Ухвала суду № 26961706, 04.10.2012, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 4-с-139/12

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєва Т.Г. ,

при секретарі - Хлуд А. Ю.,

трозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» на рішення державного виконавця Токар І.В. відділу державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції Київської області, ест

В С Т А Н О В И В :

Скаржник звернувся до суду зі скаргою в якій просить скасувати постанову державного виконавця Токар І.В. відділу державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції Київської області від 27.04.2012 року, якою було закінчено виконавче провадження за виконавчим листом №6-9/11, виданим 01.03.2011 Печерським районним судом м. Києва; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції Київської області продовжити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 6-9/11, виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Центр фінансових послуг» 10 624,60 грн.; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції Київської області розглянути питання про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 6-9/11, виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Центр фінансових послуг» 10 624,60 грн.

В обґрунтування вимог скарги зазначав що на примусовому виконанні ВДВС Таращанського РУЮ в Київській області (далі - ДВС) перебував виконавчий лист № 6-9/11, виданий Печерським районним судом м. Києва 01.03.2011 року щодо стягнення на користь кредитної спілки «Центр фінансових послуг» з ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 10 624,60 грн., але 27.04.2012 року постановою державного виконавця ДВС Токар І.В. виконавче провадження з примусового виконання Виконавчого листа було закінчено.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 2 ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 385 Цивільного процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Постанову було отримано Стягувачем 02.08.2012 року.

Таким чином Стягувач має право оскаржити Постанову у десятиденний строк з моменту її отримання до Печерського районного суду м. Києва, оскільки саме останнім був виданий Виконавчий лист.

Зі змісту Постанови вбачається, що підставою для закінчення виконавчого провадження було те, що в ході виконавчих дій встановлено, що Боржник помер, з огляду на що ДВС керуючись п. З ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» було прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження.

Однак, Стягувач, ознайомившись з Постановою, вважає її незаконною з огляду на наступне.

Так, закінчуючи виконавче провадження ДВС виходив із того, що смерть Боржника не допускає правонаступництва щодо виконання його обов'язків по сплаті коштів за Виконавчим листом у виконавчому провадженні.

Разом з тим, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 608 Цивільного кодексу України зобов 'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов 'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

В той же час, за змістом ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обоє'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинишся внаслідок його смерті.

Таким чином, після смерті Боржника до правонаступників переходять усі його права та обов'язки, окрім тих, що були нерозривно пов'язані з особою Боржника.

Водночас зобов'язання по сплаті коштів кредитору боржником не може розглядатися як таке, що могло бути виконане лише Боржником в силу його особливих можливостей, яких не має інша особа, а тому таке зобов'язання не припиняється і, відповідно, допускає правонаступництво.

Таким чином, визнання у Постанові зобов'язання, визначеного у Виконавчому листі таким, що не допускає правонаступництва і, відповідно, закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону УКкраїни «Про виконавче провадження» є незаконним.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі смерті боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.

Таким чином, оскільки визначені у Виконавчому листі правовідносини допускають правонаступництво, виконавче провадження по примусовому виконанню Виконавчого листа підлягало зупиненню, а не закінченню.

В судове засідання представник заявника не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Вивчивши скаргу та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні ВДВС Таращанського районного управління юстиції Київської області (далі - ДВС) перебував виконавчий лист № 6-9/11, виданий Печерським районним судом м. Києва 01.03.2011 року щодо стягнення на користь кредитної спілки «Центр фінансових послуг» (далі - Стягувач) з ОСОБА_1 (далі - Боржник) суми заборгованості у розмірі 10 624,60 грн.

Разом з тим, 27.04.2012 року постановою державного виконавця ДВС Токар І.В. виконавче провадження з примусового виконання Виконавчого листа було закінчено.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 2 ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 385 Цивільного процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Постанову було отримано Стягувачем 02.08.2012 року.

Таким чином Стягувач має право оскаржити Постанову у десятиденний строк з моменту її отримання до Печерського районного суду м. Києва, оскільки саме останнім був виданий Виконавчий лист.

Зі змісту Постанови вбачається, що підставою для закінчення виконавчого провадження було те, що в ході виконавчих дій встановлено, що Боржник помер, з огляду на що ДВС керуючись п. З ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» було прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження.

Закінчуючи виконавче провадження державний виконавець виходив із того, що смерть Боржника не допускає правонаступництва щодо виконання його обов'язків по сплаті коштів за Виконавчим листом у виконавчому провадженні.

Разом з тим, відповідно до ст. 608 Цивільного кодексу України зобов 'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов 'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

В той же час, за змістом ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов 'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинишся внаслідок його смерті.

Таким чином, після смерті Боржника до правонаступників переходять усі його права та обов'язки, окрім тих, що були нерозривно пов'язані з особою Боржника.

Водночас зобов'язання по сплаті коштів кредитору боржником не може розглядатися як таке, що могло бути виконане лише Боржником в силу його особливих можливостей, яких не має інша особа, а тому таке зобов'язання не припиняється і, відповідно, допускає правонаступництво.

Таким чином, визнання у Постанові зобов'язання, визначеного у Виконавчому листі таким, що не допускає правонаступництва і, відповідно, закінчення виконавчого провадження на підставі п. З ч. 1 ст. 49 є незаконним.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі смерті боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.

Таким чином, оскільки визначені у Виконавчому листі правовідносини допускають правонаступництво, виконавче провадження по примусовому виконанню Виконавчого листа підлягало зупиненню, а не закінченню.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова державного виконавця скасуванню.

Інши вимоги скарги задоволенню не підлягає, оскільки є передчасними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 383-389 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

на постанову про закінчення виконавчого провадження Скаргу Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» на рішення державного виконавця Токар І.В. відділу державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції Київської області - задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Токар І.В. відділу державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції Київської області від 27.04.2012 року, якою було закінчено виконавче провадження №25821353 за виконавчим листом №6-9/11, виданим 01.03.2011 року Печерським районним судом м. Києва.

В задоволенні іншої частини вимог скарги відмовити

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а особою яка була відсутня при проголошенні ухвали протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяІльєва Т.Г.