Рішення № 27030899, 23.10.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" жовтня 2012 р. Справа № 3/5007/924/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Наумова А.М. - представник за довіреністю від 01.06.12 р. (дійсна до 31.12.12 р.) (паспорт серії СМ 171820 вид. Володарським РВГУ МВС України в Київській області)

від відповідача: Міщук С.П. - представник за довіреністю №1.20/1-3586 від 25.11.2011р., дійсна до 25.11.2012р. (посвідчення №46 від 01.12.2010р.); Заворотнюк Л.М. - представник за довіреністю №1.20/1-590 від 07.02.2012р., дійсна до 07.02.13р. (посвідчення №44 від 22.01.2009р.); Семенюк В.С. - представник за довіреністю №1.20/6-3351 від 13.09.12 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта" (м. Житомир) до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Житомир) про скасування рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08 червня 2012р. №1.16/-44р. по справі №4.7.2-59/2011

В засіданні суду 22.10.12 року в порядку статті 77 ГПК України оголошено перерву до 15:00 год. та 17:30 год. 23.10.12 року.

07 серпня 2012 року позивач звернувся з позовом до суду скасувати Рішення Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06. 2012р. № 1.16/-44р. по справі №4.7.2-59/2011 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

В обгрунтування позову позивач, серед іншого, доводив наступне:

- відповідачем не встановлені вчинені товариством порушення, передбачені ч.ч. 1,2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на території Житомирської області, в межах якої товариство займається реалізацією нафтопродуктів, в чому числі, роздрібною торгівлею скрапленим газом, оскільки товариство ніяким чином не створює перешкоди для вступу на цей ринок іншим суб'єктам господарювання та не обмежує вибір споживачів;

- та обставина, що на території Червоноармійського району товариство єдиним суб'єктом господарювання, який здійснює реалізацію скрапленого газу, не може вказувати на його монопольне (домінуюче) становище на цьому ринку товарів;

- відповідачем не в повному обсязі були враховані положення абз. 20 п.1.3 та п.6.1 Методики визначення монопольного ( домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року № 49-р, що визначають територіальні (географічні) межі ринку;

- формування роздрібної ціни на скраплений газ здійснюється товариством відповідно до ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" шляхом встановлення вільних цін, які дозволяють відшкодувати вартість придбання нафтопродуктів, витрат, пов'язаних із їх реалізацією та отримати прибуток; при формуванні цін товариством враховувалась закупівельна ціна на скраплений газ та динаміка оптових цін на ринку реалізації світлих нафтопродуктів;

- роздрібна ціна на скраплений паз у Червоноармійському районі встановлювалась на рівні цін, які встановлювались по всіх АЗС (АГЗС) товариства;

- відповідачем не встановлено , яким чином цінова політика товариства призвела чи могла призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або порушення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів на відповідному ринку і в чому полягають відповідні негативні наслідки;

- споживачі мають право вибору пального для заправки автотранспорту, оскільки крім газу скрапленого , можуть заправляти останній будь-яким видом бензину.

Вище наведене , на думку позивача, є підставою для визнання оскаржуваного рішення відповідача недійсним ( а. с. 3-6 Т.1).

У відзиві на позовну заяву № 1.20/6-3055 від 20.08.2012р. Житомирське обласне територіальне відділення позовні вимоги не визнало у повному обсязі та заперечуючи проти них посилалось, серед іншого, на таке:

- монопольне (домінуюче) становище позивача як об'єкту аналізу визначалось відповідно до п.2.2. та розділу 6 Методики № 49-р;

- в територіальних межах ринку , протягом 2010- 2011 років та поточного 2012 року ( часові межі ринку) роздрібна торгівля скрапленим газом в межах Червоноармійського району здійснювалась позивачем, що доводить його монопольне становище на цьому ринку товару з часткою 100%;

- оскільки позивач на ринку роздрібної торгівлі скрапленим газом займає монопольне становище, даний суб'єкт господарювання мав можливість встановлювати ціни на товар, які є економічно необгрунтованими, що було б неможливим при наявності значної конкуренції на даному ринку;

- основними споживачами товарів є фізичні та юридичні особи, які експлуатують автотранспортні засоби , що заправляються у територіальних межах ринків, що досліджуються; опитування споживачів, які здійснюють діяльність в Червоноармійському районі доводить, що з їх точки зору економічно доцільним здійснювати заправку автомобілів на АЗС (АГЗС) позивача у селі Слобідка та недоцільним на інших АЗС (АГЗС), які знаходяться на відстані, що перевищує 15-20 км. ;

- в ході розгляду справи №4.7.2-59/2011 відділенням повністю доведено встановлення позивачем економічно необгрунтованих та завищених цін ;

- такі дії позивача є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.2 ст. 50, ч.1 та п.1 ч. 2 ст. 13 Закону , у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару , які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- оскаржуване рішення є обгрунтованим, відповідає з'ясованим обставинам справи та прийняте з дотриманням норм чинного законодавства ( а с. 35-37 Т.1).

До початку розгляду справи по суті сторони не скористались правом на зміну предмету або підстави позову та на подання зустрічного позову.

