Рішення № 27030763, 23.10.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" жовтня 2012 р. Справа № 4/5007/915/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Неподобна Т. О. - дов. № 7 від 02.01.2012 р.

від відповідача: Миколенко О. О. - дов. від 20.06.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Пропан" ( с. Станишівка Житомирський район)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіївський маслозавод" ( с. Галіївка Чуднівський район Житомирська область)

про стягнення 38541,74 грн.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 19.10.2012 р. оголошувалась перерва до 14:30 год. 23.10.2012 р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача боргу у сумі 38541,74 грн., з яких 35000,00 грн. основний борг, 2962,52 грн. пеня, 579,22 грн. 3%річних, а також витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні 19.10.2012 р. представник позивача надала копії видаткових накладних за період з серпня по листопад 2011 р. ( а. с. 96 - 123 ), клопотання № 650 від 18.10.2012 р. (а. с. 93), в порядку ст. 22 ГПК України, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 35000,00 грн. основного боргу, 2338,06 грн. пені та 1653,00 грн. витрат по оплаті судового збору. В засіданні суду 23.10.2012 р. надано клопотання № 657 від 23.10.2012 р. (а. с. 125), в порядку ст. 22 ГПК України, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 35000,00 грн. основного боргу, 2102,09 грн. пені, 411,29 грн. 3% річних, 1653,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

В судовому засіданні 19.10.2012 р. представник відповідача заперечила проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а. с. 68 - 70); надала акт звірки взаєморозрахунків з контрагентами (а. с. 75) у якому вказано, що згідно з договором купівлі - продажу скрапленого газу № 228 від 01.08.2012 р., у відповідача обліковується переплата перед позивачем у розмірі 8631,19 грн. та надала платіжні доручення (а. с. 76 - 91).

У відповідності до ст. 22 ГПК України, судом приймаються до розгляду уточнення до позовної заяви, надані позивачем в засіданні суду 23.10.2012 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011 р. між ДП "Пропан" (далі - позивач) та ТОВ "Галіївський маслозавод" (далі - відповідач) укладено договір № 228 купівлі - продажу зрідженого газу (далі - договір) (а. с.18), згідно з п. 1.1 якого продавець (позивач) зобов"язався передати у власність покупця (відповідача) товар (зріджений газ шляхом заправки автомобіля), а покупець (позивач) зобов"язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 2.1 договору, сторонами погоджено, що оплата за даним договором провадиться у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця ( позивача ).

Пунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що оплата за цим договором проводиться не пізніше п"яти календарних днів згідно з встановленими рахунами і підписанням акту приймання - передачі товару.

За період з серпня 2011 р. по березень 2012 р. позивачем поставлено відповідачу скрапленого газу на загальну суму 695795,04 грн., про що свідчать видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи та оригінали були оглянуті в судовому засіданні (а. с.19 - 44, 96 - 123). В порушення умов договору, відповідачем частково здійснено оплату вартості придбаного товару на суму 660795,04грн.

Таким чином, станом на дату подачі позову за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем у сумі 35000,00 грн.

Представник відповідача заперечила проти позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що згідно з п. 7.1 договору, укладеного між сторонами 01.08.2011 р., термін дії договору: початок - з моменту підписання, закінчення - 31.12. 2011 р., без пролонгації; з наданого позивачем розрахунку позовних вимог та акту звірки розрахунків, вбачається, що борг за певний вид операцій виник з березня 2012 р., тобто за межами строку дії договору купівлі - продажу скрапленого газу від 01.08.2011 р., № 228, а нового договору не було укладено; припинення договору внаслідок закінчення його строку робить досліджуване зобов"язання позбавленим зустрічного виконання без права вимагати таке через відсутність чинної підстави (правочину); вимоги за вказаним договором є безпідставними, оскільки договірні умови в межах договору були виконані в повному обсязі, тому спірний договір припинився внаслідок закінчення терміну його дії та внаслідок повного виконання сторонами своїх зобов"язань; щодо позадоговірних вимог вказано, що від позивача не надходило жодної вимоги; окрім цього, отримана претензія від 06.07.2012 р. є цілком безпідставною, так як її неможливо вважати вимогою про сплату грошових коштів за операції здійснені у 2012 р. між сторонами, оскільки вона виникає за спірним договором, за яким заборгованість по оплаті грошових коштів перед позивачем у відповідача відсутня.

Дослідивши надані заперечення відповідача, господарський суд прийшов до висновку про їх безпідставність та необгрунтованість на підставі наступного.

Господарським судом встановлено, що між сторонами по справі укладено договір № 228 купівлі - продажу зрідженого газу від 01.08.2011 р., відповідно до п. 7.1 якого, сторонами погоджено, що термін дії договору: початок - з моменту підписання, закінчення - 31 грудня 2011 р., а щодо виконання сторонами зобов"язань - до їх повного виконання (а. с.18), тобто сторонами передбачено, що дія договору продовжується до повного виконання сторонами взятих на себе зобов"язань.

Позивач підтверджує поставку товару видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи та оригінали були оглянуті в судовому засіданні ( а. с.19 - 44, 96 - 123 ).

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994 р., господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа ( форми ), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, видаткові накладні є первинними документами у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Господарським судом встановлено, що видаткові накладні з боку покупця (відповідача) підписані та скріплені мокрою печаткою, що не потребує складання довіреності одержувача (відповідача) згідно з п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99.

Зважаючи на те, що мокра печатка особи, яка її поставила, є способом підтвердження підпису особи на документі, а відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не посилається і не доводить того, що печатка вибула з його володіння і відтиск її нанесений на документ у протиправний спосіб, а також не порушено питання щодо невідповідності підпису на видаткових накладних.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України ( далі - ГК України ), майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Пунктами 1, 2 ст. 205 Цивільного Кодексу України ( далі - ЦК України ) передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписами п. 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом ( ч.1 ст. 639 ЦК України ).

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку, що по - перше, дія договору купівлі - продажу зрідженого газу № 228 від 01.08.2011 р. була продовжена до повного виконання сторонами взятих на себе зобов"язань, про що й свідчить напис у графі "замовлення" - "договір № 228 від 01.08.2011 р." у видаткових накладних за період з січня місяця 2012 р. по березень місяць 2012 р. та не заперечувалось відповідачем на момент їх підписання та скріплення мокрою печаткою підприємства.

Отже, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого створилась заборгованість у сумі 35000,00 грн., згідно з видатковими накладними, за період з серпня 2011 р. по березень 2012 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 335000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідно до п. 4.1 договору, відповідачу нарахована пеня з 10.08.2011 р. по 31.12.2011 р. у сумі 1432,24 грн. та за період з 05.06.2012 р. по 18.07.2012 р. у сумі 669,85 грн., а всього на загальну суму 2102,09 грн., згідно з клопотанням № 657 від 23.10.2012 р. (а. с.125) та розрахунком позовних вимог ( а. с. 126 ).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем безпідставно нараховано пеню виходячи з наступного.

Згідно з п. 4.1 договору, у випадку невиконання покупцем ( відповідачем ) умов проведення розрахунків за товар, покупець ( відповідач ) зобов"язується сплатити продавцю ( позивачу ) неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

Як вже зазначалось, п. 2.2 договору сторони встановили, що оплата за цим договором проводиться не пізніше п"яти календарних днів і ставиться в залежність від наступних умов: наявності встановлених рахунків та підписання акту приймання - передачі товару..

Оскільки, сторони встановили відповідальність за несвоєчасну оплату товару передбачену п. 2.2 договору, то позивач необґрунтовано визначав строк оплати за п. 2.2 договору, за розрахунком позовних вимог (а. с.126), оскільки рахунки та акти приймання - передачі товару господарському суду не надано; крім того, позивач ствердив, що такі документи не виготовлялись взагалі.

Таким чином, в задоволенні суми пені у розмірі 2102,09 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з клопотанням № 657 від 23.10.2012 р. (а. с.125) та розрахунку позовних вимог (а. с. 126), відповідачу нараховано 3% за період з 10.08.2011 р. по 31.12.2011 р. у сумі 277,32 грн. та за період з 05.06.2012 р. по 18.07.2012 р. у сумі 133,97 грн., а всього на загальну суму 411,29 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач частково невірно здійснив розрахунок суми 3% річних.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних окремих невірних періодів нарахування за період з 10.08.2011 р. по 31.12.2011 р.:

- за поставку товару 12.10.2011 р.:

- ( 12342,00 грн. ( сума боргу ) х 3% ( розмір 3% річних ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х 7 (кількість прострочених днів) = 7,10 грн.;

- за поставку товару 13.10.2011 р.:

- ( 3968,00 грн. ( сума боргу ) х 3% ( розмір 3% річних ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х 6 (кількість прострочених днів) = 1,96 грн.;

- за поставку товару 21.10.2011 р.:

- ( 1214,00 грн. ( сума боргу ) х 3% ( розмір 3% річних ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х 14 (кількість прострочених днів) = 1,40 грн.;

- за поставку товару 25.10.2011 р.:

- ( 15899,88 грн. ( сума боргу ) х 3% ( розмір 3% річних ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х 10 (кількість прострочених днів) = 13,07 грн.;

- за поставку товару 30.10.2011 р.:

- ( 1112,04 грн. ( сума боргу ) х 3% ( розмір 3% річних ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х 13 (кількість прострочених днів) = 1,19 грн.;

- за поставку товару 01.11.2011 р.:

- ( 3276,00 грн. ( сума боргу ) х 3% ( розмір 3% річних ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х 16 (кількість прострочених днів) = 4,31 грн.;

- за поставку товару 18.11.2011 р.:

- ( 2628,93 грн. ( сума боргу ) х 3% ( розмір 3% річних ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х 1 (кількість прострочених днів) = 0,22 грн.;

- за поставку товару 20.11.2011 р.:

- ( 6932,59 грн. ( сума боргу ) х 3% ( розмір 3% річних ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х 17 (кількість прострочених днів) = 9,67 грн.;

- за поставку товару 11.12.2011 р.:

- ( 7082,26 грн. ( сума боргу ) х 3% ( розмір 3% річних ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х 5 (кількість прострочених днів) = 2,91 грн.

За таких умов, сума 3% річних за період з 10.08.2011 р. по 31.12.2011 р. складає 277,35 грн., яка є більшою за розмір вказаний позивачем, тому розрахунок 3% річних позивача за вказаний період залишається судом без змін.

Також суд самостійно нараховує суму 3% річних за період з 05.06.2012 р. по 18.07.2012 р.:

- ( 45000,00 грн. ( сума боргу ) х 3% ( розмір 3% річних ) : 366 (кількість днів у 2012 році) х 9 (кількість прострочених днів) = 33,20 грн.;

- ( 35000,00 грн. ( сума боргу ) х 3% ( розмір 3% річних ) : 366 (кількість днів у 2012 році) х 35 (кількість прострочених днів) = 100,41 грн.

За таких умов, сума 3% річних за період з 05.06.2012 р. по 18.07.2012 р. складає 133,61 грн.

А всього за розрахунком суду загальна сума 3% річних складає 410,93 грн., тому в задоволенні суми 3% річних у розмірі 0,36 грн. слід відмовити.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо відсутності основного боргу, відхиляються господарським судом як необґрунтовані.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково на загальну суму 35410,93 грн., з яких, 35000,00 грн. - основний борг та 410,93 грн. - 3% річних.

В частині стягнення 2102,09 грн. пені та 00,36 грн. 3% річних в позові необхідно відмовити.

Щодо судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з платіжного доручення № 1963 (# 29685585) від 02.08.2012 р. позивачем сплачено судовий збір у сумі 1653,00 грн. з заявленої суми боргу у розмірі 38541,74 грн. ( а. с. 3 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. №3674-VI , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. №3674-VI, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Тобто, з огляду на викладене, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1609,50 грн. ( розмір не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2012 р. - 1073,00 грн.).

Крім того, 23.10.2012 р. представником позивача надано клопотання № 657 від 23.10.2012 р. ( а. с. 125 ), згідно якого зменшено суму боргу до суми 37513,38 грн., тобто на розмір судового збору зменшення суми боргу не вплинуло.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. №3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю ( ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. №3674-VI ).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем переплачено судовий збір у розмірі 43,50 грн. ( 1653,00 грн. - 1609,50 грн. ), який необхідно повернути позивачу з Державного бюджету України.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіївський маслозавод" (13251, Житомирська область, Чуднівський район, с. Галіївка, вул. Заводська, буд. 20, ідентифікаційний код 37107815)

на користь Дочірнього підприємства "Пропан" (12430, Житомирська область, Житомирський район, с. Станишівка, ідентифікаційний код 30928236)

- 35000,00 грн. заборгованості,

- 410,93 грн. 3% річних;

- 1519,29 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 2102,09 грн. пені та 00,36 грн. 3% річних в позові відмовити.

4. Повернути Дочірньому підприємству "Пропан" ( 12430, Житомирська область, Житомирський район, с. Станишівка, ідентифікаційний код 30928236 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 43,50 грн. зайво сплачений згідно з платіжним дорученням № 1963 (# 29685585) від 02.08.2012 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 4/5007/915/12.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повне рішення складено: 30.10.2012 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам (реком.)