Рішення № 26961712, 02.10.2012, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 2-2943/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Мельник А.В. ,

при секретарі - ,

Борисенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті відсотків за договором банківського вкладу «Ощадний люкс» №Т-23880 від 27.05.2011 року в розмірі 30363 гривні 77 копійок, заборгованість по сплаті відсотків за договором банківського вкладу «Ощадний люкс» №Т-23881 від 27.05.2011 року в розмірі 9219 гривень 57 копійок, три відсотки річних в сумі 1392 гривні 47 копійок.

В обґрунтування вимог зазначав, що між ОСОБА_3 та ПАТ «Комерційний банк «Даніель» (надалі - «Відповідач», «Банк») були укладені наступні договори строкового банківського вкладу:

1) договір строкового банківського вкладу «Ощадний люкс» № Т-23880 від 27 травня 2011 року (надалі - «Договір 1») та

2) договір строкового банківського вкладу «Ощадний люкс» № Т-23881 від 27 травня 2011 року (надалі - «Договір 2»),

Згідно Договору 1 Відповідач прийняв 27 травня 2011 року від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 1 027 046,03 (один мільйон двадцять сім тисяч сорок шість гривень 03 копійок) гривень (надалі - «Вклад 1») на строк зберігання з 27 травня 2011 року по 26 травня 2013 року. Для обліку Вкладу 1 був відкритий рахунок № НОМЕР_2. Відповідно до умов даного Договору 1 Відповідач повинен нараховувати прості відсотки з розрахунку 16% річних. Порядок нарахування відсотків встановлено щомісяця виходячи з кількості днів у році, починаючи від дня наступного за днем надходження Вкладу 1 в Банк до дня, який передує його поверненню або списанню з вкладного рахунку з інших підстав.

Згідно Договору 2 Відповідач прийняв 27 травня 2011 року від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 311 849,29 (триста одинадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 29 копійок) гривень (надалі - «Вклад 2») на строк зберігання з 27 травня 2011 року по 26 травня 2013 року. Для обліку Вкладу 2 був відкритий рахунок № НОМЕР_3. Відповідно до умов даного Договору 2 Відповідач повинен нараховувати прості відсотки з розрахунку 16% річних. Порядок нарахування відсотків встановлено щомісяця виходячи з кількості днів у році, починаючи від дня наступного за днем надходження Вкладу 2 в Банк до дня, який передує його поверненню або списанню з вкладного рахунку з інших підстав.

У зв'язку із смертю ОСОБА_3 та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 березня 2012 року (надалі - «Свідоцтво») громадянин ОСОБА_2 (надалі - «Позивач»), став спадкоємцем частини майна свого батька, у тому числі за Договором 1 та Договором 2. Зокрема, згідно із Свідоцтвом ОСОБА_2 належить ? частка вкладів за зазначеними вище договорами, а також у відповідній частці відповідні компенсації та відсотки, нараховані за станом на день отримання вкладів.

Водночас, коли Позивач звернувся до Відповідача про виплату належної йому частини спадщини за зазначеними вище договорами, то отримав 23 березня 2012 року лише наступні суми:

- за Договором 1 - 260 250,65 (двісті шістдесят тисяч двісті п'ятдесят гривень 65 копійок) гривень, та

- за Договором 2-79 021,76 (сімдесят дев'ять тисяч двадцять одна гривня 76 копійок) гривень.

Відповідно до наданих Позивачу відомостей за депозитними договорами, вбачається, що Відповідач незаконно, без узгодження та належного повідомлення припинив нарахування відсотків, починаючи з 28 червня 2011 року, що призвело до невиплати належних Позивачу відсотків у розмірі 30 363, 77 гривень за Договором 1 та 9 219, 57 гривень за Договором 2 (загальна сума - 39 583,34 гривень). Нарахування відсотків за Договором 1 та Договором 2 повинно було тривати і після 28 червня 2011 року (дати смерті ОСОБА_3.) та до повернення вкладу з наступних причин:

чинне законодавство, зокрема Цивільній кодекс України (надалі - «ЦК») у ст. 598 встановлює вичерпний перелік підстав для припинення зобов'язання, зокрема: зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Дія договорів на час повернення частини вкладів не припинилася. Крім того, ані Договір 1, ані Договір 2 не передбачають право Банку припинити нараховувати відсотки у разі смерті вкладника. Відповідно до ст. 608 ЦК зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Грошові зобов'язання не є такими, що нерозривно пов'язані з особою. Те ж стосується самого факту укладення депозитного договору.

