Рішення № 26966723, 16.10.2012, Оболонський районний суд міста Києва

Справа пр. №2/2605/4626/12

ун. №2605/13264/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Андрейчука Т.В.

при секретарях - Ліщенко Я.В., Білик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (надалі -ПАТ "ОТП Банк"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" (надалі -АКБ "Райффайзенбанк Україна"), правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 04.10.2005 року №ML-006/336/2005, відповідно до умов яких банк надав позичальнику кредит у сумі 48000,00 доларів США строком на 15 років з 04.10.2005 року по 04.10.2020 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором від 04.10.2005 року №ML-006/336/2005, ОСОБА_1 передала АКБ "Райффайзенбанк Україна" в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, про що було укладено відповідний договір іпотеки від 04.10.2005 року №РСL-006/336/2005, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №3686.

У зв'язку з простроченням позичальником термінів сплати кредиту, процентів за його користування ПАТ "ОТП Банк" звернулося до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, яка 11.03.2010 року вчинила виконавчий напис на договорі іпотеки щодо звернення стягнення на предмет іпотеки -квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за №2035.

Позивач стверджувала, що, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахувала та не перевірила факту безспірності її заборгованості зі сплати кредиту. Так, ОСОБА_1 вважала, що ПАТ "ОТП Банк" мало проінформувати її про розмір заборгованості до моменту вчинення виконавчого напису, і у разі відсутності заперечень з її сторони стосовно розміру заборгованості зазначена сума набула б статусу безспірної.

Окрім цього, на думку позивача, всупереч вимог ст.35 Закону України "Про іпотеку" та п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5, виконавчий напис від 11.03.2010 року був вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 без отримання доказів на підтвердження того, що боржник отримала письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та іпотечного договору, проте після спливу тридцятиденного строку не вчинила дій щодо усунення порушень, зазначених у вимозі.

З цих підстав позивач просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 11.03.2010 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №2035, яким звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, власником якої є позивач, та стягнути з відповідача судові витрати.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свій позов підтримала, просила суд його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ПАТ "ОТП Банк" стверджувала, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, а тому проти задоволення позову не заперечувала.

Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надіслала до суду заяву, в якій просила суд розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбаачється, що між АКБ "Райффайзенбанк Україна" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 04.10.2005 року №ML-006/336/2005, відповідно до умов яких банк надав позичальнику кредит у сумі 48000,00 доларів США строком на 15 років з 04.10.2005 року по 04.10.2020 року (а.с.12-21).

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Для забезпечення виконання зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором від 04.10.2005 року №ML-006/336/2005, ОСОБА_1 (іпотекодавець) передала АКБ "Райффайзенбанк Україна" (іпотекодержатель) в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, про що було укладено відповідний договір іпотеки від 04.10.2005 року №РСL-006/336/2005, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №3686 (а.с.22-27).

Ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Відповідно до п.6.1. договору іпотеки від 04.10.2005 року №РСL-006/336/2005 за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі.

П.6.2 зазначеного договору іпотеки встановлено, що у випадку невиконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки.

У п.6.3. договору іпотеки від 04.10.2005 року №РСL-006/336/2005 перелічені випадки, за умови настання яких у іпотекодержателя виникає право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зв'язку з простроченням позичальником ОСОБА_1 термінів сплати кредиту та процентів за його користування за кредитним договором від 04.10.2005 року №ML-006/336/2005, ПАТ "ОТП Банк" звернулося до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, яка 11.03.2010 року вчинила виконавчий напис на договорі іпотеки щодо звернення стягнення на предмет іпотеки -квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за №2035 (а.с.11).

У відповідності до ст.87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.88 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року.

Згідно з п.282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2004 року №20/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Ч.2 п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2004 року №20/5, встановлено, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документами передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

П.1 цього Переліку визначено, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку цієї статті, які встановлюють розмір заборгованості.

