Ухвала суду № 26954892, 18.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7654/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий імідж" до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий імідж»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0064102202 від 29.05.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби з зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 7306,00 грн. протиправними. Скасувано податкове повідомлення-рішення №0064102202 від 29.05.2012.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 23.12.2011 року по 06.02.2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий імідж»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.08.2010 року по 01.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №57/23-9/37265470 від 13.02.2012, згідно висновків якого встановлено порушення п. 14.1.181 ст. 14, 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення р.24 декларацій «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»за вересень 2011 року на суму 7306,00 грн. та до завищення р. 19 декларацій «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду»за вересень 2011 року на суму 2175,00 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій «Операції, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою»показників за період з 21.08.2010 року по 30.09.2011 року у загальній сумі ПДВ 2882975,00 грн., встановлено що суб'єкт господарювання до складу податкового кредиту відносив ПДВ по операціям з оренди офісних приміщень, придбання одягу, взуття, аксесуарів, телекомунікаційних послуг, придбання канцтоварів, ТМЦ тощо, що, на думку відповідача, призвело до завищення задекларованих показників у рядку 10.1 декларацій «Придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) на загальну суму 9481,00 грн., так як підприємство-постачальник ТОВ «Голден Мін»не задекларував податкові зобов'язання з ПДВ за період лютий, березень, травень, вересень 2011 року, а саме:

- лютий 2011 року в сумі 1073,00 грн. (податкові накладні від 08.02.2011 №121 на суму ПДВ 945,05 грн., від 11.02.2011 №134 на суму ПДВ 127,50 грн.);

- березень 2011 року в сумі 5279,00 грн. (податкові накладні від 11.03.2011 №221 на суму ПДВ 2352,85 грн., від 23.03.2011 №267 на суму ПДВ 2926,68 грн.);

- травень 2011 року в сумі 954,00 грн. (податкові накладні від 10.05.2011 №408 на суму ПДВ 212,67 грн., від 10.05.2011 №407 на суму ПДВ 167,25 грн., від 10.05.2011 №409 на суму ПДВ 574,00 грн.);

- вересень 2011 року в сумі 2175,00 грн. (податкова накладна від 07.09.2011 №859 на суму ПДВ 2175,00 грн.).

Враховуючи встановлені актом перевірки факти щодо недекларування підприємством-постачальником ТОВ «Голден Мін»податкових зобов'язань з ПДВ за період лютий, березень, травень, вересень 2011 року податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3 ПК України та безпідставність віднесення ним ПДВ до складу податкового кредиту в цих періодах в сумі 9481,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач 27.02.2012 подав на них заперечення.

Рішенням відповідача про результати розгляду заперечень №3/10/22 від 03.03.2012 висновки акту перевірки визнано обґрунтованими.

На підставі акту перевірки та за результатами розгляду скарг позивача в порядку адміністративного оскарження, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0064102202 від 29.05.2012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 7306,00 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Голден Мін»податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, яким врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації та реальність вчинених операцій та подальше використання товарів чи послуг в подальшій господарській діяльності.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Мін»поставляло позивачу товар у лютому, березні, травні, вересні 2011 року, що підтверджується видатковими накладними №УП-0000737 від 09.02.2011 на суму 5670,30 грн. (ПДВ -945,05 грн.), №УП-0000816 від 14.02.2011 на суму 765,00 грн. (ПДВ -127,50 грн.), №УП-0001346 від 12.03.2011 на суму 14117,10 грн. (ПДВ -2352,85 грн.), №УП-0001632 від 25.03.2011 на суму 17560,10 грн. (ПДВ -2926,68 грн.), №УП-0002424 від 17.05.2011 на суму 3444,00 грн. (ПДВ -574,00 грн.), №УП-0002426 від 17.05.2011 на суму 1003,50 грн. (ПДВ -167,25 грн.), №УП-0002481 від 18.05.2011 на суму 1276,00 грн. (ПДВ -212,67 грн.), №УП-0004677 від 08.09.2011 на суму 13050,00 грн. (ПДВ -2175 грн.).

На оплату поставленого товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Мін»були виставлені рахунки-фактури, які були оплачені позивачем згідно платіжних доручень від 10.05.2011 №№643, 644, 645, від 23.03.2011 №482, від 11.03.2011 №407, від 07.09.2011 №1056, від 11.02.2011 №336, 08.02.2011 №320.

Також на суму поставленого товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Мін»виписані податкові накладні позивачу від 08.02.2011 №121 на суму ПДВ 945,05 грн., від 11.02.2011 №134 на суму ПДВ 127,50 грн., від 11.03.2011 №221 на суму ПДВ 2352,85 грн., від 23.03.2011 №267 на суму ПДВ 2926,68 грн., від 10.05.2011 №408 на суму ПДВ 212,67 грн., від 10.05.2011 №407 на суму ПДВ 167,25 грн., від 10.05.2011 №409 на суму ПДВ 574,00 грн., від 07.09.2011 №859 на суму ПДВ 2175,00 грн.

Позивачем суми ПДВ за вищенаведеними накладними були віднесені до складу податкового кредиту у лютому, березні, травні, вересні 2011 року

Крім того, судом першої інстанції встановлено факт поставки товару та факт використання його в офісному приміщення для здійснення позивачем господарської діяльності, вказана обставина не заперечується відповідачем

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача, що про порушення позивачем п. 198.3 ПК України та безпідставність віднесення ним ПДВ до складу податкового кредиту в цих періодах в сумі 9481,00 грн., так як податковим органом встановлено факти щодо недекларування підприємством-постачальником ТОВ «Голден Мін»податкових зобов'язань з ПДВ за період лютий, березень, травень, вересень 2011 року, зокрема, встановлення розбіжностей податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів по автоматизованій системі.

Разом з тим, на час розгляду справи встановлено, що контрагентом частково задекларовано податкові зобов'язання, і вказана обставина не заперечувалась відповідачем.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Мін»зареєстрований в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства .

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що на момент підписання видаткових накладних та податкових накладних, юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Мін»не була припинена.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт безтоварності правочину між позивачем та контрагентом.

Натомість, за первинними документами, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій з придбання товару.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 23 жовтня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.