В ході вирішення спору сторони подавали додаткові письмові пояснення по суті вимог та заперечень, а також додаткові докази, як на свій розсуд, так і на вимогу суду.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2012 року зупинено дію оскаржуваного рішення до вирішення спору по суті винесенням рішення чи ухвали суду.

В ході вирішення спору судом оглянуто матеріали справи №4.7.2-59/2011 , копії окремих документів з якої долучено до цієї справи.

В судовому засіданні 23.10.12р. представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з викладених у позові підстав та додаткових письмових пояснень до нього, а також надали усні пояснення по суті спору.

Представники відповідача Заворотнюк Л.М. та Козенюк Д.М. проти позову заперечили з викладених у відзиві на позов підстав, та додаткових письмових пояснень до нього, а також надали усні пояснення по суті спору.

Заслухавши уповноважених представників сторін спору та дослідивши матеріали справи , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Листом № 1.20/5 -2570 від 31.08.11 року відповідач вперше надіслав позивачу вимогу про надання інформації необхідної для дослідження ринку роздрібної торгівлі скрапленим газом на підставі ст.ст. 7,17 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", на яку позивачем отримано відповідь ( а с. 36 Т.2).

В подальшому відповідачем надсилались нові вимоги про надання інформації для дослідження цього ринку, позивачем, відповідно, відповіді на них ( 38-41 Т.2).

За результатами проведених моніторингів відповідачем було встановлено, що з 01.07.2011 року відбувалось поступове підвищення роздрібних цін на скраплений газ. З метою встановлення причин та обгрунтованості стрімкого підвищення цін на скраплений газ відповідачем були надіслані запити 15 суб'єктам господарювання, які здійснюють його реалізацію в Житомирській області, в тому числі, позивачу.

Оскільки, на думку відповідача, позивач не мав економічного обгрунтування зростання роздрібних цін на скраплений газ у період з 01.07.2011 по 14.07.2011 року , розпорядженням адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення року від 08.11.2011 року № 1.17/-59р розпочато розгляд справи проти позивача за ознаками вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції , передбачених п.2 ст. 50 , ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" № 4.7.2-59/2011 року ( а с. 27 Т.1, а.с. 42 Т.2).

Листом № 1.20/5-162 від 13.01.12 року відповідачем повідомлено позивача про те, що у період з 25.01.12 року по 23.02.2012 року буде здійснюватися планова перевірка дотримання законодавства про захист економічної конкуренції у 2010-2011 роках та у поточному періоді 2012 року , у зв'язку з чим витребувано необхідні інформаційні матеріали ( структуру товариства, штатний розпис, калькуляції повної собівартості основних видів продукції по статтях та елементах затрат, договори , укладені товариством з фізичними та юридичними особами тощо).

24 січня 2012 року Головою Житомирського обласного територіального відділення АМКУ затверджено План перевірки додержання законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Еліт Нафта" , відповідно до якого одним із заходів перевірки визначено аналіз договірних відносин товариства з фізичними та юридичними особами ( а.с. 63 Т.2).

23 лютого 2012 року комісією відповідача у складі голови комісії Міщук С.П. та члена комісії Зірчик Н.О. складено Акт № 1.15/-2 АК перевірки додержання законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Елдіт-Нафта", у якому викладено висновок про виявлення в діях позивача ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.2 ст. 50, ч.1 та п. 1 ч. 2 статті 13 Закону України " Про захист економічної конкуренції" та запропоновано доповісти про результати перевірки Голові Житомирського обласного територіального відділення АМКУ ( а с. 10-12 Т.1, а.с. 92 Т.2).

Акт № 1.15/- 2АК перевірки від 23.02.12року, що є в матеріалах справи, позивачем підписано із запереченнями ( а с. 12 Т.1, а.с. 97 Т.2).

11 квітня 2012 року спеціалістами відповідача складено подання № 1.18/-132 про попередні висновки у справі № 4.7.2-59/2011 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Еліт Нафта" ( а.с. 27 Т.1, а.с. 110 Т.2).

В ході розгляду справи № 4.7.2-59/2011року відповідачем, серед іншого, були надіслані 27.04.12 року та 28. 04.2012 року за вих. № 1.20/5-1682 та 1.20/5-1720 вимоги ДП "Водоканал" Червоноармійського СПЖКО та КУ "Центральна районна лікарня Червоноармійської районної ради" про надання наступної письмової інформації:

- чи заправляються автомобілі Вашого підприємства скрапленим газом, який використовується в якості моторного палива, в межах Житомирської області? Якщо так, зазначити на яких саме АЗС (АГЗС) ( назва, адреса);

- якщо автомобілі Вашого підприємства заправляюються на АЗС (АГЗС) ТОВ "Еліт-Нафта" під брендом "ANP", яка знаходиться в с. Слобідка Червоноармійського району, то надайте змістовені пояснення, з зазначенням факторів, які мали вирішальний вплив на вибір Вами вказаного суб'єкта як оператора роздрібної реалізації скрапленого газу, який використовується в якості моторного палива;

- яку відстань до ( або від) АЗС (АГЗС) Ви вважаєте економічно доцільною подолати для придбання скрапленого газу , який використовується в якості моторного палива, а яку економічно невигідною? Надати змістовне пояснення;

- чи буде Ваше підприємство здійснювати заправку автомобілів на АЗС (АГЗС), яка знаходиться на відстані 15-20 км від АЗС (АГЗС) ТОВ "Еліт-Нафта" під брендом "ANP" ( с. Слобідка Червноармійський район) та в іншому районі. ( а с. 117 -118 Т.2).