Свідоцтво передбачає, що Позивачу належить ?? частка вкладів за зазначеними вище договорами, а також у відповідній частці відповідні компенсації та відсотки, нараховані за станом на день отримання вкладів.

Враховуючи наведене вище, з метою досудового врегулювання даної ситуації, Позивач листом від 16 травня 2012 року звернувся до Відповідача з відповідною вимогою про сплату не нарахованих відсотків Відповідачем. У відповідь на лист Позивача Відповідачем було надіслано лист № 1-04-1870 від 27 червня 2012 року. В якому Відповідач повідомляє, що Позивачу, як спадкоємцю вкладника Банку були видані в повному обсязі вклади та відсотки по вкладам, що насамперед, не відповідає дійсності.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором. Стаття 5.1 Договору 1 та Договору 2 визначає, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Відповідач сплачує Позивачу неустойку у розмірі, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача 40 975, 81 гривень.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з викладених в ньому підстав.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

У письмових запереченнях зазначав, що обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на положення ст. ст. 598, 608 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зокрема в частині неправомірності дій Відповідача по припиненню нарахування відсотків за договорами банківських вкладів Договір 1 та Договір 2, у зв'язку із смертю Вкладника. При цьому основним доводом Позивача в даній справі, є посилання на незалежне існування вказаних зобов'язань з особою Вкладника.

Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються частково чи в повному обсязі на підставах, встановлених договором чи законом.

Оскільки умови Договору 1 та Договору 2 не регламентують порядку дій та наслідків, що можуть виникнути у сторін у випадку смерті Вкладника, дане питання повинно вирішуватися з урахуванням положень чинного законодавства України.

Як вбачається з положень ст.ст. 1067, 1068 ЦК України, за договорами банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Виходячи з наведеного, обов'язок банку виплатити відсотки по вкладу виникає у останнього безпосередньо перед вкладником, тобто нерозривно пов'язаний з особою вкладника.

У відповідності до ч. 2 ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняються смертю кредитора, якщо воно нерозривно пов'язане з особою кредитора. За договорами депозитних вкладів вкладник визначається, як кредитор банку, оскільки у банку виникає обов'язок повернути внесені на депозит кошти та сплатити йому нараховані відсотки, та такий обов'язок банку нерозривно пов'язаний з особою кредитора.

Приймаючи до уваги положення вищезазначених норм, зі смертю Вкладника дія депозитного договору припиняється. В свою чергу з припиненням договору настають відповідні наслідки, зокрема у вигляді права Банку не здійснювати нарахування відсотків за Договором 1 та Договором 2, укладених з Відповідачем, після його смерті.

Як вбачається з доданих до позову матеріалів, 22.03.2012 року Державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Мазур Р.Л., Позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстраційний № 5-298. Згідно даного свідоцтва, Позивачу та ОСОБА_6 (дружина Вкладника), в якості спадщини, переходить, зокрема по 1/4 частини вкладів на кожного за Договором 1 та Договором 2 в ПАТ «Комерційний банк «Даніель» м. Києва.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи чи день, з якого вона об'являється померлою (ч. 3. ст. 46 даного Кодексу).

У відповідності до свідоцтва про смерть від 29.06.2011 р., виданого відділом реєстрації смерті у м. Києві, Вкладник помер 28.06.2011 року, про що в Книзі реєстрації смерті зроблено відповідний запис № 11542, Вкладник помер 28.06.2011 року.

Враховуючи зазначені дані, Договір 1 та Договір 2, укладені між Вкладником та Відповідачем припинили свою дію 28.06.2011 р.

Згідно положень ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При цьому норми Глави 84 ЦК України визначають, що до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов'язки особи, як кредитора чи боржника, передбачені ст. 608 даного Кодексу (п.5 ч.1. ст. 1219 ЦК України).

Аналогічний висновок можливо зробити з аналізу положень чинного законодавства та узагальнення судової практики, зробленого Верховним судом України в Листі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 07.10.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин», із змінами і доповненнями, внесеними повідомленням Верховного Суду України від 01 грудня 2011 року.

Так, зокрема, надаючи правову оцінку складним питанням у судовій практиці щодо кредитних договорів, ВСУ зазначає, що спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані проценти, штрафи тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові (спадкоємцеві) за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися для сплати спадкоємцям.

В даному випадку, в розумінні ст. 608 ЦК України, вищий орган судової влади України нерозривно пов'язує смерть фізичної особи боржника, з підставою для припинення зобов'язань по нарахуванню відсотків за його кредитними зобов'язаннями.

Отже, за аналогією, відповідні правові наслідки виникають у зв'язку із смертю фізичної особи, у зобов'язаннях, що породжуються договорами банківського вкладу.

З огляду на однорідність відносин, що виникають із кредитних договорів та правовідносин, що виникають із договорів банківського вкладу (фактично в обох випадках, сторони виступають кредитором і боржником по відношенню один до одного), правомірно зробити висновок про нерозривність прав та обов'язків за договорами банківського вкладу з особою вкладника (спадкодавця).

На підставі вищезазначених положень чинного законодавства, Відповідачем 23.03.2012 року було сплачено Позивачу наступні суми: 260 250, 65 грн. за Договором 1; 79 021, 76 грн. за Договором 2.

Докази сплати вказаних коштів підтверджується Позивачем в тексті позовної заяви.

Не погоджуючись з сумою виплачених коштів, Позивач 16.05.2012 р. звернувся до Позивача з листом-вимогою сплатити йому додатково до виплаченої суми 39 583, 35 грн., в якості не донарахованих відсотків.

27.06.2012 року Відповідачем листом № 1-04-1870 було повідомлено Позивача про результати розгляду його звернення та повідомлено останнього про відповідність проведених з ним розрахунків умовам Договорів 1 та Договорів 2 та вимог чинного законодавства України.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у спаві, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ПАТ «Комерційний банк «Даніель» були укладені наступні договори строкового банківського вкладу:

1) договір строкового банківського вкладу «Ощадний люкс» № Т-23880 від 27 травня 2011 року та

2) договір строкового банківського вкладу «Ощадний люкс» № Т-23881 від 27 травня 2011 року ,

Згідно Договору 1 Відповідач прийняв 27 травня 2011 року від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 1 027 046,03 (один мільйон двадцять сім тисяч сорок шість гривень 03 копійок) гривень на строк зберігання з 27 травня 2011 року по 26 травня 2013 року. Для обліку Вкладу 1 був відкритий рахунок № НОМЕР_2. Відповідно до умов даного Договору 1 Відповідач повинен нараховувати прості відсотки з розрахунку 16% річних. Порядок нарахування відсотків встановлено щомісяця виходячи з кількості днів у році, починаючи від дня наступного за днем надходження Вкладу 1 в Банк до дня, який передує його поверненню або списанню з вкладного рахунку з інших підстав.

Згідно Договору 2 Відповідач прийняв 27 травня 2011 року від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 311 849,29 (триста одинадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 29 копійок) гривень на строк зберігання з 27 травня 2011 року по 26 травня 2013 року. Для обліку Вкладу 2 був відкритий рахунок № НОМЕР_3. Відповідно до умов даного Договору 2 Відповідач повинен нараховувати прості відсотки з розрахунку 16% річних. Порядок нарахування відсотків встановлено щомісяця виходячи з кількості днів у році, починаючи від дня наступного за днем надходження Вкладу 2 в Банк до дня, який передує його поверненню або списанню з вкладного рахунку з інших підстав.

