним позовом. Ухвалою суду від 15.03.2012р. провадження у даній справі закрито. Дана ухвала не оскаржувалась сторонами та набрала законної сили.

Суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є така, що набрала законної сили, ухвала суду про закриття провадження в адміністративній справі. Враховуючи наведене, у відкритті провадження в даній адміністративній справі слід було відмовити відповідно до ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства.

Із змісту вказаних норм процесуального закону слідує, що особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин має право звернутись до суб'єкта владних повноважень у спорі про один предмет і з тих самих підстав лише один раз.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Сокальського районного суду від 26.03.2012 року у справі № 1321/1029/2012 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.Б. Заверуха

О.М. Гінда