Рішення № 27033232, 14.12.2011, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-5712/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

14 грудня 2011 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Шевцової Т.В.

при секретарі - Марєнко К.В.

розглянуши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ТОВ «Автор Мюзік» до ОСОБА_1 про захист авторських прав і виплату компенсації за порушення майнових авторських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 105 000 грн. та накладення на відповідача штрафу у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача, з подальшим направленням відповідної суми до Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 24 червня 2008 року ОСОБА_1 здійснював розповсюдження шляхом продажу та пропонування до продажу примірників музичних творів на DVD-ROM дисках, які не були марковані контрольними марками встановленого зразку. На розповсюджуваних відповідачем немаркованих контрольними марками встановленого зразку DVD-ROM дисках знаходились музичні твори, виключні майнові авторські права на розповсюдження яких на території України належали позивачу товариству з обмеженою відповідальністю «Автор Мюзік», згідно договорів про передачу авторських прав.

В судове засідання представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові, просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у звязку з чим, судом ухвалено про заочний розгляд справи відповідно до ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, договором №29/04/07 від 29 квітня 2007 року, з додатковою угодою та додатком до нього Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (правовласник) передав ТОВ «Автор Мюзік»в межах території України, строком до 31.12.2008 року, виключні майнові права (в тому числі, виключні права на відтворення та розповсюдження творів на будь-яких матеріальних носіях чи будь-яким іншим способом, в тому числі, шляхом продажу, відчуження іншим способом, шляхом здавання в майновий найом чи у комерційний прокат, шляхом будь-якої іншої передачі для комерційного чи іншого використання, тощо; а також право використання творів у формі караоке) на музичні твори: «Журавли»у виконанні ОСОБА_3, «Померкшая весна»у виконанні ОСОБА_3, «Так и покатил я»у виконанні ОСОБА_3, «День как день»у виконанні ОСОБА_4, «Пой Вася»у виконанні ОСОБА_5, «Скорый поезд»у виконанні Петлюра, «Воробьи»у виконанні ОСОБА_4, «Скамеечка»у виконанні ОСОБА_6, «Кольщик»у виконанні ОСОБА_4, «На себя махну рукой»у виконанні ОСОБА_6, «Владимирский централ» у виконанні ОСОБА_4, «Пусти меня, мама»у виконанні ОСОБА_4, «Я по новой арестован»у виконанні ОСОБА_7, «Четвертая осень»у виконанні ОСОБА_8, «Фраер»у виконанні ОСОБА_4, «А сечку жрите сами»у виконанні ОСОБА_4, «Девочка-пай»у виконанні ОСОБА_4, «Бродяга»у виконанні Петлюра, «Белый снег»у виконанні ОСОБА_9, «Ушаночка»у виконанні ОСОБА_6.

24 червня 2008 року державним інспектором з питань інтелектуальної власності ДДІВ МОН України, із залученням представника правовласника ТОВ «Автор Мюзік», було здійснено перевірку дотримання відповідачем вимог чинного законодавства України у сфері інтелектуальної власності, під час якої державним інспектором з питань інтелектуальної власності ДДІВ МОН України було складено акт перевірки №33 від 24.06.2008 р. Перевіркою було встановлено, що 24 червня 2008 року ОСОБА_1 з переносної торгівельної точки (торговельного столику), що знаходилась за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Центральна, 20, на тротуарі, здійснював розповсюдження шляхом продажу та пропонування до продажу примірників аудіовізуальних творів та фонограм і зафіксованих в них музичних творів на DVD-ROM дисках, які не були марковані контрольними марками встановленого зразку. Серед компакт-дисків формату DVD-ROM, які були вилучені у відповідача, згідно протоколу огляду та вилучення від 24.06.2008 року, мав місце DVD-ROM диск «Легенды русского шансона часть 1», що містив примірники музичних творів, виключні авторські права на які на території України належали позивачу, відповідно до зазначеного вище договору.

