Постанова № 27011443, 30.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/13455/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:23

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мєзєнцева Є.І.

при секретарі Небраті Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (представник Іванченко І.М., довіреність від 26.03.12) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (представник до судового засідання не з'явився) про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 57'66 грн. та податку з доходів фізичних осіб у сумі 3'000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Мангуська міжрайонна державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (далі - Інспекція, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 57'66 грн. та податку з доходів фізичних осіб у сумі 3'000,00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що станом на 01.10.2012 року у відповідача виникла податкова заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 57'66 грн. та податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3'000,00 грн., яка після закінчення терміну добровільної сплати податкового зобов'язання склалася в недоїмку на загальну суму 3'057,66 грн. При цьому зауважив, що несплата підприємцем податкового боргу призводить до порушення конституційного обов'язку кожного сплачувати податки, а ненадходження коштів до бюджету ускладнює виконання державою своїх соціальних функцій.

Відповідач заперечив проти доводів адміністративного позову, обґрунтовуючи їх тим, що не має податкової заборгованості перед бюджетом, про що факсом надав суду письмові заперечення (а.с.а.с.19-20).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, заявлені у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.а.с.32-33).

В силу частини 2 статті 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 30.10.12 року з 1116 до 1123 години.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги Інспекції підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно абз.1-2 ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є, зокрема здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції зокрема виконують такі функції як здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, зокрема звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п.41.1.1. п.4.1 ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є, зокрема органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.41.5 ст.41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Таким чином, Інспекція є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом та Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

В свою чергу, відповідач АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) є фізичною особою - підприємцем (а.с.3), знаходиться на податковому обліку Інспекції з 25.01.2000 року (а.с.4) та відповідно до законодавства є платником податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

Згідно абз.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України).

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового органу України, у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податку відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Так, за результатом проведеної 13.08.2012 року Інспекцією камеральної перевірки щодо дотримання строків сплати відповідачем податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 15.03.2011 року по 19.02.2012 року та з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 25.05.2012 року (а.с.а.с.24-26), податковим органом були встановлені порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань платника податків.

В подальшому на підставі означеного акту перевірки контролюючим органом на адресу платника податків були надіслані податкове повідомлення-рішення №0001561700 від 03.09.2012 року на суму 57,66 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001571700 від 03.09.2012 року на суму 3'000,00 грн. (а.с.5), які станом на час розгляду справи ані в адміністративному, ані в судовому порядку оскаржені не були.

При цьому судом встановлено, що заборгованість відповідача перед бюджетом утворилась у зв'язку із несвоєчасною сплатою у повному обсязі у встановлений законом строк узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно поданої ним декларації №9002530050 від 20.04.2011 року за березень 2011 року в сумі 1'917,00 грн. (а.с.а.с.41-43), з граничним терміном сплати зобов'язань - 30.04.2012 року, а також податку на доходи фізичних осіб згідно поданої ним декларації №324/10 від 15.02.2011 року за 2010 рік у розмірі 15'000,00 грн. із щоквартальною сплатою по 3'750,00 грн. (а.с.а.с.35-36), з відповідним граничним терміном сплати зобов'язань за 1-й квартал 2011 - 14.03.2012 року, за 2-й квартал 2011 - 14.05.2012 року, за 3-й квартал 2011 - 14.08.2012 року та за 4-й квартал 2011 - 14.11.2012 року.

Заборгованість із сплати суми штрафних санкцій, щодо якої пред'явлено вимоги, окрім копій податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, також підтверджується розрахунком суми податкового боргу з ПДВ наведеного у письмових поясненнях (а.с.23) та зворотнім боком облікової картки платника податків станом на 29.10.2012 року (а.с.а.с.37-38, 39-40).

Відповідно до статті 15.1. Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 ПК України).

Стаття 203 Податкового кодексу України встановлює, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий період), що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд з тим, пунктом 6 розділу ХХ «Перехідні положення» підрозділу 1 «Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України унормовано, що оподаткування доходів платника податку, нарахованих за наслідками податкових періодів до 1 січня 2011 року, здійснюється за ставками та згідно з нормами, що діяли до 01 січня 2011 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

В свою чергу, до 01 січня 2011 року порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначався Законом України «Про порядок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон).

Згідно пункту 1.2. статті 1 Закону, доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пункт 3.1 статті 3 Закону закріплює, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року (п.4.1 ст.4 Закону).

В підпункті 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зазначено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань.

За правилами пункту 1 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» податок обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян.

Пунктом 3 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» встановлює, що податок, обчислений податковими органами, сплачується протягом року щоквартально до бюджету по 25 процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.14.1.156. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п.14.1.175. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Між тим, в контексті абз.3 п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим кодексом, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання податків, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що визначена у поданих податкових деклараціях сума податку відповідачем у встановлені строки та в повному обсязі не сплачувалась. Доказів на спростування факту прострочення податкових платежів - суду не надано.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, сума податкових зобов'язань у розмірі 3'057,66 грн. є податковою заборгованістю відповідача.

Згідно п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду із позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Реалізація повноважень, наданих податковому органу Податковим кодексом України, щодо захисту інтересів держави, можлива, шляхом звернення до суду з вимогами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

В світлі п.59.1 та п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З врахуванням наведених положень, судом також було вставлено, що 10.07.2002 року на адресу відповідача надсилалась податкова вимога №114 від 09.07.2012 на суму 5'172,20 грн. (а.с.6), яка станом на момент розгляду справи, не є відкликаною.

Між тим за приписами п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника, що існує на день погашення. У разі якщо після набрання (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог та необхідність задоволення позовної заяви Інспекції до відповідача про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 3'057,66 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 57'66 грн. та податку з доходів фізичних осіб у сумі 3'000,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) заборгованість з податку на додану вартість у сумі 57,66 грн. (п'ятдесят сім гривень шістдесят шість копійок) на користь державного бюджету Володарського району на рахунок №31117029700214, код платежу 14010100, МФО 834016, код ОКПО 37691885 банк ГУ ДКСУ в Донецькій області та заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 3'000,00 грн. (три тисячі гривень) на користь місцевого бюджету Володарської селищної ради на рахунок №33213801700215, отримувач Володарська селищна рада, код платежу 11010500, МФО 834016, код ОКПО 37691885 банк ГУ ДКСУ в Донецькій області.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 30 жовтня 2012 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складений 31 жовтня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена через Донецький окружний адміністративний суд в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мєзєнцев Є.І.