Постанова № 27031791, 29.10.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 5021/937/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -Гуденка В.Є. (дов. № 199 від 19.06.12 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Северо-Восток Ресурс", м. Глухів, Сумська область (вх. № 2726 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 26.07.12 р. у справі № 5021/937/12

за позовом ТОВ "Строй центр", м. Київ

до ТОВ "Северо-Восток Ресурс", м. Глухів, Сумська область

про стягнення 300754,90 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.07.2012 р. у справі № 5021/937/12 (суддя Лугова Н.П.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Северо-Восток Ресурс" на користь ТОВ "Строй Центр" 275005,34 грн. основного боргу, 21330,42 грн. пені, 4419,14 грн. -3% річних, 2650,00 грн. витрат на послуги адвоката та 6016,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 26.07.2012 р. у справі № 5021/937/12 скасувати, у позові про стягнення коштів відмовити повністю. Стягнути з ТОВ "Строй Центр" на користь ТОВ "Северо-Восток Ресурс" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. При цьому зазначає, що в порушення норм процесуального права рішення прийнято за відсутністю у судовому засіданні відповідача, якого не було повідомлено належним чином про час та місце судового засідання. Крім того, вважає позовні вимоги необґрунтованими та незаконними, посилаючись на недоведеність розміру заборгованості, а також не підтвердження по постачанню від 23.12.2011 р. суми 13 133,69 грн. та факту постачання 25.04.2011 р. дизельного палива у кількості 32 566 кг шляхом повернення його із відповідального зберігання актом № 12 від 01.12.2011 р. прийому-передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання згідно договору № 1/А-11 від 07.07.2011 р. та ТТН на відпуск нафтопродуктів № ТТН-001405 від 01.12.2011 р.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

09.10.2012 р. позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, мотивуючи його тим, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи, позивачем було укладено додатковий договір № 27/04-00015 від 18.09.2012 р. до договору № 274-00013 від 19.06.2012 р., за яким за правову допомогу при розгляді справи адвокат Гуденко В.Є. отримав плату за стягнення спірної суми з ТОВ "Семеро-Восток Ресурс" в розмірі 68 000,00 грн.

Крім того, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про доручення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме аудиторського звіту ТОВ "Аудиторська компанія "Апріорі-2002" з додатками, які були залучені до матеріалів справи.

В судове засідання 09.10.2012 р. представник відповідача не з'явився, причини його неявки суду невідомі. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням за № 012996 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі ТОВ "Северо-Восток Ресурс".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 23 жовтня 2012 року.

В судове засідання апеляційної інстанції 23.10.2012 р. відповідач свого представника знов не направив, про причини неявки суд не попередив, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами у справі були укладені договори № 83 від 07.06.2011р. про постачання нафтопродуктів, № 1/А-11 від 07.07.2011р. про зберігання нафтопродуктів, № 43 від 13.02.2012р. про постачання нафтопродуктів.

У відповідності з умовами пунктів 1.1 договорів № 83 від 07.06.2011р. та № 43 від 13.02.2012р. постачальник (позивач) зобов'язався у відповідності із замовленням передавати партіями у власність покупцю (відповідачу) нафтопродукти, а покупець (відповідач) зобов'язався приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах договорів та додаткових угод до них.

Відповідно до пунктів 3.1 договорів № 83 від 07.06.2011р. та № 43 від 13.02.2012р. відповідач зобов'язався оплачувати товар (нафтопродукти) згідно умов, визначених в додаткових угодах до цих договорів, а в разі проведення поставки товару без підписання додаткової угоди (за усним/письмовим замовленням) на дану партію товару відповідач повинен провести розрахунок на протязі двох банківських днів з дати отримання товару.

Пунктами 4.8 укладених договорів про постачання нафтопродуктів встановлено, що моментом передачі товару вважається дата підписання накладних про їх отримання відповідачем.

Додатковими угодами до укладених між сторонами у справі договорів були узгоджені умови оплати за поставлений товар з наданням відповідачеві відстрочки платежу до двох банківських днів.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що згідно умов додаткових угод №№ 1-36 до договору № 83 від 07.06.2011р. ТОВ "Строй центр" у період з 22.07.2011 р. по 25.11.2011 р. передав у власність ТОВ "Северо-Восток Ресурс" нафтопродукти, які знаходились у нього на зберіганні відповідно до договору № 1/А-11 від 07.07.2011р. № 1/А-11 від 07.07.2011р. на загальну суму 2 374 720,48 грн., а відповідач сплатив у відповідності до умов вказаних вище додаткових угод суму 2 374 720,48 грн., але з порушенням умов оплати стосовно відстрочки платежу, що стало підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені та 3% річних.

Як вказує позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за умовами додаткових угод №№ 37-43 до договору № 83 від 07.06.2011р., а також додаткових угод №№ 1-3 до договору № 43 від 13.02.2012 р., у відповідача виникла заборгованість в розмірі 275005,34 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.11.2011 року відповідно до додаткової угоди № 37 до Договору № 83 від 07.06.2011р., рахунку-фактури від 28.11.2011 р. № ВСФ-002232, видаткової накладної № ВР-0001887 від 28.11.2011 року позивач передав відповідачу дизельне пальне марки ЕН 590 УКТ ЗЕД 2710194110 в кількості 8663 кг за ціною 10,83 грн. за кг з урахуванням ПДВ на загальну суму 93 820,30 грн., що підтверджується вищевказаною видатковою накладною, довіреністю на отримання товару від 01.12.2011 р. № 33 та актом прийому-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання № 40 від 28.11.2011р.

29.11.2011 року відповідно до додаткової угоди № 38 до Договору № 83 від 07.06.2011р., рахунку-фактури від 29.11.2011 р. № ВСФ-002243, видаткової накладної № ВР-0001894 від 29.11.2011 року позивач передав на відповідачу дизельне пальне марки ЕН 590 УКТ ЗЕД 2710194110 в кількості 8136 кг за ціною 10,83 грн. за кг з урахуванням ПДВ на загальну суму 88 112,88 грн., що підтверджується вищевказаною видатковою накладною, довіреністю на отримання товару від 01.12.2011р. № 33 та актом прийому-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання № 41 від 29.11.2011р.

02.12.2011 року відповідно до додаткової угоди № 39 до Договору № 83 від 07.06.2011р., рахунку-фактури від 02.12.2011р. № ВСФ-002266, видаткової накладної № ВР-0001925 від 02.12.2011 року позивач передав відповідачу дизельне пальне марки ЕН 590 УКТ ЗЕД 2710194110 в кількості 1684 кг за ціною 10,83 грн. за кг з урахуванням ПДВ на загальну суму 18 237,72 грн., що підтверджується вищевказаною видатковою накладною та актом прийому-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання № 42 від 02.12.2011 р.

13.12.2011 року відповідно до додаткової угоди № 40 до Договору № 83 від 07.06.2011р., рахунку-фактури від 13.12.2011р. № ВСФ-002333, видаткової накладної № ВР-0001986 від 13.12.2011 року позивач передав відповідачу дизельне пальне марки ЕН 590 УКТ ЗЕД 2710194110 в кількості 2600 кг за ціною 10,8 грн. за кг з урахуванням ПДВ на загальну суму 28 080,00 грн., що підтверджується вищевказаною видатковою накладною та актом прийому-передачі нафтопродуктів з заповідального зберігання № 43 від 13.12.2011 р.

23.12.2011 року відповідно до додаткової угоди № 41 до Договору № 83 від 07.06.2011р., рахунку-фактури від 23.12.2011 р. № ВСФ-002380, видаткової накладної № ВР-0002033 від 23.12.2011 року позивач передав відповідачу дизельне пальне марки ЕН 590 УКТ ЗЕД 2710194110 в кількості 1690 кг за ціною 10,7 грн. за кг з урахуванням ПДВ на загальну суму 18 083,00 грн., що підтверджується вищевказаною видатковою накладною та актом прийому-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання № 45 від 23.12.2011 р.

