Постанова № 26955292, 11.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9184/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"11" жовтня 2012 р. м. Київ

Справа № 2-а-9184/11/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого -судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів Ключковича В.Ю.

Федорової Г.Г.

За участю секретаря Кравчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою підприємства з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом підприємства з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, за участю прокуратури міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач -підприємство з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»звернувся з позовом до суду до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач - Підприємство з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на нікчемність правочинів, за наслідками укладення яких у позивача виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість, а сама по собі наявність у позивача податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до податкового кредиту.

Проте, з таким висновком суду судова колегія не погоджується, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за 2008-2010 роки, за результатами якої складено Акт від 28.03.2011року №105/42-20/7/30855748 та виявлені порушення п.п. 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7, п.п.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.04.2011 року № 0000050700 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 11888630 грн., а також зобов'язання сплатити суму податку на додану вартість в розмірі 4886707 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1221677 грн. та №0000060700 про нарахування податку на додану вартість на суму 3840651 грн. за основним платежем та 960163 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками проведення позивачем адміністративного оскарження названих податкових повідомлень, рішенням ДПА у м. Києві вони залишені без змін, а скарга без задоволення.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, колегія суддів зважає на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування названого податку стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача придбання останнім товару від Приватного підприємства «Інтер-Білд»(далі- ПП «Інтер-Білд»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроанкорекспорт»(далі -ТОВ «Агроанкорекспорт»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Южагросервіс»(далі- ТОВ «Южагросервіс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО-ТРАГС-ГРУП»(далі- ТОВ «КАРГО-ТРАГС-ГРУП»), Приватного підприємства «Фрегат-1»(далі- ПП «Фрегат-1»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Шторм»(далі -ТОВ «Шторм»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфорвард»(далі- ТОВ «Укрфорвард»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарин-М»(далі- ТОВ «Агромарин-М»), Приватного підприємства «Мартрейд»(далі- ПП «Мартрейд»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОСТАР»(далі -ТОВ «ІНФОСТАР»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокрок»(далі -ТОВ «Агрокрок»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сібаріт ЛТД»(далі -ТОВ «Сібаріт ЛТД»), Приватного підприємства «Трансагропродукт»(далі -ПП «Трансагропродукт»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Україна»(далі- ТОВ «Мегаінвест Україна»), за договорами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що під час перевірки контрагентів позивача було виявлено формування останнім податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками договірних відносин з контрагентами, в результаті проведення перевірки яких встановлено: неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність матеріальних та трудових ресурсів; відсутність у контрагентів реальної, розумної, економічної чи іншої причини (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів; порушення постачальниками позивача вимог податкового законодавства, відсутність зазначених суб'єктів господарювання за юридичною адресою та неможливість проведення їх перевірок, а також подальша їх ліквідація.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на наступне.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Перевіряючи реальність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, протягом січня -листопада 2009 року між позивачем та ТОВ «Агроанкорекспорт»були укладені договори купівлі -продажу сільськогосподарської продукції.

На підтвердження реальності названої угоди, позивачем серед іншого надано документи на підтвердження поставки придбаного зерна до портів та на елеватори, з якими позивачем укладені відповідні договори на зберігання, а саме: посвідчення якості елеватора та складські квитанції, в яких вказані основні параметри якості та кількості партій товару.

Окрім того, правомірність віднесення до складу податкового кредиту підтверджується довідками ДПІ у Печерському районі м. Києва, які складені за результатами перевірок позивача, в ході яких податковим органом було, зокрема, перевірено довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей штатними працівниками позивача; договори, укладені позивачем з портами та зерносховищами, на підставі яких позивачу надаються послуги із зберігання, очистки та відвантаження продукції.

У вищевказаних довідках, зокрема, зазначено, що фактичне одержання продукції від постачальників здійснюється представником позивача на складах зберігання (елеваторах та зерносховищах) на основі доручень та складських квитанцій, які виписують хлібоприймальні підприємства. Також, у вказаних довідках перераховані підприємства, які забезпечували транспортно-експедиційне обслуговування таких поставок продукції і зазначено, що «факти доставки товару підтверджують акти виконаних робіт і товарно-транспортні накладні».