Статтею 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права»визначено, що особи, яким автори передали свої авторські майнові права, є субєктами авторського права. Згідно з умовами вказаного вище договору, позивачу були передані на території України виключні права на розповсюдження перелічених вище музичних творів.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору, а саме відтворення та розповсюдження творів; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Окрім того, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»встановлено, що за винятком випадків, передбачених ст.ст. 21-25 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Наданий позивачем договір, відповідає вимогам ст. 1107 ЦК України, стосовно видів договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача виключного права на дозвіл або заборону використання творів, у тому числі шляхом розповсюдження, іншими особами, як передбачається ст.ст. 1, 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 зазначеного Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання обєктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

За приписами частини другої цієї ж статті замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд може у встановлених пунктом «г»цієї частини межах (у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат) визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Підпунктом «а»ст.50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, визначені ст.ст. 14 і 38 зазначеного Закону, та їх майнові права, визначені ст.ст. 15, 39, 40 і 41 зазначеного Закону, з урахуванням передбачених ст.ст. 21-25, 42 і 43 зазначеного Закону обмежень майнових прав.

Таким чином, для покладення відповідальності у вигляді компенсації, в процесі судового розгляду позивачем повинно бути доведено порушення майнових авторських прав та скоєння порушення саме відповідачем по справі.

Згідно ч. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених ЦК України та іншим законом. Згідно зі ст.ст. 15, 31-33 Закону України «Про авторське право і суміжні права», достатньою правовою підставою використання твору третіми особами визначається договір, а так само вичерпно встановлюються випадки правомірного позадоговірного використання твору. Оскільки судом не встановлено того, що будь-коли між позивачем та відповідачем укладався б авторський договір щодо передання майнових прав на зазначені музичні твори, або одна з сторін вчинила б оферту щодо цього, а так само, що виключні майнові права в інший спосіб відчужувалися позивачем на користь відповідача, то суд має всі підстави зазначити, що відповідач без передбаченої законом підстави розповсюджував шляхом продажу та пропонування до продажу музичні твори, виключні майнові права на які належать позивачу, і це породжує позадоговірне зобовязання, за яким відповідач, відповідно до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», має відшкодувати позивачу збитки, включаючи упущену вигоду, або виплатити справедливу компенсацію за таке позадоговірне використання твору.

Примірники твору, розповсюджувані з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, серед іншого, без належної правової підстави і без надання правоволодарем дозволу на використання творів, згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»є контрафактними примірниками твору.

З огляду на правову природу виключних авторських прав та їх вичерпність, склад піратства, як цивільно-правового делікту за п. «б»ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», окрім відтворення та опублікування, охоплює також розповсюдження контрафактних примірників твору (включаючи їх продаж через торгову мережу, пропонування до продажу) особою, яка набула такі примірники за договорами з третіми особами і не є субєктом авторських прав. Звідси належить встановлені в цій справі дії відповідача кваліфікувати як піратство щодо авторських прав позивача, і з огляду на свій характер такі дії завдали шкоди правам позивача.

ОСОБА_4 того, позивачем було надано постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.07.2008 року у справі №3-12525/08 про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.164-9 КУпАП, відповідно до якої на ОСОБА_1 було накладено штраф, за розповсюдження ним 24 червня 2008 року контрафактних примірників аудіовізуальних творів та фонограм на немаркованих контрольними марками DVD-ROM дисках, з конфіскацією примірників аудіовізуальних творів та фонограм.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, факт порушення ОСОБА_1 авторських прав та його вина у такому порушенні встановлені й не потребують доказування у цій справі.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з того, що матеріалами справи підтверджено розповсюдження відповідачем контрафактних примірників музичних творів, виключні майнові права на які належать позивачу, суд дійшов висновку, що майнові авторські права ТОВ «Авто Мюзік»були порушені.

