Постанова № 26971027, 28.03.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2а-241/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Демидовська А.І., розглянувши в порядку скороченого провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності та відмову Міністерства оборони України щодо виплати йому одноразової грошової допомоги згідно вимог ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»неправомірними та зобов'язати Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в розмірі 48 місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум. 10 лютого 2012 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог в якій просив стягнути з Міністерства оборони України недоплачений розмір грошової допомоги в сумі 124132,80грн. В обґрунтування свої вимог позивач зазначив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України. Наказом Міністра оборони України від 15.05.2009 року №361 був звільнений з військової служби у відставку за п. в ст. 63 (за станом здоров'я), а з 15.06.2009 року наказом директора Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України від 15.06.2009 №75 був виключений зі списків особового складу.

З 12.12.2009 року за висновками медико-соціальної експертної комісії мені була встановлена третя група інвалідності (довідка МСЕК серія КВ-1 № 005946), яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»позивач має право на одноразову грошову допомогу в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених КМ України.

За рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань призначення одноразової грошової допомоги позивач отримав грошові кошти в розмірі 116592,00 грн., однак ця сума є значно меншою ніж та, яку він повинен був отримати відповідно до вищезазначеного Закону.

Позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням надати роз'яснення з приводу виплати допомоги не в повному обсязі. З листа відповідача № 248/6/С/1992 від 16.08.2011 він дізнався, що різниця у сумі виникла через невірне визначення Комісією Міністерства оборони України складових грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги.

Так, при визначені складових грошового забезпечення відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, тоді як склад грошового забезпечення визначений ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду і просить визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, стягнути з Міністерства оборони України на його користь недоплачений розмір одноразової грошової допомоги у сумі 124132,80 грн.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.01.2012 року відкрито скорочене провадження у справі.

Відповідач надав суду письмові заперечення, згідно яких проти позову заперечує.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу у скороченому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Міністра оборони України від 15.05.2009 року №361 позивач був звільнений з військової служби у відставку за п. в ст. 63 (за станом здоров'я), а з 15.06.2009 року наказом директора Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України від 15.06.2009 №75 був виключений зі списків особового складу.

З 12.12.2009 року за висновками медико-соціальної експертної комісії мені була встановлена третя група інвалідності (довідка МСЕК серія КВ-1 № 005946), яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Позивач в підтвердження позовних вимог надав суду витяг з протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців, звільнених з військової служби №3від 24.06.2010 року.

Проте, як зазначив позивач у позовній заяві, одноразова грошова допомога йому була встановлена у розмірі 48-місячного грошового забезпечення та виплачена в сумі 116592,00 грн. виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугою років, що підтверджується запереченнями наданими представником відповідача.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини та вимоги чинного законодавства України.

Судом встановлено, що позивачеві була перерахована одноразова грошова допомога в розмірі 116592,00 грн.

Як вбачається з листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/6/С/1992 від 16.08.2011, визначаючи розмір одноразової грошової допомоги, відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб»

Підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, зокрема інвалідам IІI групи, виплачується у розмірі 48-місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 2 цієї постанови грошове забезпечення визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Проте, відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

В матеріали справи надана розрахункова книжка позивача серії НОМЕР_2, згідно якої розмір грошового забезпечення становив 5015,10 грн. та включав наступні види грошового забезпечення:

- оклад за військовим званням - 135 грн.,

- посадовий оклад -1600,00 грн.,

- відсоткову надбавку за вислугу років у розмірі 40 % - 694,00 грн.,

- робота з таємними виробами, носіями, документами -15% - 240,00 грн,

- надбавка за особливо важливі завдання -90% - 2186,00 грн,

- премія -10% - 160,00 грн.

Всього розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення становив 5015,10 грн., Отже, він повинен був отримати допомогу у розмірі 240724,80 грн.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні складу грошового забезпечення для встановлення розміру одноразової грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягає ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Статтею 16 вищезазначеного Закону передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що одноразова грошова допомога повинна обчислюватися, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та зазначеного в розрахунковій книжці позивача серії НОМЕР_2.

Виплачуючи одноразову грошову допомогу у меншому розмірі, Міністерство оборони України порушило вимоги ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України», якою закріплено принцип верховенства права, діяло всупереч вимогам Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю, стягнути кошти чи прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод і інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Позивач визначив конкретну суму одноразової грошової допомоги у розмірі 124132,80 грн., яка підлягає стягненню.

Оскільки, відповідачем порушено право позивача на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченого ст. 41 Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу", п.2 ч.1 ст.3, ч.2. ст.16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", що також є порушенням ст.2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України»які забороняють обмеження прав військовослужбовців, визначених законодавством, ст.ст. 17, 22, 64 Конституції України -права позивача мають бути поновлені шляхом стягнення з відповідача відповідної одноразової грошової допомоги.

Отже, сума, яка підлягає стягненню, з урахуванням виплаченої суми, становить 124132,80 грн (5015,10 х 48 -116592,00).

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому підлягають задоволенню з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Судом встановлено, що про порушення своїх прав позивач дізнався з відповіді відповідача, який був надісланий йому 16.08.2011, а звернувся до суду з позовом про захист своїх прав 28.12.2011, тобто в межах встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячного строку.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про Збройні Сили України», постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», ст. ст. 9, 11, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з порушенням вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Стягнути з Міністерства оборони України (03168. м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1, 1954 р.н, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) недоплачений розмір грошової допомоги в сумі 124132,80грн. (сто двадцять чотири тисячі сто тридцять дві) грн. 80 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

суддя