Посилання відповідача на акт невиїзної перевірки ТОВ «Агроанкорекспорт», яка була проведена ДПІ в Малиновському районі міста Одеси 21 грудня 2010 року та в ході якої було встановлено неможливість фактичного здійснення цим Товариством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, колегія суддів до уваги не приймає.

Так, в ході розгляду справи позивачем надано докази визнання контрагента банкрутом, про що постановлено ухвалу Господарським судом Одеської області 04.02.2010 року, а 23.03.2010 року -проведено ліквідацію названого Товариства.

Отже, на момент проведення перевірки, на яку посилається відповідач, Товариство було ліквідовано, а отже його перевірка була неможлива.

Щодо договірних відносин між позивачем та ПП «Інтер-Білд», колегія суддів зауважує наступне.

Протягом періоду, що перевірявся, а саме: у листопаді 2009 року між зазначеними Товариствами були здійснені господарські операції з придбання сільськогосподарської продукції (кукурудзи фуражної, ячменю фуражного).

На підтвердження поставки товару, серед іншого, позивачем надано документи щодо перевірки такого портом «Южний»та складання відповідних сертифікатів якості.

У той же час, висновки відповідача щодо відсутності реального виконання операцій купівлі-продажу продукції між позивачем та ПП «Інтер-Біл仴рунтуються на акті невиїзної перевірки від 21 грудня 2010 року, яка була проведена ДПІ в Малиновському районі міста Одеси та встановлено, що операції з придбання не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

Проте, правильність формування позивачем податкового кредиту в листопаді 2009 року підтверджується довідкою ДПІ в Печерському районі м. Києва від 17 лютого 2010 року 111/07-02/30855748, при складанні якої також досліджено та описано первинні документи, якими підтверджується фактичне виконання договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (в тому числі, укладених з ПП «Інтер-Білд»), а відсутність контрагента за його місцем реєстрації жодним чином не спростовує товарності укладених угод.

Окрім того, у травні 2010 року Господарським судом Одеської області було порушено провадження у справі про банкрутство ПП «Інтер-Білд», а у вересні прийнято ухвалу про ліквідацію цього підприємства.

Щодо реальності угод, укладених з ПП «Фрегат-1», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Протягом лютого, березня 2010 року із зазначеним підприємством було укладено договори купівлі -продажу сільськогосподарської продукції.

На підтвердження реальної поставки товару, позивачем надано документи порту «Южний», державна хлібна інспекція якого при надходженні партій зерна проводила дослідження та складала сертифікати якості.

Також, правильність формування позивачем податкового кредиту в березні 2010 року підтверджується довідкою ДПІ в Печерському районі м. Києва від 8 червня 2010 року 438/07-02/30855748, при складанні якої також досліджено та описано первинні документи, якими підтверджується фактичне виконання договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (в тому числі, укладених з ПП «Фрегат-1»).

Також, у листопаді 2009 року та травні 2010 року позивачем було замовлено проведення організаційних послуг по сертифікації зернових культур у ТОВ «Южагросервіс».

Обґрунтовуючи безтоварність таких угод, відповідач посилається на акт ДПІ в Приморському районі міста Одеси про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Южагросервіс», згідно якого у Товариства відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. При цьому, такі висновки ДПІ в Приморському районі міста Одеси ґрунтуються на тому, що Товариство не знаходиться за місцем знаходження.

Проте, правильність формування податкового кредиту за зазначеними операціями підтверджується, окрім наданими позивачем первинними документами, довідкою ДПІ в Печерському районі м. Києва від 17 лютого 2010 року 11/07-02/30855748, при складанні якої також досліджено первинні документи, якими підтверджується фактичне здійснення позивачем господарської діяльності (в тому числі, замовлення та оплата послуг щодо проведення сертифікації зернових культур ТОВ «Южагросервіс»).

Аналогічними документами підтверджується реальність угод, укладених між позивачем на ТОВ «Укрфорвард».

Щодо посилань відповідача на висновки ДПІ в Суворовському районі м. Одеси про те, що ТОВ «Укрфорвард»не могло придбати продукцію у ТОВ «КАРГО-ТРАНС-ГРУП», судова колегія вважає їх безпідставними, оскільки податковим органом не наведено доказів зв'язку таких угод з угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «Укрфорвард».

Отримання товару від ТОВ «Шторм»позивачем підтверджено окрім первинних документів, документами, наданими портом «Южний».