Як встановлено судом, здійснюючи виконавчий напис від 11.03.2010 року, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не отримала ні від банку, ні від позичальника первинних бухгалтерських документів про видачу кредиту і здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позичальника перед банком, а також суми нарахованих процентів та комісій за користування кредитом, зазначені виконавчому написі, є безспірними. Здійснений працівниками банку розрахунок заборгованості за кредитним договором є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача. Незважаючи на це, всупереч вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" нотаріус вважала розрахунок заборгованості, здійснений банком, документом, який підтверджує безспірність заборгованості позичальника ОСОБА_1

Окрім цього, згідно з ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

П.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 05.03.2004 року №20/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

13.07.2009 року банк надіслав позивачеві лист від 09.07.2009 року, у якому повідомляв іпотекодавця про те, що вона неналежним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором від 04.10.2005 року №ML-006/336/2005, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у сумі 37775,27 доларів США та 4398,53 грн., в тому числі заборгованість із сплати кредиту (основного боргу) у сумі 36799,86 доларів США, заборгованість із сплати процентів за користування кредитом у сумі 975,41 доларів США, пеня за прострочення термінів сплати кредиту та процентів за його користування у сумі 4398,53 грн., та запропоновано ОСОБА_1 сплатити цю суму заборгованості (а.с.87). Відомості про вручення позивачеві листа-вимоги від 09.07.2009 року відсутні.

11.03.2010 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинила виконавчий напис на договорі іпотеки щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 04.10.2005 року №ML-006/336/2005 у сумі 38671,07 доларів США та 28049,14 грн., що складається з заборгованості із сплати кредиту (основного боргу) у сумі 36266,52 доларів США, заборгованості із сплати процентів за користування кредитом у сумі 2494,55 доларів США, пені за прострочення термінів сплати кредиту та процентів за його користування у сумі 27974,14 грн. та штрафних санкцій у сумі 75,00 грн.

Тобто позивача було повідомлено про наявність у неї заборгованості за кредитним договором від 04.10.2005 року №ML-006/336/2005 у сумі 37775,27 доларів США та 4398,53 грн., а виконавчий напис було вчинено в рахунок погашення заборгованості, розмір якої уже становив 38671,07 доларів США й 28049,14 грн.

Наявність таких розбіжностей не свідчить про безспірний характер заборгованості, а отже, вказує на необхідність проведення додаткового дослідження та доказування її розміру.

Крім того, ПАТ "ОТП Банк" не надав суду належних доказів на підтвердження того, що він надсилав ОСОБА_1 відповідно до положень ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" вимогу про усунення порушень, у якій було б зазначено, що розмір її заборгованості за кредитним договором від 04.10.2005 року №ML-006/336/2005 становить 38671,07 доларів США та 28049,14 грн., а також не навів доказів, які б засвідчували, що позивач отримала зазначену вимогу та не виконала її протягом місячного строку з дня отримання такої вимоги.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що при вчиненні виконавчого напису від 11.03.2010 року у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 були відсутні підстави вважати безспірною заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 04.10.2005 року №ML-006/336/2005, відтак, вказану нотаріальну дію приватним нотаріусом вчинено без дотримання вимог ст.88 Закону України "Про нотаріат", п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2004 року №20/5.

Ст.4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства (ч.2 ст.15 ЦПК України).

Так, ч.12 ст.110 ЦПК України передбачено розгляд справ за позовами до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до вимог ст.50 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Спір про право, який грунтується на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

Ст.ст.34, 36, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса і що з дня виникнення права на вимогу минуло не більше трьох років.

За таких обставин, суд вважає, що нормами чинного законодавства України передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд приходить до висновку про необхідність позов ОСОБА_1 задовольнити та визнати таким, що не підлягає виконанню, від 11.03.2010 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №2035, яким звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачеві.

У відповідності до положень ст.88 ЦПК України суд присуджує з ПАТ "ОТП Банк" на користь позивача судовий збір у сумі 107,30 грн.

З огляду на вищенаведене, відповідно до ст.ст.15, 16, Цивільного кодексу України, ст.ст.34, 36, 87, 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст.ст.3, 33, 35 Закону України "Про іпотеку", ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.282, п.283, п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 05.03.2004 року №20/5, п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, та, керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 11.03.2010 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №2035, яким звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (ідентифікаційний код 21685166) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 107 (сто сім) гривень 30 (тридцять) копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.В. Андрейчук

16.10.2012 Справа № 2605/13264/12