13.01.2012 року відповідно до додаткової угоди № 42 до Договору № 83 від 07.06.2011р., рахунку-фактури від 13.01.2012р. № ВСФ-000048, видаткової накладної № ВР-0000041 від 13.01.2012 року позивач передав відповідачу дизельне пальне марки ЕН 590 УКТ ЗЕД 2710194110 в кількості 850 кг за ціною 10,7 грн. за кг з урахуванням ПДВ на загальну суму 9 095,00 грн., що підтверджується вищевказаною видатковою накладною, довіреністю на отримання товару від 13.01.2012 р. № 01 та актом прийому-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання № 47 від 13.01.2012 р.

20.01.2012 року відповідно до додаткової угоди № 43 до Договору № 83 від 07.06.2011р., рахунку-фактури від 20.01.2012р. № ВСФ-000082, видаткової накладної № ВР-0000066 від 20.01.2012 року позивач передав відповідачу дизельне пальне марки ЕН 590 УКТ ЗЕД 2710194110 в кількості 850 кг за ціною 10,7 грн. за кг з урахуванням ПДВ на загальну суму 9 095,00 грн., що підтверджується вищевказаною видатковою накладною, довіреністю на отримання товару від 13.01.2012 р. № 02 та актом прийому-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання № 48 від 20.01.2012 р.

13.02.2012 року відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору № 43 від 13.02.2012р., рахунку-фактури від 13.01.2012р. № ВСФ-000171, видаткової накладної № ВР-0000121 від 13.02.2012 року позивач передав відповідачу дизельне пальне марки ЕН 590 УКТ ЗЕД 2710194110 в кількості 242 кг за ціною 10,7 грн. за кг з урахуванням ПДВ на загальну суму 2 589,40 грн., що підтверджується вищевказаною видатковою накладною, довіреністю на отримання товару від 13.02.2012 р. № 02 та актом прийому-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання № 49 від 13.02.2012р.

03.04.2012 року відповідно до додаткової угоди № 2 до Договору № 43 від 13.02.2012р., рахунку-фактури від 03.04.2012 р. № ВСФ-000457, видаткової накладної № ВР-0000353 від 03.04.2012 року позивач передав відповідачу дизельне пальне марки ЕН 590 УКТ ЗЕД 2710194110 в кількості 512 кг за ціною 11,1 грн. за кг з урахуванням ПДВ на загальну суму 5 683,20 грн., що підтверджується вищевказаною видатковою накладною, довіреністю на отримання товару від 03.04.2012 р. № 03 та актом прийому-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання № 50 від 03.04.2012 р.

25.04.2012 року відповідно до додаткової угоди № 3 до Договору № 43 від 13.02.2012р., рахунку-фактури від 25.04.2012р. № ВСФ-000624, видаткової накладної № ВР-0000503 від 25.04.2012 року позивач передав відповідачу дизельне пальне марки ЕН 590 УКТ ЗЕД 2710194110 в кількості 199 кг за ціною 11,1 грн. за кг з урахуванням ПДВ на загальну суму 2 208,90 грн., що підтверджується вищевказаною видатковою накладною, актом прийому-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання № 51 від 25.04.2012 р., актом прийому-передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання № 12 від 01.12.2011 р., видатковою накладною № ВР-0001899 від 01.12.2011 року, ТТН-001405 від 01.12.2011 р. та довіреністю на отримання товару від 01.12.2011 р. № 32.

За таких обставин, судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі.

Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за зобов'язання, не сплатив у визначені додатковими угодами №№ 37-43 до договору № 83 та додатковими угодами №№ 1-3 до договору № 43 строки вартість отриманої нафтопродукції, внаслідок чого станом на 18.05.2012 року у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 275005, 34 грн., яка на час звернення позивача до господарського суду не погашена.

Враховуючи факт доведення позивачем та підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача за договором, а також керуючись статями 526, 691, 692 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд визнав позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 275 005, 34 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 6.4. договору № 83 та № 43 сторони передбачили, що відповідач сплачує постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, з 01.01.2012 року по 22.03.2012 року така облікова ставка встановлена на рівні 7,75%, а з 23.03.2012 року по 26.06.2012 року - на рівні 7,5%. Тому в даному випадку пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу станом на 26.06.2012 р. становить 21 330,42 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені за весь період прострочення у розмірі 21 330,42 грн. визнані місцевим господарським судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються наданим розрахунком, ґрунтуються на умовах договору та відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи, що відповідач є таким, що порушив виконання грошового зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 419,14 грн також визнана судом першої інстанції такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 650,00 грн. адвокатських витрат згідно договору про надання правової допомоги № 27/04-00013 від 19.06.2012 р., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4603 від 26.07.2011р. та платіжного доручення №3723 від 25.06.2012р., приймаючи до уваги обставини даної справи, зокрема, ціну позову, складність спору, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката у розмірі 2 650,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі заборгованість за спірним договором не визнає, посилаючись на недоведеність позивачем факту постачання нафтопродуктів у повному обсязі.

Здійснивши аналіз матеріалів справи, дослідивши надані позивачем документальні докази на підтвердження заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до матеріалів справи надані копії договорів зберігання № 1/А-11 від 07.07.2011р., договорів постачання нафтопродуктів № 83 від 07.06.2011 р., № 43 від 13.02.2012 р. та додаткових угод до них, копії видаткових накладних, довіреностей на ім'я Рудської В.О., копії актів прийому-передачі нафтопродуктів з відповідального зберігання, копія товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (том 1, аркуш справи 44-115).

Так, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Здійснив аналіз видаткових накладних колегія суддів констатує, що вони повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містять всі необхідні реквізити, засвідчені підписом сторін та містять дані щодо осіб постачальника та отримувача. З боку відповідача товар отримала Рудська В.О.

При цьому колегія суддів безпідставними посилання відповідача на факт неотримання ним товару в кількості 32566 кг за видатковою накладною № ВР-0000503 від 25.04.2012 р., оскільки сам факт господарської операції, фактичного переміщення товару від постачальника покупцю вбачається з відповідної товарно-транспортної накладної (ТТН) № 0011405 від 01.12.2011 р. (том 1, аркуш справи 115), де підписом Рудської В.О. засвідчується факт отримання товару та є підпис водія-перевізника Марундика М.Г., який приймав товар для доставки його ТОВ «Семеро-Восток-Ресурс». Вказане також підтверджується наданим позивачем аудиторським звітом за наслідками аналізу оформлення фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ "Строй центр" та ТОВ "Северо-Восток Ресурс" в рамках укладених договорів, що є предметом даного спору.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, оскільки факт поставки відповідачу товару за договорами постачання нафтопродуктів № 83 від 07.06.2011 р., № 43 від 13.02.2012 р. та додаткових угод до них є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару на умовах, встановлених додатковими угодами.

Дослідивши надані позивачем банківські виписки колегія суддів констатує, що вони стосуються оплати відповідачем товару за період з 22.07.2011 р. по 25.11.2011 р. Жодних доказів на підтвердження проведення розрахунків з позивачем за товар, який був поставлений у період з 28.11.2011 р. по 25.04.2012 р. матеріали справи не містять і таких доказів відповідачем до господарського суду не надано.

За таких обставин, у позивача є вісі правові підстави вимагати стягнення з відповідача суми 275005,34 грн. основного боргу, 21330,42 грн. пені та 4419,14 грн. -3% річних.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом його процесуальних прав внаслідок розгляду справи за відсутності його представника колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи свідчать про те, що ухвалою господарського суду Сумської області від 03.07.2012 р. відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується підписом уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення від 06.07.2012 р. (аркуш справи 95), та йому було достеменно відомо про розгляд справи в суді першої інстанції, про що також свідчить надане ним до господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи (аркуш справи 82). Ухвалами господарського суду від 09.07.2012 р. та від 19.07.2012 р. розгляд справи було відкладено. Вказані ухвали були направлені сторонам своєчасно, що підтверджується штампом на зворотній стороні ухвал. Отже, у відповідача було достатньо часу для надання пояснень по суті позовних вимог та необхідних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.