Вирішуючи питання про присудження позивачу саме компенсації згідно з п. 5 ч. 2 ст. 432 ЦК України і п. «г»ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», замість відшкодування збитків або стягнення доходу, суд виходить з того, що за встановлених обставин виявилося неможливим зробити висновки щодо обсягу проданих контрафактних примірників, а також розміру отриманих відповідачем від цього доходів через ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, а також незявлення його на судові засідання. Отже, неможна з достатнім ступенем вірогідності встановити, відповідно до ст.ст. 22, 623 ЦК України, розмір збитків позивача на час ухвалення судом рішення. Проте, зазначені норми матеріального права передбачають під час визначення розміру компенсації в установлених межах від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат необхідність враховувати вину особи та інші обставини, що мають істотне значення, до яких ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»відносить обсяг порушення та (або) наміри відповідача. При цьому, для задоволення вимог щодо виплати компенсації достатньо доведення факту вчинення відповідачем дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків.

Для визначення суми компенсації судом враховуються обєктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним використанням обєкта авторського права; та прийнято до уваги суму можливої винагороди за аналогічне використання спірних творів на умовах ліцензійних договорів; обсяг порушення (одноразове чи багаторазове використання спірних обєктів); враховано, що надання дозволів (ліцензій) на використання авторських прав на музичні твори (обєкти авторського права) користувачам є єдиним видом діяльності позивача, і порушення авторських прав відповідачем суттєво впливає на ведення підприємницької діяльності позивачем; що позивач при купівлі зазначених прав у правовласників відповідно до вимог законодавства ніс витрати на пошук правовласників, відрядження працівників закордон для проведення переговорів, укладання угоди та інші витрати, яких не здійснюють нелегальні виробники та торговці неліцензійною продукцією.

Тому, з огляду на спосіб використання музичних творів та обсяг порушення прав позивача (кількість творів), враховуючи обґрунтовані припущення щодо розміру прямих збитків, упущеної вигоди та наживи порушника авторських прав позивача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги ТОВ «Автор Мюзік»щодо виплати компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 105 000 грн., із розрахунку 10 мінімальних заробітних плат на момент вчинення правопорушення за кожний з 20 музичний твір, розповсюдження яких здійснював відповідач. У відповідності до ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з 1 квітня 2008 року на момент вчинення правопорушення розмір мінімальної заробітної плати становив 525 грн. на місяць. Суд вважає, що присудження саме такого розміру компенсації, є належним способом захисту прав позивача, з огляду на винні недобросовісні дії відповідача, які вчинювались з наміром наживи, зовсім не зважаючи на права і охоронювані законом інтереси позивача. Водночас, такий розмір компенсації відповідає засадам цивільного законодавства за ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності; і є співмірним порушенню авторських прав позивача. Присудженням такого розміру компенсації досягається рівновага майнових інтересів позивача та відповідача.

Всупереч приписів ст. 60 ЦПК України щодо обовязковості доведення та обґрунтування своїх позовних вимог позивач не навів належним чином обґрунтування необхідності накладення на відповідача штрафу у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача, з подальшим направленням відповідної суми до Державного бюджету України.

З обставин справи, суд дійшов висновку, що, зважаючи на необґрунтованість, належить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Автор Мюзік»в частині накладення на відповідача штрафу у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача, з подальшим направленням відповідної суми до Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Позивач за ст. 4 Декрету КМ України від 21.01.1993 р. за №7-93 «Про державне мито»звільнений від сплати судового збору, у звязку з чим відповідач має сплатити на користь держави судовий збір в розмірі 1700 грн. Окрім цього, суд присуджує стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 2 ст. 432 ЦК України, ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст.ст. 3, 11, 60, 61, 88, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автор Мюзік»до ОСОБА_1 про стягнення суми компенсації та накладення штрафу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (м.Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2, 20, кв.13) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автор Мюзік»(м.Київ, вул.Соломянська, 33, ідентифікаційний код 34188713) компенсацію за порушення майнових авторських прав в розмірі 105 000 грн., понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 105 120 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (м.Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2, 20, кв.13) судовий збір на користь держави в розмірі 1700 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його постановив за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Суддя/підпис/ОСОБА_10

З оригіналом згідно:

Суддя Бабушкінського

районного суду

м.Дніпропетровська Т.В. ОСОБА_10