Рішення № 27046887, 10.10.2012, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-357/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Волощука В.В.

при секретарі Федорчук О.В.

з участю:

позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи: Органу опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-ти річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків до досягнення 16-ти річного віку дитини, -

В С Т А Н О В И В :

15.08.2012 року позивачка звернулася до суду з позовом про надання дозволу на тимчасовий виїзд її неповнолітньої дитини, дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон без згоди батька.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що з 11.08.2007 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

17.11.2011 року шлюб з відповідачем розірвано та після розлучення дочка проживає разом з нею і перебуває на її утриманні. Територія на якій проживає і працює позивачка, а саме м.Олевськ Житомирської області відповідно до «Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року з наступними змінами та доповненнями відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, тобто 4-ї зони. Донька часто хворіє та потребує чистого довкілля, не забрудненого внаслідок Чорнобильської катастрофи і зміна місця перебування дитини з зони посиленого радіоекологічного контролю, тобто 4-ї зони на екологічно чисту територію матиме неабияке значення для здоровя дитини.

У серпні 2012 року її близький друг ОСОБА_6 запросив ОСОБА_1, разом з дитиною за кордон, а саме в АДРЕСА_1 Російської Федерації де проживає на даний час. Тому, вона має намір з дочкою відвідати ОСОБА_6, для відпочинку та оздоровлення дитини, але відповідач згоди на виїзд дочки за кордон не надав. За таких обставин просить надати дозвіл на багаторазовий виїзд за межі України, а саме до Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка не досягла 16-річного віку, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, до досягнення 16-річного віку ОСОБА_4.

У судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала із підстав, які наведено у її позовній заяві та просила задовольнити позов у повному обсязі. При цьому надала суду пояснення відповідно до яких вона має намір тимчасово виїхати з дочкою до Російської Федерації для відпочинку та оздоровлення дитини.

Відповідач у судовому засіданні заявлений позов ОСОБА_1, не визнав та надав суду пояснення про те, що позивачка намагається виїхати з України на постійне місце проживання не маючи при цьому не житла, ні роботи, ні відповідних коштів внаслідок чого дитина змушена буде терпіти незручності, що притаманні безхатченкам. А виїзд дитини за кордон порушить його право на спілкування з дитиною, участь у її вихованні, спільному відпочинку та оздоровленні без участі матері.

Представник органу опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області у судовому засіданні щодо заявленого позову ОСОБА_1, і надання останній постійного дозволу на періодичні виїзди за межі України з дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 заперечує, оскільки позивачка не обґрунтувала обставин, на які посилалася в заяві, не надала переконливих доказів щодо створення дитині за новим місцем проживання належних умов утримання та виховання, взявши до уваги те, що близький друг ОСОБА_6 не має житла, яке належить йому на праві приватної власності, що мати дитини не має громадянства Російської Федерації, роботи, а також постійного матеріального доходу, що приведе до погіршення умов проживання дитини. Хоча і має відповідно до законодавства, яке регулює спірні правовідносини право виїзду за межі України.

Заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, позов слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Так судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 серпня 2007 року по 17 листопада 2011 року, від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, котра після розлучення батьків проживає з матірю.(а.с.3-5,22).

Позивачка має намір тимчасово виїхати з неповнолітньою дочкою до м.Новий Оскол Белгородської області Російської Федерації з метою відпочинку та оздоровлення дитини.(23-28).

За змістом Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР України № 789 від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

В силу ст.ст.7, 150, 155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьки зобов'язані піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із ст.313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які ними уповноважені.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзд в Україну громадян України»документами, що надають право на виїзд з України і вїзд в Україну та посвідчують особу громадянина під час перебування за її межами, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини.

Згідно ст.4 названого Закону оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Як випливає з п.2-2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року, виїзд неповнолітніх осіб за межі України у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється у разі предявлення оригіналу або нотаріально посвідченої копії рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг шістнадцятирічного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Разом із тим ст. 9 1. Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. 2. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. 3. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. 4. У тих випадках, коли таке розлучення випливає з якого-небудь рішення, прийнятого Державою учасницею до одного чи обох батьків або дитини, така Держава-учасниця надає батькам, дитині чи, якщо це необхідно, іншому члену сімї на їх прохання необхідну інформацію щодо місцеперебування відсутнього члена (членів) сімї, якщо надання цієї інформації не завдає шкоди добробуту дитини. Держави-учасниці надалі забезпечують, щоб подання такого прохання само по собі не призводило до несприятливих наслідків для відповідної особи (осіб).

При викладених обставинах суд знаходить переконливими доводи позивачки про відсутність будь-яких обєктивних перешкод до здійснення неповнолітньою дитиною короткотермінових поїздок за межі держави України в інтересах її фізичного та духовного розвитку, а відмова відповідача від дачі згоди на такі поїздки розцінює як зловживання батьківськими правами і порушення прав дитини на вільний розвиток особистості та здійснення поїздок за кордон.

Оскільки відповідач всупереч вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надав доказів, в обґрунтування обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, в межах двохрічного терміну, врахувавши те, що діючим законодавством передбачено надання судом дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батьків і кожен наступний дозвіл розглядається окремо в судовому засіданні, в звязку з чим вимога про надання такого дозволу на певний строк, а саме до виповнення дитині 16 років, не відповідає діючому законодавству, а тому не підлягає до задоволення.

Керуючись: ст.ст.3, 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 року, ст.ст.3, 4, 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та вїзду в Україну громадян України», Правилами оформлення видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, ст.ст.7, 15,155 СК України, ст.ст.16, 313 ЦК України, ст.ст.3, 4, 10, 11, 57-61, 88, ч.3 ст.209, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи: Органу опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-ти річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків до досягнення 16-ти річного віку дитини задовольнити частково.

Надати дозвіл ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка не досягла 16-ти річного віку, на виїзд за межі України до Російської Федерації без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 терміном до 10 жовтня 2014 року з дня винесення рішення.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за розгляд цивільної справи Олевським районним судом Житомирської області відповідно до п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь держави судовий збір в сумі 214.60 грн., який перерахувати на р/р 31215206700460, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37937308, УДК у Олевському районі, код класифікації доходів бюджету 220300001, Банк отримувача ГУ ДКУ у Житомирській області, МФО 811039.

Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:

ОСОБА_7