Рішення № 27030679, 23.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.12 р. Справа № 5006/44/22-63/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробрікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар'їнський Укрпромзбут"

про стягнення заборгованості у розмірі 30019,20грн.

представники сторін:

від позивача:Хохуля В.М. - представник за довіреністю;

від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробрікс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар'їнський Укрпромзбут" про стягнення заборгованості у розмірі 30019,20грн., у тому числі основного боргу у розмірі 23600,00грн., пені у розмірі 6419,20грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов договору №1-11/15/115 від 08.07.2011 відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав, в результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість на загальну суму 23600,00грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №1-11/15/115 від 08.07.2011; специфікації №1 від 08.07.2011, №2 від 24.10.2011 до договору №1-11/15/115 від 08.07.2011, видаткових накладних №053/09 від 05.09.2011, №249/11 від 24.10.2011; довіреностей №804 від 31.08.2011, №1037 від 24.10.2011 на отримання товарно-матеріальних цінностей; акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2011 по 21.05.2012; листів №45 від 07.06.2012, №57 від 01.08.2012.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

08.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробрікс", як продавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мар'їнський Укрпромзбут", як покупцем (відповідач) укладено договір №1-11/15/115 (з урахуванням специфікацій №1 від 08.07.2011 та №2 від 24.10.2011) (далі - договір) за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити хімічні препарати, дозуючі насоси і установки, технологічне обладнання та запасні частини (далі - товар).

Пунктом 1.2 договору визначено, що назва, ціна, кількість, умови поставки, умови оплати та загальна вартість товару зазначаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі виписаного продавцем рахунку, умови і терміни оплати зазначаються в специфікації.

08.07.2011 сторонами погоджено та підписано специфікацію №1 до договору, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити хімічні препарати: KEBOSOL CA у бочці 100 у кількості 300 кг за ціною 57,50грн. на суму 17250,00грн. (без ПДВ), ПДВ 20% 3450,00грн., разом з ПДВ 20700,00грн. Специфікацією №1 від 08.07.2011 до договору визначені умови оплати: 100% передплата в термін до 15.08.2011.

24.10.2011 сторонами підписано специфікацію №2 до договору, за умовами якої позивач зобов'язався поставити хімічні препарати: KEBOSOL CA у бочці 100 у кількості 400 кг за ціною 57,50грн. на суму 23000,00грн. (без ПДВ), ПДВ 20% 4600,00грн., разом з ПДВ 27600,00грн. Специфікацією №2 від 24.10.2011 до договору визначені умови оплати: протягом 10 днів після поставки товару.

На виконання умов договору та специфікацій №1, №2, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 48300,00грн., що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 48300,00грн.: №053/09 від 05.09.2011 на суму 20700,00грн., №249/11 від 24.10.2011 на суму 27600,00грн. та довіреностями на отримання товару: №804 від 31.08.2011, №1037 від 24.10.2011, копії яких містяться в матеріалах справи.

Оскільки відповідачем отримано товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково, у розмірі 24700грн., що підтверджується платіжним дорученням №672 від 02.08.2011 та актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2011 по 21.05.2012, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в розмірі 23600,00грн.

За таких обставин, станом на момент вирішення справи судом, відповідачем вартість отриманого товару по видатковій накладній №249/11 від 24.10.2011 оплачена не у повному обсязі, заборгованість відповідача становить 23600,00грн.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем до матеріалів справи надано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2011 по 21.05.2012, з якого вбачається, що заборгованість у розмірі 23600,00грн. за вищезазначеними накладними існувала на 21.05.2012 та підтверджена відповідачем, оскільки, даний акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

Посилання позивача у позовній заяві на претензії не підтверджується наявними у справі документами.

З огляду на викладене, судом встановлено, відповідач в порушення умов договору вартість товару, отриманого по видатковій накладній №249/11 від 24.10.2011 у повному обсязі не оплатив, заборгованість становить 23600,00грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 23600,00грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача за договором пеню в розмірі 6419,20грн. за період з 03.11.2011 по 31.07.2012, посилаючись на п. 6.2 договору.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, за отриманий товар (п. ІІ специфікації до договору), покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Цей же закон встановлює певні обмеження стосовно розміру пені, а саме згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При таких обставинах, враховуючи ст.ст. 6, 624 Цивільного кодексу України свободу договору, сторони при укладенні договору мають право визначати його умови на власний розсуд, проте суд, розглядаючи спір та встановивши наявність підстав для стягнення пені, повинен обмежувати її розмір до розміру, встановленого положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Верховний Суд України, рішення якого відповідно до положень ст.111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів, в постанові від 24.10.11 у справі № 25/187 висловив позицію: "яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України".

Розглянувши розрахунок пені суд приходить до висновку про невірне застосування позивачем розміру пені та періоду її нарахування,оскільки позивачем здійснено розрахунок пені, виходячи з розміру пені, визначеного договором - 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та не враховано перебіг шестимісячного строку, вказаний у ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір пені за період з 04.11.2011 по 03.05.2012 становить 1807,30грн., який і підлягає задоволенню. (Розрахунок пені здійснений судом по накладній №249/11 від 24.10.2011 на залишок суми боргу в сумі 23600,00грн. за період з 04.11.2011 по 03.05.2012 виходічі з подвійної облікової ставки НБУ).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар'їнський Укрпромзбут" (пр. Ворошилова, буд. 16, м. Мар'їнка, Донецька область, 85600, ЄДРПОУ 35740940 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробрікс" (вул. Ковалева, буд. 9а, м. Львів, 79053, ЄДРПОУ 33359355) основний борг у розмірі 23600 (двадцять три тисячі шістсот) грн. 00 коп., пеню в розмірі 1807 (одна тисяча вісімсот сім) грн. 30коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 34 коп.,

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 29.10.2012