Рішення № 27018881, 29.10.2012, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого суддіТокарєва А.Г.

при секретарі Сизон Ю.В.

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобовязання виконати певні дії та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

20.09.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 Красноармійського міжрайонного прокурора в Донецькій області, про зобовязання Красноармійського міжрайонного прокурора Вітульського С.А. виконати норми ст.. 97 КПК України, щодо його заяви про злочин від 24.07.2012 року та відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконної бездіяльності відносно його заяви про злочин, та цинічного ставлення до Закону взагалі. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 24.07.2012 року він, засновуючись на ст.. 95 КПК України, надав заяву до Красноармійського міжрайонного прокурора про злочин, а саме про внесення суддею Корнєєвою до офіційного документу (ухвали) завідомо неправдивих відомостей, та надав письмові докази. 27.08.2012 року він отримав від Вітульского відповідь на нібито «Звернення», а не заяву про злочин. У цій відповіді ніде, жодним словом, не згадується про факт внесення суддею в її ухвалу неправдивих відомостей, хоча усі письмові докази надані в повному обсязі. Вважає неприпустимим неприкриту брехню судді Корнєєвої в ухвалі, щодо, реєстрації Тенянко, заявленої ним у заяві про перегляд заочного ріщення, та дати отримання ним самого рішення у канцелярії суду, та неприпустимою є службова бездіяльність, а саме невиконання прокурором Вітульським норм ст.. 97 КПК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач, в судовому засіданні, заперечував проти заявлених позовних вимог, та просив відмовити у їх задоволенні за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, перевіривши їх доказами, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем 24.07.2012 р. до Красноармійської міжрайонної прокуратури було написано заяву про те що в діях судді Корнєєвої І.В. вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 366 КК України ( а.с. 4-5).

Згідно відповіді Красноармійського міжрайонного прокурора від 27 серпня 2012 року, вих. 145ж-09 заявнику розяснено, що в ході прокурорської перевірки, доводи викладені у зверненні не знайшли підтвердження, підстав для прийняття рішення у порядку ст.. 97 КПК України у відношенні судді Красноармійського міськрайонного суду Корнєєвої І.В. не встановлено. А також розяснено, що у разі незгоди з отриманою відповіддю заявник має право оскаржити її прокурору Донецької області або до суду. ( а. с. 6)

Вимоги позивача, щодо зобовязання відповідача виконати вимоги ст.. 97 КПК не ґрунтуються на законі у звязку з наступним.

Згідно ч. 4 ст.. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»(далі «Закон») від 07.07.2010 року, незалежність судді забезпечується:

1) особливим порядком його призначення, обрання, притягнення

до відповідальності та звільнення;

2) недоторканністю та імунітетом судді;

3) незмінюваністю судді;

4) порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним

законом, таємницею ухвалення судового рішення;

5) забороною втручання у здійснення правосуддя;

6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

7) окремим порядком фінансування та організаційного

забезпечення діяльності судів, установленим законом;

8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

9) функціонуванням органів суддівського самоврядування;

10) визначеними законом засобами забезпечення особистої

безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами

їх правового захисту;

та інше..

Відповідно до частини 3 та 4 ст.. 48 «Закону» кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України або його заступником. Відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України.

Вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього ( досудового) слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Частиною 5 ст. 4 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду»передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв»язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди, відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 Закону визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством; відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожний місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з досліджених доказів по справі, суд приходить до висновку про відсутність причинного зв»язку між діями (бездіяльністю) Красноармійського міжрайонного прокурора та заподіяною позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 61, 79, 84, 88,209, 212, 215, 218 ЦПК

України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобовязання виконати певні дії та стягнення моральної шкоди відмовити.

Це рішення набирає законної сили, якщо його не буде оскаржено в строк, передбачений для оскарження останнього.

На рішення протягом десяти днів з його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд.

Суддя Токарєв А.Г.