У зв'язку із смертю ОСОБА_3 та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 березня 2012 року громадянин ОСОБА_2, став спадкоємцем частини майна свого батька, у тому числі за Договором 1 та Договором 2. Зокрема, згідно із Свідоцтвом ОСОБА_2 належить ? частка вкладів за зазначеними вище договорами, а також у відповідній частці відповідні компенсації та відсотки, нараховані за станом на день отримання вкладів.

Водночас, коли Позивач звернувся до Відповідача про виплату належної йому частини спадщини за зазначеними вище договорами, то отримав 23 березня 2012 року лише наступні суми:

- за Договором 1 - 260 250,65 (двісті шістдесят тисяч двісті п'ятдесят гривень 65 копійок) гривень, та

- за Договором 2-79 021,76 (сімдесят дев'ять тисяч двадцять одна гривня 76 копійок) гривень.

Відповідно до наданих Позивачу відомостей за депозитними договорами, вбачається, що Відповідач незаконно, без узгодження та належного повідомлення припинив нарахування відсотків, починаючи з 28 червня 2011 року, що призвело до невиплати належних Позивачу відсотків у розмірі 30 363, 77 гривень за Договором 1 та 9 219, 57 гривень за Договором 2 (загальна сума - 39 583,34 гривень). Нарахування відсотків за Договором 1 та Договором 2 повинно було тривати і після 28 червня 2011 року (дати смерті ОСОБА_3.) та до повернення вкладу з наступних причин:

чинне законодавство, зокрема Цивільній кодекс України у ст. 598 встановлює вичерпний перелік підстав для припинення зобов'язання, зокрема: зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Дія договорів на час повернення частини вкладів не припинилася. Крім того, ані Договір 1, ані Договір 2 не передбачають право Банку припинити нараховувати відсотки у разі смерті вкладника. Відповідно до ст. 608 ЦК зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Грошові зобов'язання не є такими, що нерозривно пов'язані з особою. Те ж стосується самого факту укладення депозитного договору.

Свідоцтво передбачає, що Позивачу належить ?? частка вкладів за зазначеними вище договорами, а також у відповідній частці відповідні компенсації та відсотки, нараховані за станом на день отримання вкладів.

Враховуючи наведене вище, з метою досудового врегулювання даної ситуації, Позивач листом від 16 травня 2012 року звернувся до Відповідача з відповідною вимогою про сплату не нарахованих відсотків Відповідачем. У відповідь на лист Позивача Відповідачем було надіслано лист № 1-04-1870 від 27 червня 2012 року. В якому Відповідач повідомляє, що Позивачу, як спадкоємцю вкладника Банку були видані в повному обсязі вклади та відсотки по вкладам, що насамперед, не відповідає дійсності.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і частині стягнення відсотків за договорами вкладів та стягує з Відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті відсотків за договором банківського вкладу «Ощадний люкс» №Т-23880 від 27.05.2011 року в розмірі 30363 гривні 77 копійок, заборгованість по сплаті відсотків за договором банківського вкладу «Ощадний люкс» №Т-23881 від 27.05.2011 року в розмірі 9219 гривень 57 копійок.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми задоволенню не підлягають,оскільки умовами договору встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, оскільки суд задовольняє позов з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 395 гривень 83 копійки у відшкодування судових витрат.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 74, 76, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»( ідентифікаційний код 26475516) на користь ОСОБА_2( ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість по сплаті відсотків за договором банківського вкладу «Ощадний люкс»№Т-23880 від 27.05.2011 року в розмірі 30363 гривні 77 копійок, заборгованість по сплаті відсотків за договором банківського вкладу «Ощадний люкс»№Т-23881 від 27.05.2011 року в розмірі 9219 гривень 57 копійок та 395 гривень 83 копійки у відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя