Постанова № 26955289, 11.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-652/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"11" жовтня 2012 р. м. Київ

Справа № 2-а-652/12/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого -судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Ключковича В.Ю.

Федорової Г.Г.

За участю секретаря: Кравчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач -Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»звернувся з позовом до суду до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень.

Постановою Господарського суду м. Києва від 18 червня 2007 року позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків №0000601604/0 та № 0000731604/0 від 01.12.2005 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року постанову Господарського суду м. Києва від 18 червня 2007 року залишено без змін, а апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків - без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року постанову Господарського суду м. Києва від 18 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року скасовано в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000731604/0 від 01.12.2005 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

За наслідками проведення нового розгляду, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2012 року - адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Під час здійснення розгляду справи судом апеляційної інстанції проведено заміну відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби України на Окружну державну податку службу -центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, центральний офіс - у зв'язку з реорганізацією.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 087 054,20 грн.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Києві було проведено планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.01.2002 року по 31.12.2004 року, за результатами якої складено Акт № 661/16-4/24584661 від 17.11.2005 року.

У зв'язку з виявленням під час перевірки, зокрема, порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 4 174 109,00 грн., передбаченого п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі по тексту -Закон №2181-ІІІ), податковим органом 01.12.2005 року винесено податкове повідомлення -рішення №0000731604/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2087054,20 грн.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, колегія суддів зважає на наступне.

Основними нормативно-правовими актами, які врегульовують спірні правовідносини є Закон №2181-ІІІ, який був чинний на момент їх виникнення.

Так, відповідно до визначення податкового зобов'язання, яке закріплено у п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону, це зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п. 1.3. названої статті, податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 1.5 ст. 1 Закону №2181-ІІІ визначено, що штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Правовою нормою, закріпленою у п.п.17.1.7. п.17.1 ст. 17 цього Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Пунктом 17.3 цієї статті встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, аналізуючи наведені законодавчі приписи, колегія суддів приходить до висновку, що сума штрафних санкцій є складовою податкового зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги ДП НАЕК «Енергоатом», суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення винесене податковим органом у період, коли щодо позивача діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається із матеріалів справи, мораторій на задоволення вимог кредиторів позивача було введено неодноразово.

Так, мораторій було введено у справі №23/179 на період з 12.03.2002 року по 17.05.2002 року, у справі №23/237 на період з 21.05.2002 року по 11.10.2002 року, у справі №23/367-Б на період з 11.10.2002 року по 06.02.2003 року, у справі №23/157-Б на період з 07.02.2003 року по 29.10.2003 року та у справі №43/167 на період з 02.12.2003 року по 04.08.2009 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, позивачем порушено своєчасність сплати авансового внеску у розмірі 119 189,00 грн., визначеного у розрахунку від 19.02.2001 року № 1003283: граничний термін сплати 19.02.2001 року, фактична сплата -30.01.2002 року; авансового внеску у розмірі 2 582 000,00 грн., визначеного у розрахунку від 20.05.2002 року № 3319: граничний термін сплати 20.05.2002 року, фактична сплата -27.11.2003 року та податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 472 920,00 грн., визначеного у декларації № 1058083 від 28.04.2001 року: граничний термін сплати 28.04.2001 року, фактична сплата - 17.05.2002 року та 20.05.2002 року.

Отже, названі зобов'язання виникли у платника податків до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 року №2343-ХІІ з наступними змінами та доповненнями протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Застосування положень зазначеної норми можливе з урахуванням змісту поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, який у статті 1 цього Закону визначено як зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Отже, на нарахування, здійснене СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Києві ДПС України оспорюваним податковим повідомленням -рішенням, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»обмеження не поширюються, оскільки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання, які виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

З огляду на викладене, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби -центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, центральний офіс - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2012 року - скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяТ.Р. Вівдиченко Судді В.Ю. Ключкович Г.Г. Федорова

Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2012 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федорова Г. Г.