Однак, відповідач процесуальним правом захисту своїх інтересів при розгляді справи в суді першої інстанції не скористався, вимоги ухвал господарського суду не виконав, витребуваних документів та відзив на позов не надав, а тому місцевий господарський суд з огляду на вжиті заходи щодо належного повідомлення сторін про час та місце судового розгляду справи, правомірно на підставі статті 75 цього Кодексу розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно частини 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.

Колегія суддів враховує і той факт, що відповідач без поважних причин не взяв участь в судових засіданнях апеляційної інстанції 09.10.2012 та 23.10.2012 р. при розгляді його апеляційної скарги та не надав жодного документального обґрунтування на підтвердження викладених доводів щодо відсутності заборгованості перед позивачем за спірний період, хоча судом апеляційної інстанції також були створені належні умови та надано достатньо часу для висловлення своєї позиції та надання необхідних документальних доказів в спростування заявленого позову та на підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі.

Отже, такі дій відповідача свідчать про недобросовісне використання процесуальних прав, оскільки саме з його вини даний спір був доведений до судового розгляду, та є на погляд колегії суддів, проявом неповаги до суду та одним з елементів зловживання відповідачем своїм правом, що в свою чергу є підставою для винесення окремої ухвали в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується заявленого позивачем клопотанням про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 68 000,00 грн. колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Гуденко В.Є., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4603 від 26.07.2011 р., було укладено додатковий договір № 27/04-00015 від 18.09.2012 р. до договору № 274-00013 від 19.06.2012 р.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов вказаного додаткового договору № 27/04-00015 від 18.09.2012 р. адвокатом Гуденко В.Є. було залучено фахівця з галузі економіки для проведення економічного аналізу з питань взаємовідносин клієнта (позивача) з відповідачем по договорам № 83 від 07.06.2011 р. про постачання нафтопродуктів, № 1/А-11 від 07.07.2011 р. про зберігання нафтопродуктів та № 43 від 13.02.2012 р. про постачання нафтопродуктів, що відображено в аудиторському звіті. За надані послуги адвокатом було сплачено 62 000,00 грн.

Також, як зазначає представник позивача - адвокат Гуденко В.Є., позивачу надані послуги з правової допомоги по представництву його інтересів в суді апеляційної інстанції та з підготовки документів у ході вирішення справи в суді загальною вартістю 6 000,00 грн.

При цьому адвокатом Гуденко В.Є. викладено зміст виконаних робіт, а також документально та матеріально обґрунтовано розмір витрат на правову допомогу, що відповідає Закону України «Про адвокатуру»від 05.07.2012 р. та Правилам адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1.10.1999 р.

Як свідчать матеріали справи, 18.09.2012 р. адвокатом Гуденко В.Є. був виставлений позивачу рахунок-фактура № ГВЄ-27/04-00013 на суму 68 000,00 грн.

Платіжним дорученням № 4166 від 18.09.2012 р. на суму 68 000,00 грн. позивач вказані послуги оплатив.

Враховуючи те, що позивачем понесені судові витрати в зв'язку з встановленим судом фактом неналежного виконанням договірних зобов'язань відповідачем по оплаті отриманого товару, вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у тому числі по оплаті послуг адвоката, підлягає задоволенню в сумі 68 000,00 грн.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 26.07.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Северо-Восток Ресурс", м. Глухів, Сумська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 26.07.12 р. у справі № 5021/937/12 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Северо-Восток Ресурс" (юридична адреса: 41400 Сумська область, м. Глухів, Автошлях «Кіпті-Глухів-Бачівськ», 207 км, місцезнаходження: 41400 Сумська область, м. Глухів, вул.. Пролетарська, 198, р/р 26003500044282 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», м. Київ, МФО 300614, код ЄДРПОУ 232997409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй центр»(юридична адреса: 02160 м. Київ, проспект Возз'єднання 7-А; місцезнаходження: 01004 м. Київ, вул. Червоноармійська, 4-А, р/р 26000301004357 в ЗАТ «Терра Банк»м. Київ, МФО 380601, код ЄДРПОУ 35823120) 68 000,00 грн. судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 29 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гончар Т. В.