Рішення № 27030863, 23.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 65/23 23.11.11

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон

до Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", м. Київ

про стягнення 61 205,23 грн.

за участю представників:

від позивача : Чурай Г.В. - представник за довіреністю № 30-17/70 від 07.09.2011р.від відповідача :не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення 61 205,23 грн. за договором строкового банківського вкладу № 06/05-392-Д/431 Р від 24.09.2008 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору строкового банківського вкладу № 06/05-392-Д/431 Р від 24.09.2008 р. в частині своєчасного повернення суми вкладу та нарахованих відсотків, внаслідок чого у Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" утворилась заборгованість.

У позові Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" проценти за користування банківським вкладом в розмірі 30 372,24 грн., пеню в розмірі 3 822,00 грн. за період з 01.10.2010 р. по 01.04.2011 р., інфляційні втрати на суму 19 824,40 грн. та 3% річних в розмірі 5 189,32 грн. за період з 11.08.2009 р. по 20.04.2011 р., а всього -61 205,23 грн.

У судовому засіданні 23.11.2011 року представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, просив додатково стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" суму інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.03.2009 р. по 10.08.2009 р. у сумі 4 752,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання 23.11.2011 р. не з'явився. У попередньому засіданні подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що застосування до правовідносин, які виникають під час здійснення виконавчого провадження, правових норм, що стосуються прострочення грошового зобов'язання є необґрунтованим. Крім того, просив застосувати строки позовної давності в частині вимог щодо стягнення пені.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши відзив відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

24.09.2008 р. між Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" (вкладник) та Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", (банк), було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 06/05/392-Д, відповідно до якого позивач зобов'язався перерахувати на рахунок відповідача, відкритий у відповідності з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 06/05/391-Д від 23.09.2008 р., грошові кошти в сумі 2 000 000, 00 грн. (вклад) з не знижувальним залишком в сумі 100 000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути суму вкладу та нараховані відсотки 24.03.2009 р.

24.09.2009 р. Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" перерахувало на вказаний договором рахунок 2 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2432 від 24.09.2008 р.

15.10.2008 р. на рахунок позивача повернуто 1 900 000,00 грн, а сума неповернених коштів склала 100 000,00 грн., що стало підставою для звернення Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до суду.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2009 р. у справі № 34/464 на користь Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" 100 000,00 грн. депозитного вкладу, 3 819,18 грн. процентів за користування вкладом за січень-березень 2009 р. Вищезазначене рішення набрало законної сили, однак відповідачем виконано не було.

Вирішуючи спір у даній справі, суд встановив, що Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 р. № 59 "Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку "Надра" призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (з 10.02.2009 р. по 10.02.2010 р.), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 10.02.2009 р. по 10.08.2009 р. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 р. № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 р. до 10.02.2010 р., крім зобов'язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, встановлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

09.06.2011 р. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" свої зобов'язання по поверненню вкладу виконало та сплатило на рахунок позивача суму банківського вкладу в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 1/4010 від 21.04.2011 р., № 2/6550 від 04.05.2011 р., № 1/810 від 09.06.2011 р.

Оскільки зобов'язання за договором мало бути виконаним відповідачем 24.03.2009 р., суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору № 06/05/392-Д від 24.09.2008 р. в частині своєчасного повернення депозитного вкладу та виплати відсотків за користування коштами. Дія мораторію на спірні правовідносини за даним депозитним договором не поширювалась. Вказана обставина була встановлена вищевказаним рішенням господарського суду від 11.12.2009 р. по справі № 34/464.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 1058, 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до п. 1.3, п. 4.2 договору при розрахунку процентів приймається метод факт/факт, який полягає у нарахуванні процентів за вкладом, виходячи з фактичної кількості днів перебування вкладу на зберіганні в банку і фактичної кількості днів у календарному році, при цьому процентна ставка по вкладу -17 %.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо своєчасного повернення банківського вкладу та сплати у встановлені строки нарахованих відсотків за користування вкладом не виконав, депозитний вклад повернув лише 08.06.2011 р.

Таким чином, судом встановлено, що фактично відповідач користувався депозитними коштами позивача до 09.06.2011 р., а тому нарахування 17% річних суд вважає можливим здійснити за період з 11.08.2010 р. по 08.06.2011 р., як того просить позивач, відповідно до вищезазначених положень договору та вимог законодавства (ст. 1061 ЦК України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно заявив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором строкового банківського вкладу № 06/05/392-Д від 24.09.2008 р. в частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 30 372,24 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також відповідач не погоджується з вимогами позивача в частині стягнення несплаченої суми заборгованості по відсоткам за користування банківським вкладом в сумі 1 997,27 грн. за період з 24.09.2008 р. по 31.12.2008 р., посилаючись на рішення господарського суду міста Києва у справі № 34/464.

З цього приводу суд зазначає, що вказаним рішенням було стягнуто з відповідача 100 000,00 грн. депозитного вкладу та 3 819,18 грн. процентів за користування вкладом за період з січня по березень 2009 р., відсотки за 2008 рік вказаним рішенням не стягувались.

Як вже встановлено судом, повертаючи суму основного боргу за банківським вкладом, відповідач порушив строки виконання зобов'язання, у зв'язку з чим позивач заявив до стягнення пеню за період з 01.10.2010 р. по 01.04.2011 р.

Відповідно п. 5.1 договору за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань по цьому договору сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством України. При несвоєчасному поверненні суми вкладу та нарахованих процентів банк сплачує вкладнику пеню за кожний день прострочення від неперерахованої суми в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в цей період.

Стаття 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки зобов'язання мало бути виконано 24.03.2009 р., мораторій на нього не розповсюджувався, строк позовної давності розпочався з 25.03.2009 р. та закінчився 25.03.2010 р.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем пропущено позовну давність, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові, на чому наполягає відповідач.

Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період з 24.03.2009 р. по 01.04.2011 р. на суму 29 765,72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про неправомірність заявлених вимог, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем зобов'язань за договором строкового банківського вкладу № 06/05/392-Д від 24.09.2008 р.

При цьому, ст. 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У даному випадку інфляційні нарахування та нарахування 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів та компенсації за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за період з 24.03.2009 р. по 01.04.2011 р. 23 464,40 грн. -інфляційних втрат та 6 301,32 грн. -3% річних.

Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом, інфляційні втрати та 3% річних, суд задовольняє позов у цій частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення 61 205,23 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, пр.-т Ушакова, 4, ідентифікаційний код 01125695) проценти за користування банківським вкладом в розмірі 32 369 (тридцять дві тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 51 коп., інфляційні втрати на суму 23 464 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 40 коп. та 3% річних в розмірі 6 301 (шість тисяч триста одну) грн. 32 коп.

В решті позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, пр.-т Ушакова, 4, ідентифікаційний код 01125695) витрати по сплаті державного мита в сумі 621 (шістсот двадцять одну) грн. 38 коп. та 222 (двісті двадцять дві) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 23 листопада 2011 р.

Повний текст рішення підписано 28.11.2011 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна