Ухвала суду № 26973777, 25.10.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження : 22ц/2090/6149/2012 Головуючий 1-ї інстанції -Гримайло А.М.

Справа № 2-1543/11 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.

при секретарі - Мерзлікіній А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»про захист прав споживачів; зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»про захист прав споживачів, посилаючись на те, що у березні 2008 троку між ним та ВАТ КБ «Надра»було укладено договір кредиту, згідно якого Банк надав кредит в сумі 50 391 доларів США на проведення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Разом з цим, ним було видано нотаріальне доручення на зазначеного відповідачем працівника банку для оформлення документів на заставне майно та здійснення інших дій, тобто розпорядження спірною квартирою.

У зв'язку з утратою свого екземпляру договору, ОСОБА_1 звернувся до установи банку з питанням надання його копії, проте на банківському примірнику договору стояв, на його думку, не його підпис.

Відповідач ПАТ КБ «Надра»проти позову заперечувало та в свою чергу звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свій позов тим, що у березні 2008 року між Товариством та ОСОБА_1 був укладений договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти в сумі 50 391 доларів США на строк до 10 березня 2038 року включно зі сплатою 13,39 % річних.

Свої зобов'язання за договором Банк виконав в повному обсязі, перерахувавши відповідачу за їх позовом кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на підставі меморіального валютного ордеру, а ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав т не виконує по теперішній час, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 74 698,41 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 595 421,03 грн.

У березні 2008 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту були укладені договори поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно до умов якого, поручителі відповідають перед кредитором у повному обсязі як солідарні боржники.

Позивач ОСОБА_1 та його представник проти зустрічного позову заперечували.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ПАТ КБ «Надра»задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 595 421,03 грн., також суму сплаченого судового збору у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянти посилалися на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в письмовій заяві просили розглядати апеляційну скаргу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Банку, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним та задовольняючи зустрічні вимоги Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що волевиявлення сторін в момент укладання кредитних договорів було вільним, відповідало їх внутрішній волі, зміст кредитних договорів не суперечив Цивільному кодексу України та іншім актам цивільного законодавства, був укладений за вільною згодою сторін.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.03.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», укладено кредитний договір № 6/4/11/2008/840-К/77, за яким банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 50 391 доларів США на проведення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, зі сплатою процентів у розмірі 13,39 % річних до 10.03.2038 року (а.с.7-8).

11.03.2008 року у рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством КБ «Надра»та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені договори поруки, відповідно до умов яких ОСОБА_2 і ОСОБА_3 поручилися за належне виконання ОСОБА_1 його зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі. Відповідальність поручителів із боржником є солідарною (а.с.36-39).

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 просив визнати зазначений кредитний договір недійсним на підставі ст. ст. 11, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначаючи, що йому не було надано повної, своєчасної та достовірної інформації про умови договорів та порядок кредитування, на кредитному договорі стоїть не його підпис.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із статтями 526 та 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст.ст. 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів того, що при укладенні договору ОСОБА_1 не було надано повної, своєчасної та достовірної інформації про умови кредитного договору та порядок кредитування, згідно матеріалів справи, до суду надано не було.

Із висновку судової почеркознавчої експертизи, проведеної Харківським Науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл.проф.М.С.Бокаріуса № 3866 від 29.05.2012 року вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 в кредитному договорі № 6/4/11/2008/840-К/77 від 11.03.2012 року виконані особисто ОСОБА_4 (а.с.87-99).

Оскільки при укладенні кредитного договору позичальник ОСОБА_1 з умовами договору був ознайомлений, погодився з ними, зауважень і заперечень не мав і зобов'язався їх дотримуватися і виконувати, та підписав їх за власним бажанням та на власний ризик. що підтверджується його підписом під договором.

Таким чином, ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну правову оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним.

В іншій частині рішення суду за позовом банку з законним та обґрунтованим, відповідає встановленим обставинам, та нормам закону, який регулює спірні правовідносини.

Згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст.554 ЦК України, згідно якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну)відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до розрахунку заборгованості у боржника ОСОБА_1 виникла заборгованість по простроченому кредиту, процентах та пені у розмірі 595 421,03 грн. (а. с. 42).

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання, передбачені договором про внесення платежів по кредиту, суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в повному обсязі.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують. Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування або зміну рішення суду першої інстанції. апеляційної скарги є несуттєвими

Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді