Ухвала суду № 27051823, 15.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 р.Справа № 2а-4749/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-4749/11/2070

за позовом Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О.Морозова"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Казенне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О.Морозова" (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі -відповідач), в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000130849 від 20.04.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 404 772,12 грн. та застосування штрафу у розмірі 101193,00 грн.; № 0000140849 від 20.04.2011 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 285 967,33 грн. та застосування штрафу у розмірі 71492,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 року позову було задоволено частково.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0000130849 від 20.04.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 404 772,12 грн. та застосування штрафу у розмірі 101193,00 грн.; № 0000140849 від 20.04.2011 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 285 967,33 грн. та застосування штрафу у розмірі 71492,00 грн.

В задоволенні іншої частини позову було відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 31 липня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року за рахунок від'ємного значення, що декларувалось за грудень 2010 року, паро що був складений акт №971/49-019/14310299 від 11.04.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.200.3,абзацу"а", п.200.4 ст.200 ПК України по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 407 083,00 грн.;

порушення абзацу "б" п.200.4 ст.200 ПК України позивачем занижено залишок від"ємного значення, що включається до складу подактового кредиту наступного податкового періоду (ряд.26 декларації) у сумі 6 821 087,00 грн.;

ч.1,5 ст.203 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та п.198.3 ст.198 ПК України - підприємством неправомірно сформовано суму податкового кредиту січня 2011 року по контрагентах ТОВ "Машпробокомплект"; Концерну "Бронетехніка України" та ТОВ "Актуальні технології" на суму податку на додану вартість 282 497,50 грн., у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів, що призвело до завищення суми податкового кредиту за січень 2011 року на 282 497,50 грн.; порушення вимог п.198.2.198.3,198.4ст.198 ПК України завищено суму податкового кредиту за січень 2011 року на 4 719,83 грн.;

порушення вимог п.188.1 ст.188 ПК України занижено податкові зобов"язання за січень 2011 року у сумі 1363,66 грн.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення № 0000130849 від 20.04.2011 року про зменшення за січень 2011 року суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 407 083,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 101 771,00 грн.; № 0000140849 від 20.04.2011 року про зменшення розміру від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 288 581,00 грн та застосовано штраф у розмірі 72 145,00 грн.

Позивачем не оспорюється порушення виявлені під час перевірки п.188.1 ст.188 ПК України, п.198.2 ст.198 ПК України, в частині заниження податкових зобов'язань за січень 2011 року у сумі 1 363,66 грн. та завищення податкового кредиту у сумі 1 250,00 грн. внаслідок включення двічі податкової накладної №267 від 11.11.2010 року, оформленої ТОВ фірма "Промснабсервіс", тому ухвалені рішення податкового органу оскаржується в частині.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Стосовно частини позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000130849 від 20.04.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 404 772,12 грн. та застосування штрафу у розмірі 101193,00 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування податкового кредиту та віднесення даної суми до суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року, внаслідок визнання відповідачем угод, укладених між позивачем та ТОВ "Спецімашпроект" та ТОВ "Актуальні технології", такими що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що дані обставини були дослідженні під час вирішення адміністративної справи за позовом позивача до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000070849 від 23.03.2011 року про зменшення від"ємного значення за грудень 2010 року у сумі 404 772, 12 грн.

За правилами статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній , цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 ст.200 ПК України має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території Україні - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4 ст.200 ПК України).

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а судове рішення в даній частині - скасуванню.

З приводу частини позову про скасування позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000140849 від 20.04.2011 року в частині зменшення розміру від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 285 967,33 грн. та застосування штрафу у розмірі 71492,00 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

На підставі п.198.2 ст.198 ПК України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди починали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платника податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи непідтверджені митними деклараціями (іншими подібними документів згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податковий орган ставить під сумнів реальний характер господарських операцій з ТОВ "Машприборкомплект", Концерн "Бронетехніка України", ТОВ "Актуальні технології" та привільність формування податкового кредиту та від"ємного значення у сумі 282 497,51 грн. за результатами даних господарських операцій.

В ході господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Актуальні технології" був укладений договір поставки товару №1587И-ХКБМ від 28.07.2010 року та договір поставки №1565И-ХКБМ від 22.06.2010 року з Концерном "Бронетехніка України", та договір поставки товару №1422И-ХКБМ від 13.03.2010 року.

Товари за наведеними вище договорами були поставлені за умовами DDP (Інкотермс 2000) на склад покупця, що розташований за адресою м.Харків, вул. Плеханівська, 126.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту, та віднесення до валових витрат результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність у ТОВ "Юрполіс Компані", ТОВ "Техно-Асавір", контрагентів позивача ТОВ"Машприборкомплект", Концерн "Бронетехніка України", ТОВ "Актуальні технології" необхідних основних засобів та технічного персоналу для здійснення господарської діяльності, та відсутність за місцем реєстрації на час проведення зустрічної звірки, відсутності товаро-транспортних накладних, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції -умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, здійснення руху активів у позивача, відбуття змін у його податкових зобов'язань.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів не знаходить підстав, для задоволення апеляційної скарги та скасування даної частини судового рішення.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга -задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-4749/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 19.10.2012 р.