У відповіді на запит відподача, ДП "Водоканал" Червоноармійського СПЖКО повідомило наступне:

- скраплений газ в якості моторного палива автомобілями нашого підприємства не використовується;

- наше підприємство не буде здійснювати заправку автомобілів на АЗС , яка знаходиться на відстані 15-20 км від будь-яких АЗС, тому що це економічно недоцільно ( а.с. 119 Т.2).

У відповіді на запит КУ "Центральна районна лікарня Червоноармійської районної ради" повідомила наступне:

- автомобілі, які знаходяться на балансі КУ ЦРЛ Червоноармійської районної ради заправляються виключно рідкими паливно-мастильими матеріалами ( бензин, дизпаливо) на автозапраках ТОВ ВТФ "Авіас", які знаходяться на відстані 7 км від ЦРЛ с. Слобідка та с. Маринівка , які являються найближчими АЗС;

- в смт Червоноармійськ відсутні АЗС з якісним бензином. В зв'язку з відсутністю коштів неможливо перевести автомобілі КУ ЦРЛ на заправку скпрапленим газом ( а с. 120 Т.2).

В ході розгляду справи № 4.7.2-59/2011року відповідачем, серед іншого, було також встановлено, що одним із основних видів діяльності товариства за Статутом та за КВЕД є : роздрібна торгівля пальним ( 50.50.0) (а. с. 13 на звороті Т. 1).

Дослідження ринку роздрібної торгівлі низькооктановими бензинами марок А-76/80, високооктановими бензинами марок А-92/95, дизельним пальним та скрапленим газом, який використовується в якості моторного палива, проведено відповідачем в межах Червоноармійського, Черняхівського та Романівського районів, на яких діє позивач відповідно до п. 2.2 та розділу 6 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. ( далі за текстом - Методика) за наступними ознаками:

- подібність призначення, споживчих властивостей та умов використання;

- подібність експлуатаційних властивостей та характеристик;

- наявність спільної групи споживачів товарної групи;

- відсутність суттєвої різниці в цінах;

- можливість споживача вибирати оператора без додаткових транспортних витрат,

- недоцільність придбання пального за межами визначених територіальних меж обумовлена додатковими невиправданими матеріальними витратами та витратами часу.

Часові межі ринків: 2010-2011 роки та поточний період 2012 року.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, основними споживачами товарів є фізичні та юридичні особи, які експлуатують автотранспортні засоби ( двигуни яких працюють на низькооктанових бензинах А-76/80, високооктанових бензинах марок А-92/95 , дизельному паливі та споконвічно розраховані на роботу на скрапленому газі), що заправляються у територіальних межах ринків, що досліджуються.

Однак відповідачем в ході розгляду справи встановлено, в територіальних межах Червоноармійського району та відповідних часових межах роздрібну торгівлю скрапленим газом , який використовується в якості моторного палива, здійснює лише позивач через 1 АЗС (АГЗС) в с. Слобідка, а відтак на цьому ринку товару займає монопольне становище з часткою 100 відсотків ( а. с. 14 Т. 1).

Територіальні межі досліджуваного ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в межах Червоноармійського району визначено згідно з розділом 6 Методики за такими факторами:

- можливість споживача вибирати оператора без додаткових транспортних витрат;

- недоцільність придбання скрапленого газу за межами визначених територіальних меж обумовлена додатковими невиправданими матеріальними витратами та витратами часу;

- опитування споживачів, які здійснюють діяльність в Червоноармійському районі , а саме: КУ "Центральна районна лікарня Червоноармійської районної ради" та ДП "Водоканал" Червоноармійського СПЖКО ( а с. 16 Т.1).

Як встановлено відподачем у Червоноармійському районі починаючи з 01.07. 2011 року роздрібна ціна на скраплений газ становила 5,00 грн./л і поступово зростала та станом на 14.07.2011 року становила - 6,24 грн./л , що становить 24,8 відсотки росту ціни в порівнянні з ціною на 01.07.2011 року. При цьому закупівельна ціна з 01.07.2011 до 14.07.2011 року не змінювалася і становила 7920,00 грн/тн. З 14.07.2011 до 22.07.2011 закупівельна ціна зросла на 3,2 відсотків та склала 8170,00 грн./тн. Починаючи з 23.07.2011 року закупівельна ціна на скраплений газ зросла на 11,8 відсотків і становила 9130,00 грн./тн, а роздрібна ціна з 14.07.2011 до кінця місяця зросла з 6,24 грн./л до 6,40 грн./л, тобто, ще на 2,6%.

На підставі наданої позивачем інформації щодо формування роздрібної ціни на скраплений газ відповідачем встановлено, що позивачем аналітика витрат по кожній АЗС не ведеться, а обліковується в регістрах бухгалтерського обліку сукупно по статтях витрат. Таким чином, загальні витрати формуються сукупно та зводяться бухгалтерією на підставі первинних документів. До складу понесених загальних витрат позивача входять такі статті витрат: собівартість продукції, матеріальні витрати, витрати на оплату праці, соціальні відрахування, амортизація, оренда, транспортні послуги, послуги зберігання, послуги банку та інші витрати.

Для визначення обгрунтованості встановленої протягом липня 2011 року на АЗС (АГЗС) в Червоноармійському районі роздрібної ціни на скраплений газ, відповідачем проведено аналіз кожної зі статей витрат та здійснено розподіл загальних витрат позивача за липень 2011 року між всіма АЗС (АГЗС) прямопропорційно до розміру виручки від реалізації продукції по всіх АЗС (АГЗС) позивача.

Виходячи з понесених загальних витрат позивача та витрат по АЗС (АГЗС) позивача в с. Слобідка Червоноармійського району в липні 2011 року, беззбиткова ціна на скраплений газ на цій АЗС (АГЗС) протягом липня 2011 року складала 5, 34 грн./л ( а.с. 15 Т.1). Оскільки протягом липня роздрібна ціна на скраплений газ зростала і починаючи з 08.07.2011 року становила 5,42 грн./л , а станом на 31.07.2011 - 6,40 грн./л, остання на 19,85% вища за розраховану беззбиткову ціну на скраплений газ, який використовується в якості моторного палива.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні відповідач доводить, що необгрунтоване підвищення роздрібних цін на скраплений газ на АЗС (АГЗС) в с. Слобідка Червоноармійського району протягом липня 2011 року стало можливим внаслідок відсутності інших суб'єктів господарювання в Червоноармійському районі, які б здійснювали реалізацію скрапленого газу , оскільки споживачі не були б позбавлені можливості вибору іншого суб'єкта господарювання за цінами, які їх влаштовують , тобто, в умовах конкурентного середовища. Роздрібна ціна на скраплений газ у позивача зросла протягом липня 2011 року на 28%, що й призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були змушені придбавати скраплений газ за завищеними цінами.

Такі дії, як дійшов висновку відповідач, доводять необгрунтованість підвищення позивачем роздрібної ціни на скраплений газ на АЗС (АГЗС) в с. Слобідка Червоноармійського району протягом липня 2011 року та є порушенням , передбаченим п. 2 ст. 50 , ч.1 та п.1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу на суб'єкта господарювання у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Згідно з формою № 2 "Звіт про фінансові результати за 2011 рік" дохід (виручка) від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) товариства складає 348 953,00 тис. грн.

При визначенні розміру штрафу відповідачем враховано, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчинене позивачем вперше, порушення не визнано, збиток товариства за 2011 рік складає 629,0 тис. грн.

08 червня 2012 року Адміністративна колегія Житомирського обласного територіального відділення на підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 7, 12, 12-1, 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст.ст. 48 та 52 Закону України " Про захист економічної конкуренції" та іншими нормативно - правовими актами, вирішила (рішення № 1.16/-44р у справі № 4.7.2-59/2011 ):

- визнати , що ТОВ "Еліт Нафта" протягом 2010-2011 років та поточного періоду 2012 року займає монопольне становище на ринку роздрібної торгівлі скрапленим газом, який використовується в якості моторного палива, в межах Червоноармійського району, з часткою 100 відсотків;

- визнати дії ТОВ "Еліт Нафта" , які полягають у необгрунтованому підвищенні роздрібної ціни на скраплений газ, який використовується в якості моторного палива, на АЗС (АГЗС) в с. Слобідка Червоноармійського району протягом липня 2011, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 ст. 50 та ч. 1 та п.1 ч. 2 ст. 13 Закону України " Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за вчинення порушення, зазначеного в пункті 2 цього рішення, відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накласти на ТОВ "Еліт Нафта" штраф у розмірі 68 000,00 грн. ( а.с. 123-125 Т. 2).

У додаткових поясненнях відповідача , наданих на вимогу суду зазначено, що на поведінку позивача при формуванні роздрібних цін на скраплений газ могла вплинути конкуренція на цьому ринку в територіальних межах Червоноармійського району, яка б зумовила цінові та нецінові змагання між суб'єктами господарювання, внаслідок яких позивач вимушений був би зменшувати ціну, щоб збільшити обсяги реалізації та виручку від реалізації відповідно.

Як доводить відповідач, опитування споживачів скрапленого газу, які здійснюють діяльність в Червоноармійському районі є одним із факторів, які вплинули на визначення зазначених територіальних меж. При цьому, Методикою не визначено певну кількість споживачів, яку необхідно опитувати при визначенні територіальних меж певного ринку ( а.с. 33 Т.2).

На спростування доводів відподача в цій частині, позивач наголошує, що опитані відповідачем підприємства - КУ "Центральна районна лікарня Червоноармійської районної ради" та ДП "Водоканал" Червоноармійського СПЖКО не є споживачами скрапленого газу , а подані ними документи належними доказми у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тоді як за умовами п.6.1 розділу 6 Методкики територіальні (географічні) межі ринку певного товару визначаються з точки зору споживачів, яких відподачем не опитано ( а. с. 2 Т.3).

