Ухвала суду № 26999579, 11.10.2012, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Справа № 2/1219/303/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2012 рокуНовопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Бондар Ю.О.

при секретарі Перепелиці О.В.

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи- Колесник С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новопсков цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів ,третя особа- орган опіки та піклування Новопсковської районної державної адміністрації,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд розірвати шлюб між ним та відповідачем, зареєстрований 11.01.1994 року Сичанською сільською радою Марківського району, актовий запис № 2; визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 з ним, їх батьком-Косенковим ОСОБА_5; припинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на його користь на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 350 грн. на кожну дитину.

В судовому засіданні позивач наполягав на заявлених позовних вимогах, просив позов задовольнити. В обґрунтування позову пояснив, що перебуває в шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Бажає розірвати шлюб з ОСОБА_2, так як вони несумісні в психологічному плані, мають різні погляди на життя, в зв»язку з чим між ними виникали суперечки, щодо спільного життя та виховання дітей. Неповнолітні діти на даний час проживають з ним та знаходяться повністю на його утриманні, відповідач участі у вихованні не приймає не піклується про дітей, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3. Вважає, що дітям буде краще з ним і просить суд визначити місце проживання дітей з батьком, оскільки за час проживання їх з матір»ю остання не створила належних умов для проживання дітей і діти просили, щоб він забрав їх до себе. Зараз діти влаштовані до Сичанської загальноосвітньої школи, він постійно про них піклується, забезпечує всім необхідним, відновив втрачені їх матір»ю документи дітей-свідоцтва про народження, але продовжує сплачувати аліменти на користь відповідача, які відповідач йому не повертає. В зв»язку з чим просить припинити стягнення з нього аліментів та стягнути аліменти на свою користь на утримання дітей.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала лише в частині розірвання шлюбу, з іншими вимогами не згодна.

Представник третьої особи позов підтримала, та вважає доцільним визначити місце проживання дітей з батьком.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серія 1-ЕД № 088919, виданого 17.07.2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Новопсковського районного управління юстиції Луганської області, сторони перебувають в шлюбі зареєстрованому 11.01.1994 року виконавчим комітетом Сичанської сільської ради актовий запис № 02. Від шлюбу подружжя має неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до свідоцтва про народження (повторного)серія 1-ЕД № 249141, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Новопсковського районного управління юстиції Луганської області 17.07.2012 року та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про його народження (повторне) серія 1-ЕД № 249142, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Новопсковського районного управління юстиції Луганської області 17.07.2012 року.

Причиною розірвання шлюбу між подружжям є те, що вони несумісні в психологічному плані, через що в сімї часто виникали сварки, спільне життя є неможливим та суперечить інтересам позивача. Подружні відносини припинені, подружжя проживає окремо.

Відповідно до ч. 8 ст. 235 ЦПК України, у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.

У чинність ч. 8 ст. 235 ЦПК України відповідач ОСОБА_4 (до шлюбу- Базікало) ОСОБА_6, після розірвання шлюбу бажає отримати дошлюбне прізвище - «Базікало».

Згідно ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню згідно зі ст. 112 Сімейного Кодексу України, яка передбачає, що шлюб розривається, якщо подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них.

Згідно ст.115 Сімейного Кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного Кодексу України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Судом встановлено, що на даний час неповнолітні діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають з позивачем ОСОБА_1 за адресою: с. Бондарне, вул. Щорса, 15 Марківський район Луганська область, що підтверджується довідкою № 550, виданою виконавчим комітетом Сичанської сільської ради 12.07.2012 року (а.с. 8)

Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обовязки щодо дитини.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобовязані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сімї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобовязані піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобовязані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Відповідно до ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обовязковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розвязання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (у тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обовязків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: с. Бондарне, вул. Щорса, 15, складеного 08.10.2012 року: умови проживання дітей задовільні, матеріально сім»я забезпечена задовільно. Для дітей створені належні умови. Санітарний та загальний стан помешкання зауважень не викликає. Сім»я утримає підсобне господарство, має земельну ділянку. Згідно актів соціального інспектування № 54 від 05.10.2012 року, № 67 від 11.07.2012 року, проведених за адресою с. Бондарне, вул. Щорса, 15 Марківський район, встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають з батьком, проживати з матір»ю відмовляються, мати у вихованні дітей участі не приймає. Сім»я перебуває під соціальним супроводом.(а.с. 62-63).