Крім того, правильність формування позивачем податкового кредиту в березні та квітні 2010 року підтверджується довідкою ДПІ в Печерському районі м. Києва від 8 червня 2010 року № 438/07-02/30855748 при складанні якої також досліджено та описано первинні документи, якими підтверджується фактичне виконання договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (в тому числі, укладених з ТОВ «Шторм»).

Також, за результатами розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення від 14вересня 2010 року № 0004082203/0, ДПІ в Печерському районі м. Києва було прийнято рішення від 22 листопада 2010 року №64598/10/25-011, яким задоволено

скаргу суб'єкта господарювання та скасовано зазначене податкове повідомлення-рішення. При цьому, в рішенні контролюючим органом було, зокрема, зазначено, що «під час розгляду заперечень до акту перевірки листом від 09.09.2010 року № 857 позивачем надано копії договорів поставки, платіжних документів, видаткових накладних та податкових накладних, що свідчать про фінансово-господарські відносини в червні 2010 року з ТОВ «Шторм». При цьому, за результатами аналізу первинних документів спростовано попередні висновки про відсутність поставок від вищевказаного підприємства, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків.

Також, колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на безтоварність угод з посиланням на порушення кримінальної справи за фактами фіктивного підприємництва стосовно ТОВ «Горнер», ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Елфра Дисплей», що свідчить, на думку контролюючого органу, про неможливість підтвердження передачі товарів від ТОВ «Шторм»позивачу, оскільки відповідачем не надано доказів одно- предметності угод між названими Товариствами і ТОВ «Шторм»та між останнім і позивачем. Окрім того, не надано доказів, що зазначені Товариства були єдиними постачальниками контрагента позивача.

По договірним взаємовідносинам між позивачем та ПП «Трансагропродукт», товарність підтверджується посвідченнями якості елеватора та складською квитанцією ЗАТ «Глобинський елеватор», де вказуються основні параметри якості.

Крім того, правильність формування позивачем податкового кредиту в серпні та вересні 2008 року підтверджується довідкою від 19 грудня 2008 року № 4884/23-3/30855748 та актом від 3 листопада 2008 року № 548/23-3/30855748 (яким податковий кредит позивача (понад 57 мільйонів гривень) було зменшено на 14 564,00 гривень). При складанні вказаних документів також було досліджено та описано первинні документи, якими підтверджується фактичне виконання договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (в тому числі, укладених з ПП «Трансагропродукт»).

На обґрунтування висновків про безтоварність угод відповідач посилається, що в ході проведення перевірки ПП «Трансагропродукт» не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання насіння соняшнику та відсутністю факту отримання підприємством сільськогосподарської продукції від СГД ФО ОСОБА_3, по взаєморозрахунках з яким правочин визнано нікчемним.

Проте, як вбачається із матеріалів справи предметом договорів купівлі -продажу сільськогосподарської продукції, укладених між позивачем та ПП «Трансагропродукт»був ячмінь фуражний та пшениця фуражна.

Фактичне отримання товару, придбаного у ТОВ «Агромарин-М», позивачем підтверджується документами, наданими портом «Севастополь»та елеваторами «Плетеноташликський ХПП», ТОВ «Урожай», які проводили лабораторні дослідження зерна після його поставки та складали сертифікати якості.

В Акті перевірки від 29 вересня 2010 року № 152/07-02/30855748, складеному ДПІ в Печерському районі м. Києва, наведено перелік контрагентів позивача, по яких податковим органом не було підтверджено суми податкового кредиту, сформованого в липні та серпні 2010 року. Однак, жодних порушень щодо формування податкового кредиту, виходячи з результатів господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Агромарин-М», встановлено не було, та, відповідно, такі суми ПДВ були підтверджені податковим органом до відшкодування.

Встановлення за наслідками проведеної ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва перевірки названого Товариства відсутність трудових ресурсів, на думку колегії суддів, не спростовує реальність угод, підтверджену під час перевірки позивача ДПІ у Печерському районі м. Києва.

До аналогічних висновків приходить колегія суддів за наслідками аналізу доводів відповідача щодо нереальності угод, укладених між позивачем та ПП «Мартрейд».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Інфостар», які мали місце у березні 2010 року, позивачем на підтвердження їх реальності надано документи порту «Южний»та довідку ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.06.2010 року №438/07-02/30855748.

Посилання податкового органу на допущення контрагентом відповідача порушень податкового законодавства, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки це є підставою для притягнення такого платника податків до відповідальності, проте не спростовує реальності угод.

Також, колегія суддів критично ставиться до посилань податкового органу на акт невиїзної перевірки ТОВ «Сібаріт ЛТД», складений ДПІ у м. Іллічівськ, в якому зазначено про невстановлення факту передачі товарів Товариством до підприємств -покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання -передачі товару, довіреності, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Проте, як зазначено вище, відповідальність за допущення таких порушень має нести суб'єкт господарювання, який їх допустив, а не його контрагенти.

У свою чергу, позивачем на підтвердження товарності угод з ТОВ «Сібаріт ЛТД»надано первинні документи, документи, надані портами «Южний»та «Севастополь»та елеватором ТОВ «Павлоградзернопродукт», а також довідки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.12.2009 року №4511/23-11/30855748 і Акт від 29.09.2010 року №152/07-02/30855749.

Реальність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Мегаінвест Україна»підтверджено аналогічними первинними документами, а також довідками податкового органу від 29.05.2009 року №1461/23-3/30855748, від 30.06.2009 року №1750/23-3/38855748 та від 08.10.2009 року №2685/23-11/30855748, під час складання яких були досліджені, зокрема, довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей штатними працівниками позивача; договори, укладені позивачем з елеваторами та зерносховищами, на підставі яких позивачу надаються послуги із зберігання, осушки, очистки та відвантаження продукції (в тому числі придбаної у ТОВ «Мегаінвест Україна»), та зазначено, що фактичне одержання продукції від постачальників здійснюється представником позивача на складах зберігання (елеваторах зерносховищах) на основі доручень та складських квитанцій, які виписують приймальні підприємства. Також, у вказаних довідках перераховані підприємства, які забезпечували транспортно-експедиційне обслуговування таких поставок продукції, і зазначено, що «факти доставки товару підтверджують акти виконаних робіт і товарно-транспортні накладні».

Посилання податкового органу на проведення ліквідації ТОВ «Мегаінвест Україна», колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки договірні взаємовідносини з цим контрагентом мали місце у лютому та липні місяцях 2009 року, а ліквідація проведена лише у грудні відповідного року. Отже, на момент виконання договорів, Товариство було зареєстровано у встановленому законом порядку, а отже, мало право підписувати угоди та виписувати податкові накладні.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «Агрокрок»та ТОВ «Аграрний Інститут», колегія суддів вважає помилковими висновки податкового органу щодо безтоварності операцій виключно з підстав відсутності у названих Товариств трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з поставки зернових, оскільки протилежне підтверджується первинними бухгалтерськими документами та довідками ДПІ у Печерському районі м. Києві, під час складення яких перевірено та досліджено виконання договорів, укладених з такими Товариствами.

Проведення розрахунків за названими угодами підтверджується платіжними дорученнями, а також не заперечується відповідачем.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні зазначеними вище контрагентами, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, колегія суддів зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також, під час розгляду справи, відповідач не заперечував включення до складу податкового зобов'язання контрагентів позивача сум ПДВ, сплачених позивачем на підставі укладених такими Товариствами договорів.

Посилання відповідача на встановлення безпідставності формування податкового кредиту та визначення розміру податкових зобов'язань контрагентів позивача за наслідками договірних взаємовідносин з третіми особами, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Окрім того, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) зазначив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, аналізуючи норми діючого законодавства та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність винесених відповідачем податкових повідомлень -рішень, а тому податкові повідомлення -рішення від 11 квітня 2011 року № 0000050700 та від 11 квітня 2011 року №0000060700 підлягають скасуванню, а вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 7001923,00 грн. задоволенню не підлягає, з огляду на безпідставність.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів та не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень -рішень від 11 квітня 2011 року № 0000050700 та від 11 квітня 2011 року №0000060700.

Натомість, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень -рішень та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції у відповідній частині не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов підприємства з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України від 11 квітня 2011 року № 0000050700 та від 11 квітня 2011 року №0000060700.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя:Т.Р. Вівдиченко Судді: В.Ю.Ключкович Г.Г. Федорова

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2012 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федорова Г. Г.