У своїх поясненнях суду позивач вказує на те, що немає укладених договорів на постачання скрапленого газу з КУ "Центральна районна лікарня Червоноармійської районної ради" та ДП "Водоканал" Червоноармійського СПЖКО ( а с. 83 Т.1).

Позивач письмово підтвердив, що товариство не може надати характеристику споживачів скрапленого газу у Червоноармійському районі, повідомити їх місцезнаходження, сталість відносин товариством щодо купівлі-продажу скрапленого газу, наявність можливості та доцільності придбання цими споживачами даного виду пального за межами території цього району, оскільки бухгалтерські відомості щодо придбання газу скрапленого не відображають найменування юридичних /фізичних осіб ( а с. 84 Т.1).

Вважає, що дізнатися інформацію про споживачів скрапленого газу можливо лише виходячи із договору поставки № П-14018, укладеного 30.07.2010 року з ТОВ ВТФ "Авіас", відповідно до умов якого позивач реалізує паливо, в тому числі і скраплений газ, споживачам по паливним карткам та скретч -картам, які придбаваються у ТОВ ВТФ "Авіас" ( а с. 84 Т.1).

У письмових поясненнях ТОВ ВТФ "Авіас", які надані на вимогу суду, пояснюється, що основною особливістю договірних відносин за договором поставки № П-14018, укладеним 30.07.2010 року з позивачем, є те, що товар постачається (видається) по довірчих документах покупця: паливним карткам та скретч-карткам, які можуть використовуватися як в окремому рігіоні, так і діяти по всій території України. Споживачами скрапленого газу є як юридичні, так і фізичні особи. Однак КУ "Центральна районна лікарня Червоноармійської районної ради" та ДП "Водоканал" Червоноармійського СПЖКО не є споживачами скрапленого газу ( а с. 4-5 Т.3).

Як встановлено в ході вирішення спору у числі покупців скрапленого газу за довірчими документами ТОВ ВТФ "Авіас" значиться ДП "Червоноармійський лісгосп АПК",місце знаходження якого - смт. Червоноармійськ ( а с. 6 Т.3).

На вимогу суду ДП "Червоноармійський лісгосп АПК" підтвердило, що є споживачем скрапленого газу та здійснює ним запраку у с. Слобідка Червоноармійського району. Закупівлю природного газу здійснює у ТОВ ВТФ "Авіас" згідно договору № 13 від 05 квітян 2011 року ( а с. 81,82 Т.3).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку позов задовольнити, виходячи з наступного.

Розгляд справ за участю органів Антимонопольного комітету України здійснюється господарськими судами на загальних засадах рівності перед законом і судом та змагальності, визначених статтями 4-2 , 4-3 та 33 ГПК України.

Правовий принцип змагальності сторін спору полягає в обов'язку доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень поданими суду доказами.

З огляду на вище викладене, тягар доказування у спорі про визнання недійсним рішення територіальних органів Антимонопольного комітету України розподіляється між сторонами наступним чином:

- обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі;

- обов'язок з доведення в суді факту значної конкуренції на ринку товару покладається на суб'єкта господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ньому.

Відповідно до Положення про територіальне відділення АМК України , затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001р. № 32-р з наступними змінами та доповненнями, до повноважень територіального відділення, серед іншого, віднесено проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, у тому числі монопольного ( домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).

Свої завдання відділення здійснює у відповідному регіоні, а у випадках, передбачених законодавством , та за дорученням Голови Комітету - за межами регіону.

З врахуванням викладеного, відповідач, як правило, здійснює свої завдання виключно у Житомирській області.

Як наголошується у п.15.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" ( далі за текстом - Постанова № 15) господарські суди у розгляді справ не повинні встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку ( п. 15.1 Постанови).

Водночас, господарські суди мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. ( далі за текстом - Методика).

Приймаючи до уваги вище викладене, господарський суд виходить з того, що відповідач, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Згідно зі статтями 5 та 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", територіальні відділення Комітету здійснюють свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції ", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших законів та нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ( далі за текстом - Закон про комітет) одним із основних принципів діяльності Антимонопольного комітету України є законність.

У статті 19 Закону про комітет зазначено, що під час розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції.

Порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції повинен забезпечувати дотримання прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і держави ( ст. 23 Закону про комітет).

Як зазначено у ч. 2 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції " ( далі за текстом - Закон про конкуренцію) при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України:

- збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;

- отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Згідно статті 41 Закону про конкуренцію доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів.

Розпорядженням АМК України від 19.04.1994року №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 року за № 90/299 затверджені Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції затверджені ( у редакції розпорядження АМК України від 29.06.1998 року № 169-р) ( із змінами) ( далі за текстом - Правила ).

Як зазначено у п. 23 Правил службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін.

У п.п. 12 та 13 Правил викладено аналогічні положення про зміст доказів у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та умови їх зібрання , що і в статті 41 Закону про конкуренцію.

У п. 32 Правил викладено вимоги до рішення у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема зазначається, що у рішенні наводяться його мотиви , зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції передують заходи з проведення комітетом та його територіальними відділеннями планових ( позапланових) перевірок, під час яких здійснюється попередній аналіз відповідного ринку товарів, визначаються нормативні акти, що регулюють діяльність суб'єкта перевірки, при потребі готуються та направляються в установленому порядку запити про надання інформації щодо діяльності суб'єкта господарювання ( п. 34, п. 38.18 Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції , затвердженого розпорядженням АМКУ 25.12.2001р. № 182-р ( далі по тексту - Положення) .

Як зазначено у п. 38 Положення залежно від завдання і мети перевірки голова та члени комісії запитують у керівництва об'єкта перевірки інформацію, що стосується завдань та мети перевірки, зокрема, відомості про основні види діяльності суб'єкта господарювання та угоди, підписані суб'єктами господарювання як постачальниками або споживачами продукції ( робіт, послуг), п е р е л і к с п о ж и в а ч і в ( суб'єктів господарювання) за видами продукції (робіт, послуг) із з а з н а ч е н н я м ї х н ь о г о м і с ц е з н а х о д ж е н н я, відомостей щодо обсягу та асортименту поставленої продукції о с н о в н и м с п о ж и в а ч а м на час перевірки та за два попередні роки, і н ш і б у д ь -я к і ф а к т и ч н і д а н і, які відповідно до статті 41 Закону про конкуренцію дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

При складанні акта перевірки повинна бути додержана о б ' є к т и в н і с т ь і в и ч е р п н і с т ь опису в и я в л е н и х ф а к т і в і д а н и х ( п.62 Положення). Не допускається включення до акта перевірки висновків, пропозицій та даних, не підтверджених документами ( п. 63 Положення). В акті слід указати, яків операції та документи перевірені, за який період і в який спосіб ( вибірково чи суцільно).

Дослідження товарних ринків та встановлення монопольного становища суб'єктів господарювання на таких ринках здійснюється територіальними відділеннями з врахуванням змісту статті 12 Закону про конкуренцію за Методикою.

Як зазначено у ч. 1 статті 12 Закону про конкуренцію суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на загальнодержавних та регіональних ринках здійснюється відповідачем шляхом вчинення можливих дій, визначених у п. п 2.1.1 -2.1.11 п.2.1 розділу 2 Методики.

Етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Як наголошується у п.15.1 Постанови № 18 установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, в и з н а ч е н н я м то в а р н и х, т е р и т о р і а л ь н и х (географічних), часових меж ринку на п і д с т а в і і н ф о р м а ц і ї, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

У розділі 11 Методики "Джерела інформації для визначення монопольного (домінуючого) становища" зазначено, що джерелами інформації можуть бути використані, крім статистичної інформації та інших адміністративних даних, д а н і п а н е л ь н и х о б с т е ж е н ь с п о ж и в а ч і в - інформація щодо думки і поведінки споживачів, отримана на прикладі постійних сукупностей (панелей) с п о ж и в а ч і в, які є р е п р е з е н т а т и в н о ю м о д е л л ю з а г а л ь н о ї с у к у п н о с т і с п о ж и в а ч і в .

З врахуванням вище викладеного, господарський суд виходить з того, що органи Антимонопольного комітету України не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.

Як наголошується у п.13.1 Постанови № 15 господарські суди у розгляді відповідних справ м а ю т ь з' я с о в у в а т и, зокрема, чи в і д б у в с я з б і р і н ф о р м а ц і ї органом Антимонопольного комітету України в м е ж а х р о з г л я д у заяви або с п р а в и про п о р у ш е н н я з а к о н о д а в с т в а про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.

Як письмово підтвердив відповідач, визначення монопольного (домінуючого ) становища) позивача у справі № 4.7.2-59/2011 складалось з таких дій:

- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища ( п.п. 2.1.1 та р.3 Методики);

- встановлення переліку товарів (робіт, послуг) щодо яких визначається монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання та переліку основних продавців (постачальників, виробників) ( п.п. 2.1.2 та п.п. 2.1.3 та р.4 Методики);

- визначення товарних меж ринку ( п.п. 2.1.4 та р.5 Методики);

- визначення територіальних (географічних) меж ринку ( п.п. 2.1.5 та р.6 Методики);

- визначення часових меж ринку ( п. п. 2.1.6 та р.7 Методики);

- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку ( п.п. 2.1.11 та р.10 Методики).

Дії, визначені пунктами 2.1.7-2.1.10 відповідачем не здійснювались ( а. с. 67-68 Т.3).

Господарський суд, відповідно до встановлених в ході вирішення спору обставин, прийшов до висновку, що відповідач неповно з'ясував обставини, які мали значення для справи № 4.7.2-59/2011 при визначенні монопольного (домінуючого) становища відповідача, виходячи з наступного.

За змістом п. 2.1.3 Методики відповідач повинен скласти як перелік основних продавців ( постачальників, виробників), так і перелік покупців ( споживачів ) товарів (товарних груп), оскільки сполучник "або", який означає вибір тієї чи іншої правової поведінки, у цій нормі не вживається, на відміну від п.п. 2.1.9 та 2.1.10 , які відповідачем не були застосовані у справі № 4.7.2-59/2011.

У Методиці термін "споживач" висловлюється в такому значенні - юридична чи фізична особа, яка здійснює діяльність з придбання та використання товарів, послуг, робіт на відповідному товарному (товарних) ринку (ринках). Споживачі товарів ( послуг, робіт) визнаються суб'єктами товарного ринку аналогічно продавцям ( постачальникам, виробникам).

Дії відповідача зі складання переліків продавців та споживачів конкретизовані у розділі 4 Методики, у якому визначено, що визначення ознак одного (подібного, аналогічного) товару ( товарної групи) здійснюється, виходячи з подібності, зокрема умов його реалізації:

- через систему оптової торгівлі чи за індивідуальними , прямими договорами, у тому числі бартерними чи давальницькими схемами розрахунків;

- ч е р е з с и с т е м у р о з д р і б н о ї т о р г і в л і, у тому числі через мережу фірмової торгівлі;

- обсягів додаткових послуг та пільг для покупців.

В рішенні від 08.06.12року № 1.16/-44р. у справі 4.7.2-59/2011 відповідач дійшов висновку, що позивач протягом 2010-2011 років та поточного періоду 2012 року займає монопольне становище на ринку р о з д р і б н о ї т о р г і в л і скрапленим газом в межах Червоноармійського району з часткою 100 відсотків.

Отже, складання переліку споживачів скрапленого газу відповідачем мало здійснюватись з врахуванням умов його реалізації позивачем за відповідними джерелами інформації.

На законодавчому рівні визначення терміну "роздрібна торгівля" наводиться лише в Законі України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". На підзаконному рівні цей термін вживається в декількох нормативних актах.

При вирішенні цього спору, господарським судом приймається до уваги визначення терміну "роздрібна торгівля" , наведене у п.2.1 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Держкомстату України від 24.10.2005 № 327 та зареєстрованої Мін'юстом України, 08.11.2005 за № 1350/11630 як вид економічної діяльності суб'єктів господарювання з продажу (без перероблення) населенню нових та вживаних товарів, призначених переважно для споживання громадянами (приватними особами) або домашніми господарствами, у магазинах, універсальних магазинах, лавках і кіосках, посилкових торгових фірмах, торговими посередниками тощо (КВЕД) - 50.10.2, 50.30.2, 50.40.2, 50.50.0, 52.1, 52.2, 52.3, 52.4, 52.5, 52.6).

Відповідно до статті 698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно з ч. 2 цієї статті договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе о б о в 'я з о к здійснювати п р о д а ж т о в а р і в, виконання робіт або надання послуг к о ж н о м у, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (ст. 633 ЦК України).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для в с і х с п о ж и в а ч і в , крім тих, кому за законом надані відповідні пільги ( ч. 2 цієї статті).

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом ( ч.3 цієї статті).

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг) ( ч. 4 цієї статті).

Стаття 698 ЦК України не визначає спеціальних вимог до іншої сторони договору - покупця і цілей, у яких товар, придбаний за договором, повинен використовуватися . Тому за договором роздрібної купівлі-продажу товари можуть придбаватися громадянами і юридичними особами, у тому числі і для використання в підприємницькій діяльності.

Не визначає стаття 698 ЦУ України і вимог до форми договору роздрібної купівлі-продажу.

У зв'язку з цим, діє загальне правило, визначене статтею 205 ЦК України про те, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У статті 206 ЦК України додатково обумовлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення. Згідно ч. 2 цієї статті юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів ( товарний чи касовий чек або інший документ, що підтверджує оплату товару).

Таким чином, інформацію про споживачів скрапленого газу вроздріб відповідач не міг отримати у позивача у вигляді укладених письмових договорів, а мав зібрати за д а н и м и п а н е л ь н и х о б с т е ж е н ь с п о ж и в а ч і в, які є р е п р е з е н т а т и в н о ю м о д е л л ю з а г а л ь н о ї с у к у п н о с т і с п о ж и в а ч і в .

За змістом Методики опитування споживачів товару ( товарної групи), як правило, має здійснюватися відповідачем за критерієм їх розташування в територіальних (географічних ) межах товарного ринку.

Оскільки роздрібна торгівля є публічною, а підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору , господарський суд приймає до уваги письмові пояснення відповідача в тій частині, що споживачами скрапленого газу може бути особа чи суб'єкт господарювання, які зареєстровані будь-де, але на час заправки знаходяться ( здійснюють свою діяльність) у межах Червоноармійського району.

Однак відповідачем не пояснено, яким чином може бути здійснено пошук споживачів ( як фізичних, так і юридичних осіб), які лише на час заправки скрапленим газом знаходились у селі Слобідка Червоноармійського району на АЗС, що належить позивачу. При цьому господарський суд враховує, що відповідачем не встановлено жодного такого споживача в ході розгляду справи 4.7.2-59/2011.

Відповідно до цього, критерієм пошуку споживачів скрапленого газу відповідачем мала стати територія Червоноармійського району, в межах якого споживачі скрапленого газу, переважно, юридичні особи зареєстровані або здійснюють свою господарську діяльність.

Висновок господарського суду в цій частині грунтується на наступних положеннях Методики.

Дії з визначення товарних меж ринку здійснюються відповідачем в порядку, визначеному розділом 5 Методики , пункт 5.1. якої передбачає, що товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої с п о ж и в а ч за з в и ч а й н и х у м о в може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

У Методиці термін " товарні межі ринку" висловлюється в такому значенні - товар (товарна група) , сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої с п о ж и в а ч за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого.

Дії з визначення територіальних (географічних) меж ринку здійснюються відповідачем в порядку, визначеному розділом 6 Методики , пункт 6.1. якої передбачає, що територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення м і н і м а л ь н о ї т е р и т о р і ї, за м е ж а м и я к о ї з т о ч к и з о р у с п о ж и в а ч а придбання товарів (товарної групи) , що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

При здійсненні цих дій, зокрема, має враховуватися м і с ц е розташування с п е ц и ф і ч н и х груп с п о ж и в а ч і в на відповідній території тощо. При остаточному визначенні територіальних (географічних ) меж ринку в и з н а ч а л ь н о ю є м е н ш а з д а т н і с т ь до п е р е м і щ е н н я або попиту, або пропозиції.

У Методиці термін "територіальні (географічні) межі ринку" висловлюється в такому значенні - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов с п о ж и в а ч може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або ї х н і м и ч а с т и н а м и .

Відповідач письмово підтвердив, що при остаточному визначенні територіальних ( географічних) меж ринку роздрібної торгівлі скрапленим газом - Червоноармійський район Житомирської області, визначальною стала менша здатність до переміщення пропозиції, тобто , товару ( скрапленого газу).

Тим самим, відповідач підтвердив, що споживачі скрапленого газу не обмежені у переміщені по визначеній мінімальній території. Тому, зобов'язаний був встановити, з точки зору саме споживачів скрапленого газу, обставини недоцільності або неможливості придбання ними цього товару за межами Червоноармійського району.

Оскільки у розділі 6 Методики обов'язковим є встановлення відповідачем специфічної групи споживачів, господарський суд виходить з того, що їх має бути щонайменше дві особи. Пояснення відповідача про те, що Методика не визначає певної кількості споживачів, яку необхідно опитувати приймається судом до уваги в контексті змісту нормативного акту в цілому, який у переважній своїй більшості термін "споживач" вживає у множині ( а.с. 33 Т.1).

Однак в ході розгляду справи 4.7.2-59/2011 відповідач не встановив жодного споживача скрапленого газу, зареєстрованого або такого, що здійснює свою господарську діяльність в Червоноармійському районі. Тоді як в ході вирішення цього спору судом встановлено, що таким споживачем є ДП "Червоноармійський лісгосп АПК". При цьому, встановити зазначеного споживача та опитати його думку щодо доцільності придбання скрапленого газу саме у позивача на території Червоноармійського району, відповідач мав достатні процесуальні повноваження, про які йшлося вище.

У статті 59 Закону про конкуренцію зазначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

Рішення відповідача може бути скасоване в адміністративному порядку - Антимонопольним комітетом України, в судовому порядку - визнане недійсним.

Як зазначено в абз. 5 п. 6 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" визнання господарським судом повністю або частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України чи його органів з підстав, зазначених у частині першій статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не є перешкодою для проведення відповідним органом нової перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження ринку тощо з метою усунення порушень чи недоліків, які потягли за собою визнання рішення недійсним.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2012 року в порядку ст. 67 ГПК України та відповідно до ч.4 ст. 60 Закону про конкуренцію за ініціативою суду було забезпечено позов шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення до винесення у цій справі рішення ( ухвали) господарського суду за наслідками вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Оскільки потреба у забезпеченні позову станом на дату винесення рішення у справі відпала, господарський суд ухвалює скасувати вжите ухвалою суду від 10.08.12року забезпечення позову згідно резолютивної частини рішення суду.

Підпунктом 3 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено також справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову у розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати.

Оскільки забезпечення позову було вжито судом за власною ініціативою в інтересах позивача, господарський суд ухвалює стягняти судовий збір в дохід Державного бюджету України.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Рішення Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06. 2012р. №1.16/-44р. по справі 4.7.2-59/2011 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

3.Стягнути з Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ( 10014, майдан С.П. Корольова, 12, м. Житомир, код ЄДРПОУ 204030042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта" ( 10019, м. Житомир, вул. Івана Гонти, буд. 84, кім. 6, код ЄДРПОУ 37151670) - 1073,00 грн. судового збору.

4. Скасувати забезпечення позову, вжите ухвалою суду від 10.08.2012 року шляхом зупинення дії Рішення Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.062012р. №1.16/-44р. по справі 4.7.2-59/2011 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на час розгляду господарської справи № 3/5007/924/12 до винесення у ній рішення ( ухвали) господарського суду за наслідками вирішення спору по суті.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Нафта" ( 10019, м. Житомир, вул. Івана Гонти, буд. 84, кім. 6, код ЄДРПОУ 37151670) - 1609,50 грн. судового збору за вжите ухвалою суду від 10.08.2012 року забезпечення позову в дохід Державного бюджету України ( доходний рахунок 31214206783002, МФО 811039, Банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 380357260).

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30 жовтня 2012 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 сторонам - нарочним