Актом матеріально-побутового обстеження сім»ї від 08.10.2012 року, складеним виконавчим комітетом Павленківської сільської ради встановлено, що ОСОБА_2 проживає в батьківському будинку. Необхідні речі для навчання та розвитку дітей відсутні, ОСОБА_2 ніде не працює, на обліку в РЦЗН не перебуває. Власних постійних коштів для проживання не має. Вид доходу- пенсія матері та тимчасові заробітки. Продуктами харчування забезпечені не в повному обсязі. Сім»я знаходиться в складних життєвих обставинах. Будинок потребує ремонту. Діти не проживають з матір»ю з 06.06.2012 року(а.с.59-60).

Судом встановлено, що позивач працює в ПРАТ «Агротон» Східний регіон зварювальником. Має регулярний дохід. За місце роботи та місцем проживання характеризується з позитивної сторони. Неповнолітні діти на даний час навчаються в Сичанській загальноосвітній школі 1-3 ступенів, що підтверджується довідками № 48 та № 49, виданими Сичанською загальноосвітньою школою.

Допитані в судовому засіданні неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, пояснили, що хочуть проживати з батьком.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7- голова Павленківської сільської ради, пояснив суду, що ОСОБА_2 раніше зловживала спиртними напоями, не піклувалася про своїх дітей. На даний час алкогольні напої не вживає, але в будинку, де вона проживає немає належних умов для проживання та розвитку дітей.

Статтею 160 Сімейного Кодексу України передбачено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матірю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

Поняття розлучення не співпадає з поняттям визначення місця проживання, оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Тим більш, що позивач не заперечує проти спілкування дитини з матірю.

Крім того, сімейне законодавство не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, з яких дитині краще проживати з батьком ніж з матірю.

Отже, суд оцінивши всі обставини, які мають істотне значення для визначення місця проживання дитини, враховуючи те що неповнолітні діти бажають проживати з батьком, повністю погоджується з висновком органів опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком ОСОБА_1. З огляду на те, що батько сумлінно ставиться до виконання своїх батьківських обовязків, виявляє більшу увагу до дітей, піклується про них. Суд, враховуючи всі можливості батьків забезпечити належні умови для виховання та розвитку дітей, їх духовний та фізичний розвиток, вважає необхідним визначити місце проживання неповнолітніх дітей з батьком, оскільки це буде відповідати насамперед інтересам дітей.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7,8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Судом встановлено, що за рішенням Марківського районного суду Луганської області від 11.03.2008 року з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 33% відсотки з усіх доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до повноліття дітей (а.с.25), виконавчий лист № 2-286 знаходиться на примусовому виконанні ВДВС Марківського РУЮ (а.с. 26).

В даний час неповнолітні діти проживають разом з позивачем в с. Бондарне Марківського району, що підтверджується довідкою Сичанської сільської ради, але ОСОБА_1 продовжує сплачувати аліменти на їх утримання на користь відповідача. Тому позовні вимоги в частині припинення стягнення аліментів на користь відповідача на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Договору про добровільну сплату аліментів на утримання неповнолітніх дітей між позивачем та відповідачем не укладено.

Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України, батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 181 ч.3 Сімейного Кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу батька (матері) або у твердій грошовій сумі. З урахуванням вимог позивача, який просить стягнути аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі, керуючись ст.182,184 СК України суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей підлягають задоволенню в повному обсязі.

При визначенні розміру аліментів суд врахував, що відповідач є фізичною особою працездатного віку, тому взмозі сплачувати аліменти на утримання дітей, в зазначеному позивачем розмірі.

У чинність ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах сплати платежу за один місяць.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 214,60 грн.

На підставі вищевикладеного й керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 223, 235 ЦПК України, ст.ст. 24, 19, 105, 112, 115, 141, 150, 157, 160, 161, 180-184,191 Сімейного Кодексу України, ст.9 Конвенції прав дитини, Декларацією прав дитини, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (до шлюбу-Базікало) ОСОБА_6, зареєстрований 11.01.1994 року Сичанською сільською радою Марківського району Луганської області, актовий запис № 02.

Після розірвання шлюбу, присвоїти відповідачу ОСОБА_1 (до шлюбу-Базікало) ОСОБА_6 прізвище, яке вона мала до реєстрації шлюбу «Базікало».

Після набрання рішенням законної сили, копію рішення суду направити до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей- Косенкова ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлених рішенням Марківського районного суду від 11.03.2008 року по цивільній справі № 2-286/2008 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі 33 % з усіх доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму доходів громадян на кожну дитину відповідного віку до досягнення повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі по 350 грн. на кожну дитину щомісячно починаючи з 20.07.2012 року до повноліття дітей.

Відповідно до ст.367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у межах сплати платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2, іпн.-НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у розмірі 214,60 грн. на р/р-31218206700223, МФО-804013, Код-24046685, одержувач: УДК у Новопсковському районі, Банк одержувач: ГУДКУ у Луганській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений в нарадчій кімнаті 15.10.2012 року.

Суддя: