Ухвала суду № 26952497, 17.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Ткачук Н.С.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"17" вересня 2012 р. Справа № 2а/1770/556/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "07" червня 2012 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000352342 від 02.02.2012 року, № 0000362342 від 02.02.2012 року, № 0000372342 від 02.02.2012 року, № 0000382342 від 02.02.2012 року, № 0000102344 від 02.02.2012 року, №0000112344 від 02.02.2012 року, № 0000052343 від 31.01.2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне:

форми "Р" за №0000352342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 12404688 грн., з яких 8526270 грн. - основного платежу та 3878418 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

форми "Р" за №0000362342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3225193 грн., з яких 2347996 грн. - основного платежу та 877197 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

форми "Р" за №0000372342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1780491 грн., в тому числі 1186995 грн. - основного платежу та 593496 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

форми "Р" за №0000382342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 426641 грн., з яких 284426 грн. - основного платежу та 142215грн. - штрафні (фінансові) санкції;

форми "В1" за №0000112344 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень-серпень 2010 року, листопад-грудень 2010 року та квітень-червень 2011 року на загальну суму 1538580 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 744491,50 грн.;

форми "В1" за №0000102344 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень-серпень 2010 року, листопад-грудень 2010 року та квітень-червень 2011 року на загальну суму 6420966 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3106979,50 грн.;

форми "С" за №0000052343 від 31.01.2012 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС просить скасувати вказану постанову через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Встановлено, що в період з 01.12.2011 року по 13.01.2012 року ДПІ у м. Рівне проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ "РЗВА-Електрик" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт №34/23-100/34704105 від 20.01.2012 року (т.1 а.с.22-71).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" за №0000352342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 12404688 грн., з яких 8526270 грн. - основного платежу та 3878418 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- форми "Р" за №0000362342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3225193 грн., з яких 2347996 грн. - основного платежу та 877197 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- форми "Р" за №0000372342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1780491 грн., в тому числі 1186995 грн. - основного платежу та 593496 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- форми "Р" за №0000382342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 426641 грн., з яких 284426 грн. - основного платежу та 142215грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- форми "В1" за №0000112344 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень-серпень 2010 року, листопад-грудень 2010 року та квітень-червень 2011 року на загальну суму 1538580 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 744491,50 грн.;

- форми "В1" за №0000102344 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень-серпень 2010 року, листопад-грудень 2010 року та квітень-червень 2011 року на загальну суму 6420966 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3106979,50 грн.;

- форми "С" за №0000052343 від 31.01.2012 року, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог:

- п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1, п.4.1 ст.4, п.5.1., пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2 та абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.135.1 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141, п.146.5 ст.146, пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, п.п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток за II - IV квартали 2010 року, I - III квартали 2011 року на загальну суму 10874266 грн.;

- п.4.3 ст.4, п.1.6, п.1.8 ст.1, пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.71, пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого 1) завищено бюджетне відшкодування за травень - серпень 2010 року, листопад-грудень 2010 року, за квітень-червень 2011 року - на загальну суму 7959546 грн.; та 2) занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, липень, серпень, вересень 2011 року на загальну суму 1471421 грн.;

- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 134514,60 грн.

Оцінюючи сутність податкового повідомлення-рішення форми «Р» за №0000352342 від 02.02.2012 року, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане податкове повідомлення-рішення форми «Р» за №0000352342 від 02.02.2012 року ґрунтується на висновках ДПІ в м. Рівному про встановлення перевіркою порушень ТОВ «РЗВА-Електрик» вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.19997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.1, п. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.44.1 ст. 44, пп.138.1.1 п. 138.1. ст. 138, пп.139.1.9. п.139.1 ст. 139, п.141.1. ст. 141, п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 8526270 грн., в тому числі за II-IV квартали 2010 року та I-III квартали 2011 року.

З акта перевірки вбачається, що в основу вказаного оспорюваного податкового повідомлення-рішення покладено висновки податкового органу про безпідставне віднесення ТОВ «РЗВА-Електрик» до складу валових витрат:

1) відсотків по кредиту, отриманого на придбання основних засобів на загальну суму 2156940 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 408567 грн. (стор. 18 Акта), за II-III квартали 2011 року на суму 1748373 грн. (стор.55 Акта);

2) витрат по 39 підприємствах, що мають стан, відмінний від «0», що не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що призвело до завищення валових витрат на суму 2123439 грн., в тому числі за півріччя 2010 року в сумі 983988 грн., за III квартал 2010 року в сумі 1672547 грн., за 2010 рік в сумі 1961373 грн., за I квартал 2011 року в сумі 162066 грн. (стор. 30 Акта);

3) витрат по 7 підприємствах, по яких отримано акти нікчемності, з яких вбачається безтоварність операцій, всього на загальну суму 357117 грн., в тому числі за півріччя 2010 року в сумі 7560 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 8100 грн., за 2010 рік в сумі 334717 грн., за I квартал 2011 року в сумі 22400 грн. (стор 37 Акта);

4) витрат по 9 ризикових підприємствах всього у сумі 436914 грн., в т.ч. за півріччя 2010 року в сумі 159653 грн., за з квартали 2010 року в сумі 159653 грн., за 2010 рік в сумі 160183 грн., за I квартал 2011 року в сумі 276731 грн. (стор. 40 Акта);

5) витрат по 28 підприємствах без підтверджуючих документів первинного обліку (ТТН, маршрутних листів і належним чином оформлених видаткових накладних) на загальну суму 28571072 грн., в тому числі за II квартал 2010 року в сумі 7827354 грн., III квартал 2010 року в сумі 3085061 грн., IV квартал 2010 року в сумі 17658657 грн. (стор. 48 Акта).

Що стосується висновків відповідача в частині про безпідставне віднесення ТОВ «РЗВА-Електрик» до складу валових витрат відсотків по кредиту, отриманого на придбання основних засобів на загальну сумі 2156940 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 408567 грн. (стор. 18 Акта), за II-III квартали 2011 року на суму 1748373 грн. (стор.55 Акта), то суд виходить з наступного.

Зазначені висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по отриманню фінансової позики у нерезидента компанії «CEREDINO LIMITED» та віднесенню відсотків до складу валових витрат підприємства.

Актом перевірки констатовано, що за перевіряємий період позивачем отримано кредитні кошти в сумі 55000000 рос.руб, а відсотки за користування позикою відносились на валові витрати відповідних періодів безпідставно, оскільки виплата процентів за борговими зобов'язаннями, які фактично здійснені на створення основних засобів, необхідно включати до балансової вартості цих основних фондів.

Встановлено, що 09.04.2010 року між ТОВ «РЗВА-Електрик» та Компанією «CEREDINO LIMITED» (Нікосія, Кіпр) укладено договір позики № 015 Р від 09.04.2010 р. (т.2 а.с.17-23), який зареєстрований управлінням Національного Банку України згідно реєстраційного свідоцтва №5 від 20.04.2010 р. (т.2 а.с.28). Відповідно до умов договору з урахуванням додаткових угод Компанія "Середіно Лімітед", Кіпр (Кредитор) надає ТзОВ "РЗВА-Електрик" (Позичальнику) позику в розмірі 200 000 000 (двісті мільйонів) російських рублів терміном на 3 роки з дати набрання чинності цього договору, позика надається у формі траншів. Відповідно до п.3.5.1 вищевказаного договору, позичальник за користування фактично отриманою позикою сплачує кредитору щомісячно відсотки, виходячи з розрахунку 19 % річних. Згідно з умовами п.3.2 позика використовується Позичальником для поповнення обігових коштів, придбання товарів та основних засобів.

До 01.04.2011 року на час дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пп. 5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону передбачав, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Водночас іншими приписами вказаного Закону не передбачалось, що відсотки включаються у вартість основних фондів і підлягають амортизації.

Згідно з вимогами п. 141.1 статті 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що відповідно до наданих позивачем доказів: актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, та актів приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (т.3 а.с.31-250, т.4 а.с. 1-66), позивачем за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року виготовлювались та придбавались основні засоби, а саме: штампи, пресформи, кондуктори, мотокоси, пристрої, плити, кондиціонери, та ремонтувались основні засоби, а саме: штампи різних модифікацій, пристрої, пристосування, кондуктори та ін. Актом перевірки не встановлено придбання, ремонту позивачем будь-якого активу, строк створення якого становив більше трьох місяців. Відповідно до вищевказаних документів, наданих позивачем, терміни ремонту основних засобів не перевищували 1 місяця, а, як наслідок, не підпадають під поняття «кваліфікаційний актив». Крім того, в період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року ТзОВ «РЗВА - Електрик» користувалося також і власними коштами, отриманими в процесі провадження своєї господарської діяльності. Відповідно до даних податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2011 року (т.7 а.с.30-31), чистий прибуток ТОВ «РЗВА-Електрик» від реалізації готової продукції становив 255621716 грн.

Тому безпідставними є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат з відсотків по позиках, отриманих за контрактом з нерезидентом, та необхідність включати вищевказані витрати до собівартості кваліфікаційних активів.

Стосовно висновків податкового органу про безпідставне віднесення ТОВ «РЗВА-Електрик» до складу валових витрат:

- витрат по 39 підприємствах, що мають стан, відмінний від «0», що не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що призвело до завищення валових витрат на суму 2123439 грн., в тому числі за півріччя 2010 року в сумі 983988 грн., за III квартал 2010 року в сумі 1672547 грн., за 2010 рік в сумі 1961373 грн., за I квартал 2011 року в сумі 162066 грн. (стор. 30 Акта);

- витрат по 7 підприємствах, по яких отримано акти нікчемності, з яких вбачається безтоварність операцій, всього на загальну суму 357117 грн., в тому числі за півріччя 2010 року в сумі 7560 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 8100 грн., за 2010 рік в сумі 334717 грн., за I квартал 2011 року в сумі 22400 грн. (стор 37 Акта);

- витрат по 9 підприємствах, якими надано ризиковий податковий кредит, всього (витрат) у сумі 436914 грн., в т.ч. за півріччя 2010 року в сумі 159653 грн., за з квартали 2010 року в сумі 159653 грн., за 2010 рік в сумі 160183 грн., за I квартал 2011 року в сумі 276731 грн. (стор. 40 Акта);

- витрат по 28 підприємствах без підтверджуючих документів первинного обліку (ТТН, маршрутних листів і належним чином оформлених видаткових накладних) на загальну суму 28571072 грн., в тому числі за II квартал 2010 року в сумі 7827354 грн., III квартал 2010 року в сумі 3085061 грн., IV квартал 2010 року в сумі 17658657 грн. (стор. 48 Акта), які також стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення форми "Р" за №0000352342 від 02.02.2012 року, то суд виходить з наступного.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі результатів автоматизованого співставлення податкового кредиту позивача в розрізі 39 контрагентів на рівні ДПА України та аналізу валових витрат, отриманих актів нікчемності по 7 постачальниках позивача та на підставі аналізу господарських операцій ТОВ «РЗВА-Електрик» по придбанню товарно-матеріальних цінностей (послуг) у:

- 39 підприємств, що мають стан, відмінний від «0», а саме: ТОВ «Еліз», ПП «Прайд-Трейд», ТОВ «Техресурс компані», ТОВ «ІБК «Сіті СКС», ТОВ «»Елекон ЛТД», ТОВ «Промімпекс», ПП «Тиверія», ТОВ ТД»Уралмаш», ТОВ «Євроексперс», ТОВ «Ойл Груп», ДП «Системи кабельних трас», ДП «Депс Телеком», ТОВ «Аквілон Трейдінг», ПП «Тин», ВАТ «Рівненська друкарня», ТОВ ВБР «Електрик», ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг», ТОВ «Захід-Спецсталь», ПП «Будспецсервіс», ТОВ «Мегасел», ТОВ «Голдмет», ТОВ «Гранд Буд ЛТД», ТОВ «ВП «Резидент», ТОВ «Індустріально-метизна спілка», ДП «Зірненський спиртзавод», ТОВ «Екотехнологія», ЗАТ «Каскад», ТОВ ТК «Совтекст Плюс», ТОВ «Автотато АРС», ТОВ ТД «Нова Інвест», ТОВ «Будсервіс-4», ТОВ «Агарт», ТОВ «Ваукумні технології», ТОВ «Віче консалтинг», ТОВ «НПК Ресурспром», ТОВ «Фінансовий альянс», ТОВ «Лаватан», ПП «Ікспіріенс», ТОВ «Євроград КС»;

- 7 підприємств, по яких отримано акти нікчемності, з яких вбачається безтоварність операцій, а саме: ТОВ «Восток-2000М», ПП «Оптметпромторг», ТОВ «Полігон», ТОВ «Практик 2010 ПРО», ТОВ АП «Співдружність», ТОВ «Основа Маркет», ТОВ «Промислові мастила»;

- 9 підприємств, якими надано ризиковий податковий кредит, а саме: ТОВ «Прайм Дівелопмент», ПП «Максіма», ТОВ «Агрокосм», ТОВ «ТД «Будмаркет», ЗАТ «Оснастка-Маркет», ТОВ «Алтаир», ПП «Ойл Груп», ТОВ «БК «Магістраль сервіс», ТОВ АПК «Співдружність»;

- 28 підприємств без підтверджуючих документів первинного обліку, а саме: ТОВ «Астат Ресурс», ТОВ «Елєгін», ПП ФБМ «Україна», ТОВ «Будмаркет», ТОВ НВП «Харків ДМВ», ТОВ «Фірма «Коммет», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Каскад», ТОВ «Металік», ТОВ «Теко Інтерфейс», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Столяр», ТОВ «Альтера Рівне», ТОВ «АББ ЛТД», ПП «Сіменс Україна», ТОВ «Захід Спецпостач», ТОВ «Спецлитво», ТОВ «Дакпол», ТОВ «МД Груп Запоріжжя», ТОВ «Хартрон Інкор», ТОВ «Одесакабель», ТОВ «ЗМ Україна», ТОВ «Фенікс Контакт», ПП «Метал Альянс», ПП «Промтехснабплюс», ТОВ «Вакад», ТОВ ВП «Електросервіс», ДП ЗУМУ ВАТ «Південтеплоенергомонтаж», то слід зазначити наступне.

Операції по отриманню ТОВ «РЗВА-Електрик» від вказаних контрагентів товарів, послуг оформлені первинною документацією позивача та підтверджуються договорами поставки товарів (робіт, послуг), видатковими накладними, актами приймання-передачі робіт (надання послуг), в тому числі форми КБ-2в, товарно-транспортними накладними, накладними на перевезення вантажу, податковими накладними, розрахунковими документами (платіжними дорученнями, квитанціями до прибуткових касових ордерів) стосовно кожного з контрагентів.

Позивачем на протязі періоду, що перевірявся, розрахунки за отриманий товар (роботи, послуги) здійснені в повному обсязі.

Формування платником податків валових доходів, валових витрат та, відповідно, визначення об'єкта оподаткування за підсумками півріччя 2010 року - I кварталу 2011 року регулювалося нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного до 01.04.2011 року, а за підсумками II-III кварталів 2011 року - нормами розділу III Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Пункт 138.1. ст.138 розділу III Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. В свою чергу, підпункт 138.1.1. цієї статті передбачає, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Пункт 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній до 01.04.2011 р.) передбачав вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень витрати по придбанню товару (робіт, послуг), які були виключені відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до пп.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу вимог пункту 138.2 статті 138 розділу III Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Загальні вимоги до первинного документу встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Договори, видаткові накладні, розрахункові (платіжні) документи, акти виконаних робіт (наданих послуг), надані позивачем в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, мають всі необхідні встановлені ними реквізити, оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств, а відтак, повністю підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій і, відповідно, право ТОВ «РЗВА-Електрик» на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг).

Крім того, на момент існування господарських правовідносин між позивачем і контрагентами, вказаними в акті перевірки, останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, належним чином були зареєстровані платниками ПДВ і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства. Відтак, включення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), сплачених постачальникам, переліченим в акті перевірки, переданих за видатковими накладними, суд вважає правомірними і таким, що відповідає вимогам п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.19997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.1, п. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.44.1 ст. 44, пп.138.1.1 п. 138.1. ст. 138, пп.139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не спростовує факту придбання позивачем товару.

Факт оприбуткування та використання ТОВ «РЗВА-Електрик» у власній господарській виробничій діяльності придбаних у вказаних вище суб'єктів господарської діяльності товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) підтверджується: прибутковими ордерами, актами приймання-передачі, накладними вимогами, накладними на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, звітами на списання матеріалів та комплектуючих, матеріальними звітами (т.37 а.с.47-48, 50, 53-55, 57, 59, 61-63, 65-67, 69-70, 72-76, 78-80, 82-83, 85-96, 99-103, 105-111, 113-124, 126-129, 213, 220, 222-249, т.38 а.с.1-5, 12-240, т.39 а.с.1-250, т.40 а.с.1-250, т.41. а.с.1-116, т.42 а.с.17-249, т.43 а.с.1-126, 243-248, т.44 а.с.1-249, т.45 а.с.1-249, т.46 а.с.1-250, т.47 а.с.1-250, т.48 а.с.1-248, т.49 а.с.1-250, т.50 а.с.1-240, т51. а.с.1-249, т.52 а.с.1-250, т.53 а.с.1-250, т.54 а.с.1-248, т.55 а.с.1-236, т.56 а.с.1-247, т.57, а.с.1-228, т.58 а.с.1-197, т.59 а.с.1-250, т.60 а.с.1-250, т.61 а.с.1-250, т.62 а.с.1-250, т.63 а.с.1-238, т.64 а.с.1-250, т.65 а.с.1-19).

Вищевказане свідчить про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «РЗВА-Електрик» та контрагентами, вказаними в акті перевірки, використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у даних контрагентів товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій.

Висновки податкового органу щодо наявних ознак нікчемності та безтоварності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Восток-2000М», ПП «Оптметалпромторг», ТОВ «Полігон», ТОВ «Практик 2010 ПРО», ТОВ АП «Співдружність», ТОВ «Основа Маркет», ТОВ «Промислові мастила», без мети настання реальних наслідків через відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів на виконання договірних зобов'язань є безпідставними. Вказане не є доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження використання у господарській діяльності найманої праці. Не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань дані податкової звітності його контрагента. Товарність відповідних господарських операцій підтверджена первинними документами, що розкриває їх сутність, зміст та обсяг.

Відомості про зазначених контрагентів позивача внесені до Єдиного державного реєстру згідно з п.1 ст.18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року. Установчі або статутні документи контрагентів позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.

За змістом приписів ст.228 ЦК України правочини, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, і такий правочин в силу вимог ст.234 ЦК України, на відміну від нікчемного, може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, тобто є оспорюваним.

Беручи до уваги те, що законодавством нікчемність таких правочинів не встановлена, а на момент розгляду даного спору, судами рішень про визнання недійсними вищенаведених правочинів позивача з ТОВ «Восток-2000М», ПП «Оптметалпромторг», ТОВ «Полігон», ТОВ «Практик 2010 ПРО», ТОВ АП «Співдружність», ТОВ «Основа Маркет», ТОВ «Промислові мастила» або первинних документів, що складені за участю названих сторін, у яких відображені вчинені правочини, не прийнято, правових підстав для кваліфікації їх як таких, що не створюють жодних правових наслідків немає.

Тому твердження податкового органу про нікчемність правочинів ТОВ «Восток-2000М», ПП «Оптметалпромторг», ТОВ «Полігон», ТОВ «Практик 2010 ПРО», ТОВ АП «Співдружність», ТОВ «Основа Маркет», ТОВ «Промислові мастила» є безпідставним.

Отже, правові підстави для виключення з валових витрат позивача вартості придбаних ним товарів (робіт, послуг) у контрагентів, перелічених в акті перевірки за період півріччя 2010 року - 3 квартал 2011 року на загальну суму 32140143 грн. та нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств відсутні. Тому податкове повідомлення-рішення форми "Р" за №0000352342 від 02.02.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності податкових повідомлень-рішень форми "Р" за №0000372342 від 02.02.2012 року та форми "В1" за №0000102344 від 02.02.2012 року слід виходити з наступного.

Вказані податкові повідомлення рішення мотивовані порушенням позивачем вимог п.1.6, п.1.8 ст.1, п.4.3 ст.4, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4, п.п. 7.7.1, п.п 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що полягає в заниженні податку на додану вартість на загальну суму 1186995 грн., та завищенні суми бюджетного відшкодування на загальну суму 6420966 грн., в тому числі за травень 2010 року на суму 108917 грн., за червень 2010 року - 419307 грн., за липень 2010 року - 846098 грн., за серпень 2010 року - 1062442 грн., за листопад 2010 року - 2208955 грн., за грудень 2010 року - 1568234 грн., за квітень 2011 року - 33299 грн., за травень 2011 року - 52376 грн., за червень 2011 року - 121338 грн.

З акта перевірки слідує, що при визначенні бюджетного відшкодування за червень 2010 року, станом на 16.12.2011 року, згідно службової записки ВПМ ДПІ у м. Рівне №3320/26-34 серед постачальників виявлено платників, які мають ознаки «фіктивних»- стани даних контрагентів відмінні від 0 - «Основний платник» та ті, яким надано ризиковий кредит у травні 2010 року на суму 350622,05 грн., їх перелік, відповідно, міститься в акті перевірки та зазначено розмір податкового кредиту, сформованого позивачем по кожному окремо.

При визначенні бюджетного відшкодування за липень 2010 року станом на 16.12.2011 року згідно службової записки ВПМ ДПІ у м. Рівне №3320/26-34 серед постачальників виявлено платників, яким надано ризиковий кредит у червні 2010 року на суму 1019300,40 грн. та позивачем сформований податковий кредит по відносинах із такими контрагентами.

При визначенні бюджетного відшкодування за серпень 2010 року станом на 16.12.2011 року згідно службової записки ВПМ ДПІ у м. Рівне №3320/26-34 серед постачальників виявлено платників, яким надано ризиковий кредит у липні 2010 року на суму 1317022,70 грн. та позивачем сформований податковий кредит по відносинах із такими контрагентами.

При визначенні бюджетного відшкодування за листопад 2010 року станом на 16.12.2011 року, згідно службової записки ВПМ ДПІ у м. Рівне №3320/26-34 серед постачальників виявлено платників, яким надано ризиковий кредит у жовтні 2010 року на суму 2762512,70 грн. та позивачем сформований податковий кредит по відносинах із такими контрагентами.

При визначенні бюджетного відшкодування за грудень 2010 року, станом на 16.12.2011 року, згідно службової записки ВПМ ДПІ у м. Рівне №3320/26-34 серед постачальників виявлено платників, яким надано ризиковий кредит у листопаді 2010 року на суму 1961814,10 грн. та позивачем сформований податковий кредит по відносинах із такими контрагентами.

Тому акт перевірки містить висновок, що ТОВ "РЗВА-Електрик" в порушення п.1.6 ст.1, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, завищило податковий кредит за травень 2010 року на суму 350 622,05 грн., за червень 2010 року на суму 1 019 300,40 грн., за липень 2010 року на суму 1 317 022,70 грн., за жовтень 2010 року на суму 2 762 512,70 грн., за листопад 2010 року на суму 1 961 814,10 грн.

Крім того, актом перевірки від 20.01.2012 р. констатовано, що результатами автоматизованого співставлення податкового кредиту ТОВ «РЗВА - Електрик» в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року встановлено СПД - постачальників, яким присвоєно стан платника відмінний від «0» - платник податків за основним місцем обліку згідно зазначеного переліку.

Відповідно акті перевірки містить висновок, що ТОВ "РЗВА-Електрик" в порушення п.1.6 ст.1, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України завищило податковий кредит за квітень 2010 року на суму 22698,55 грн., за травень. 2010 року на суму 63623,77 грн., за червень 2010 року на суму 21098,39 грн., за липень 2010 року на суму 14059,04 грн., за серпень 2010 року на суму 99610,25 грн., за вересень 2010 року на суму 19191,42 грн., за жовтень 2010 року на суму 11329,55 грн., за листопад 2010 року на суму 8125,40 грн., за грудень 2010 року на суму33659,95 грн., за січень 2011 року на суму 5930,22 грн., за лютий 2011 року на суму 12041,20 грн., за березень 2011 року на суму 14136,30 грн., за квітень 2011 року на суму 29310,16 грн., за травень 2011 року на суму 21593,88 грн., за червень 2011 року на суму 7603,70 грн., за липень 2011 року на суму 40730,81 грн., за серпень 2011 року на суму 25697,33 грн., за вересень 2011 року на суму 4993,99 грн.

Також, під час проведення перевірки податковим органом серед постачальників "РЗВА-Електрик" виявлено платників податків, по яких отримано акти нікчемності, з яких вбачається безтоварність операцій та в порушення п.п.7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року завищено податковий кредит за квітень 2010 року на суму 1220 грн., червень 2010 року на суму 292 грн., за серпень 2010 року на суму 108 грн., за листопад 2010 року загалом на суму 8242121 грн., за грудень 2010 року загалом на суму 71922,38 грн. В порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України позивач завищив податковий кредит за серпень 2011 року на суму 4590,66 грн.; за березень 2011 року на суму 2137,50 грн.; за січень 2011 року на суму 4480 грн.; за квітень 2011 року на суму 1415,72 грн., за травень 2011 року на суму 1173,53 грн., за червень 2011 року на суму 648,33 грн.

Перевіркою повноти визначення суми податку, що підлягає (підлягала) сплаті до бюджету за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1186995 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між суб'єктами господарювання та постачальниками (продавцями та покупцем ТОВ "РЗВА-Електрик" укладались договори (т.8 а.с.27-41,176-183,209-219, т.9 а.с.1-19,36-43,65-80,110-128,138-153,191-203, т.10 а.с.17-21,33-68,83-87,184-193, т.11 а.с.2-6,38-47,84-93,106-110,122-136,157-162,199-207, т.12 а.с.1-8,62-70, т.23 а.с.201-201-210,225-232, т.24 а.с.1-4,12-15,48-51,96-102,175-178,183-187, т.25 а.с.1-5,15-18,199-203,236-239, т.26 а.с.63-65,139-151, т.27 а.с.46-55,76-88, т.29 а.с.138-160, т.30 а.с.44-52,71-85,93-107,120-238, т.41 а.с.168-172, т.43 а.с.164-167, 208-242), відповідно до умов яких постачальник (продавець) зобов'язується поставити продукцію (виконати роботи), найменування, асортимент, комплектність якої (яких) визначено в специфікаціях до договорів.

На виконання умов даних договорів контрагентами, вказаними в акті перевірки, для ТОВ "РЗВА-Електрик" виписано: видаткові накладні (т.8 а.с.55-102, 205-206, 233-237, т.9 а.с.33, 57-62, 103-107, 134-135, 168-169, 171, 174, 177, 180, 182, 185-187, т.10 а.с.8-14, 28-30, 78-80, 159-183, 232-249, т.11 а.с.20-36, 70-81, 102-103, 117-120, 151-155, 192-196, 238-242, т.12 а.с.51-59, 125-136, т.23 а.с. 162-164, 183-189, 196-198, 215-216, 220, 224, 234-240, т.24 а.с.6,28-33, 41, 47, 68-70, 80-82, 85-86, 91-95, 111-113, 116, 121-122, 134, 137, 143-144, 145, 151, 154-155, 168-170, 179, 188-193, 206-211, 216, 219-232, 242-244, т.25 а.с.9, 13-14, 26-27, 32, 36-59, 86-88, 02-109, 112, 226-233, 244-246, т.26 а.с.211-212, т.27 а.с.1-44, 71-73, 89-250, т.28 а.с.1-20, т.29, а.с.250, т.30 а.с.1-43, 54-55, 88-90, 144-117, т.37 а.с.46, 49, 52, 56, 58, 60, 64, 68, 71, 77, 81, 84, 97, 104, 125, 158, 168-176, 179, 221, т.42 а.с.160-162, т.65 а.с.43-44, 110-111), податкові накладні (т.8 а.с.42-54, 184-204, 220-232, т.9 а.с.20-32, 44-56, 81-102, 129-133, 154-167, 226-250, т.10 а.с.1-7, 22-27, 69-77, 88-158, 194-231, т.11 а.с.7-19, 48-69, 94-101, 111-116, 137-150, 163-175, 208-228, т.12 а.с.9-19,105-124, т.23 а.с.193-195, т.24 а.с.22-27, 37, 54, 64-67, 120, 128, 156, т.25 а.с.60-61, 82-83, 113-129, 221-225, т.26 а.с.103-136, 152-210, т.27 а.с.56-70, т.28 а.с.21-29, 145-250, т.29 а.с.1-101, 199-249, т.30 а.с.56-68, 86-87, 108-113, т.33 а.с.89-102, 118-120, 136-143, т.37 а.с.192-198, 200-201, 203, 206, 210,-211, 214-216, т.41 а.с.173-250, т.43 а.с.1-15, 188-207, т.65 а.с.28-42, 112-113), акти виконаних робіт (наданих послуг) (т.24 а.с.55-59, 160, т.26 а.с.66-102, т.33 а.с.62-74, 155-162, т.65 а.с.45-57), рахунки-фактури (т.41 а.с.133-167, ). Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи (надані послуги) здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.8 а.с.103-173, т.11 а.с.176-191, 227-237, т.12 а.с.20-46,49-50, 71-104, т.23 а.с.152-155, 160-161, 167-172, 175-182, 214, 219, 223, 233, т.24 а.с.5, 16-21, 38, 46, 71-77, 103-108, 117, 127, 133, 138, 141-142, 146, 159, 171-174, 180, 194-205, 233-241, т.25 а.с.8, 10, 19-25, 33, 62-81, 89, 92-101, 133-198, 204-220, 240-243, т.26 а.с.1-62, 213-250, т.28 а.с.30-142, т.29, а.с.102-137, 161-198, , т.33 а.с.75-87, 103-116, 121-123, 125-128, 144-148, 150-153, т.37 а.с.160-167, 182-183, 185-191, 205, 208-209, 217-219). Доставка товару у процесі здійснення даними контрагентами господарських операцій здійснювалося позивачем та/або з залученням перевізників., що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.9 а.с.170, 172-173, 175-176, 178-179, 181, 183-184, 188, т.34 а.с.72-250, т.35 а.с.1-95, т.37 а.с.130, т.38 а.с.6-11, т.65 а.с.58-64). Вказані податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень, травень, червень, липень серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року (т.12 а.с.139-233, т.13 а.с.2-60, 62-131, 133-191, т.14 а.с.2-85, 87-245, т.15 а.с.2-66, 68-86, 88-131, 133-168, 170-200, 202-241, т.16 а.с.2-40, 42-80, 82-122, 124-168) та на підставі них здійснювалося формування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом. 7.4.5. пункту 7.4 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1. пункту 7.1 статті 7 даного Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції, які є предметом розгляду по даній адміністративній справі відсутні.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В силу вимог п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наявні в матеріалах справи договори, податкові накладні, видаткові накладні, розрахункові (платіжні) документи, акти виконаних робіт (наданих послуг) в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом реквізити. Крім того матеріалами справи підтверджується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і контрагентами. вказаними в акті перевірки, останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, належним чином були зареєстровані платниками ПДВ і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених постачальникам, переліченим в акті перевірки, в ціні за товарно-матеріальні цінності та отримані роботи, передані за видатковими накладними, суд вважає правомірними і такими, що відповідає вимогам п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Твердження відповідача про безтоварність операцій між ТОВ "РЗВА-Електрик" та постачальниками, вказаними в акті перевірки, суд першої інстанції вірно вважав безпідставними.

Судом встановлено, що постачальниками, вказаними в акті перевірки, для ТОВ «РЗВА-Електрик» виписано податкові накладні, які містять обов'язкові реквізити, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України та відповідають вимогам наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» №969 від 21.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696 (в редакції чинній до 16.12.2011 року).

Факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у вказаних вище суб'єктів господарської діяльності товарно-матеріальних цінностей підтверджується: прибутковими ордерами, актами приймання передачі, накладними вимогами, накладними на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, звітами на списання матеріалів та комплектуючих, матеріальними звітами (т.37 а.с.47-48, 50, 53-55, 57, 59, 61-63, 65-67, 69-70, 72-76, 78-80, 82-83, 85-96, 99-103, 105-111, 113-124, 126-129, 213, 220, 222-249, т.38 а.с.1-5, 12-240, т.39 а.с.1-250, т.40 а.с.1-250, т.41. а.с.1-116, т.42 а.с.17-249, т.43 а.с.1-126, 243-248, т.44 а.с.1-249, т.45 а.с.1-249, т.46 а.с.1-250, т.47 а.с.1-250, т.48 а.с.1-248, т.49 а.с.1-250, т.50 а.с.1-240, т51. а.с.1-249, т.52 а.с.1-250, т.53 а.с.1-250, т.54 а.с.1-248, т.55 а.с.1-236, т.56 а.с.1-247, т.57, а.с.1-228, т.58 а.с.1-197, т.59 а.с.1-250, т.60 а.с.1-250, т.61 а.с.1-250, т.62 а.с.1-250, т.63 а.с.1-238, т.64 а.с.1-250, т.65 а.с.1-19).

Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «РЗВА-Електрик» та контрагентами, вказаними в акті перевірки, використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у даних контрагентів товарно-матеріальних цінностей і робіт та підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій.

Закон України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Податковий кодекс України не ставить право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до Державного бюджету України. Таким чином, відсутність висновків податкового органу щодо підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару (робіт, послуг) та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Невиконання контрагентами зобов'язань зі сплати податку до бюджету не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Стан постачальників в ланцюгу постачання не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість безпосередньому постачальнику товарно-матеріальних цінностей, в ланцюгу якого є зазначені вище платники.

Рішеннями у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02) та «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини констатував, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ та за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Тому висновки ДПІ в м. Рівному про порушення позивачем вимог п.1.6, п.1.8 ст.1, п.4.3 ст.4, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4, п.п. 7.7.1, п.п 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України є безпідставними, а податкові повідомлення - рішення форми "Р" за №0000372342 від 02.02.2012 року та форми "В1" за №0000102344 від 02.02.2012 року - необґрунтованими та протиправними.

Оцінюючи податкові повідомлення-рішення форми «Р» за №0000362342 від 02.02.2012 року, форми "Р" за №0000382342 від 02.02.2012 року, та форми "В1" за №0000112344 від 02.02.2012 року слід зазначити наступне.

З акта перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення ТОВ «РЗВА-Електрик» вимог пп.1.20.5 п.1.20, ст.1, п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.3 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 135.1 ст.135, пп.153.2.1 п.153 ст.153, п.187.1, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що полягає в заниженні скоригованого валового доходу за перевіряємий період на суму 9514518 грн, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача на суму 1902904 грн., в т.ч. за квітень 2010 року на суму 111096 грн., травень 2010 року - 105535 грн., червень 2010 року - 61947 грн., липень 2010 року - 93365 грн., серпень 2010 року - 58060 грн., вересень 2010 року -140377 грн., жовтень 2010 року - 244335 грн., листопад 2010 року - 511916 грн., грудень 2010 року -76682 грн., за січень 2011 року - 151616 грн., за лютий 2011 року -16422 грн., березень 2011 року 25004 грн., квітень 2011 року 34200 грн., травень 2011 року - 68854 грн., червень 2011 року -50539 грн., липень 2011 року 88811 грн., серпень 2011 року - 62638 грн., вересень 2011 року 1307 грн. та до завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1538580 грн., в т.ч.за травень-грудень 2010 року на суму 1488977 грн. та за квітень-червень 2011 року на суму 49603 грн. В результаті чого податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.02.2012 р.:

В основу вказаних оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки податкового органу про те, що ТОВ „РЗВА-Електрик" при формуванні собівартості обладнання, що виробляється, імпортовану сировину та імпортовані комплектуючі оприбутковувало по контрактній вартості із врахуванням митних платежів, що є значно нижчою від митної вартості. При реалізації готової продукції пов'язаній особі ТОВ «Високовольтний союз України» підприємством-продавцем ТОВ «РЗВА-Електрик» в порушення п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено ціни, що є нижчими від цін державного регулювання, визначених на підставі Митного кодексу України, а відсутність калькуляцій в розрізі видів готової продукції, реалізованої вказаному покупцю, є підтвердженням того, що у багатьох випадках готова продукція реалізована по цінах, нижчих від собівартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання зовнішньоекономічних контрактів протягом періоду, що перевірявся, здійснював імпорт сировини та комплектуючих (напівфабрикатів) та при розмитнені товару оформляв вантажно-митні декларації, де в графі 42 зазначав фактурну вартість товару, в графі 45 - митну, а по коду платежу 028 - ПДВ сплачене на митниці (том 5 а.с.211-250, том 6 а.с.1-250, том 7 а.с.1-3).

Сума ПДВ, сплаченого митним органам від митної вартості товару + 5% ввізного мита, декларувалась позивачем у рядку 12.1 податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди та відносилась до складу податкового кредиту (т.1 а.с.120-247, том 2 а.с.1-250).

Ввезені товари оприбутковані на рахунок 201 «Сировина і матеріали», 202 «Купівельні напівфабрикати», бухгалтерським записом Д-т 201, 202 К-т 632 з відповідним відображенням в регістрах аналітичного та синтетичного обліку, що підтверджується копією головної книги за 2010-2011 роки (том 4 а.с.67-250, том 5 а.с.1-210).

На підставі даних головних книг ТзОВ "РЗВА-Електрик" за 2010-2011 рр. балансова вартість імпортованої сировини та комплектуючих формувалась із контрактної вартості імпортованої сировини та комплектуючих, із врахуванням митних платежів, тобто в собівартість запасів позивачем враховувалися суми компенсації, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), та суми ввізного мита, що повністю відповідає наступним нормам чинного законодавства.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до пп. 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Як передбачено п.5.9 ст.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Цією ж нормою встановлено, що у разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді, у разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до п.138.6 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.138.8 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп.138.8.1. п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку", первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат, зокрема суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в порушення п.4.3 пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України позивач занизив валові доходи та податок на прибуток, оскільки придбані за межами України та імпортовані комплектуючі, сировину, що складають основну частину витрат у питомій вазі виробництва готової продукції, останній оприбуткував на баланс підприємства по контрактній вартості з врахуванням митних платежів та реалізовував готову продукцію (електророзподільну та контрольну апаратуру) на території України пов'язаній особі - ТОВ «Високовольтний союз України» за ціною, нижчою від собівартості і при визначенні валових доходів позивач не застосовував звичайні ціни. При цьому необхідність застосування звичайних цін при визначенні валових доходів, податкових зобов'язань з ПДВ відповідач обґрунтовує посиланням на пп.1.20.5. п.1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, а також п.4.3. ст.4, пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідач зазначив, що митна вартість товарів є встановленою державою регульованою ціною. А згідно з пп.1.20.5. п.1.20 ст.1 даного Закону у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній до 01.04.2011 року) з метою оподаткування дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Положення пп.7.4.1. поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст.10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно п. 153.2.1. ст.153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Статтею 4 Закону №168/97-ВР визначено бази оподаткування для різних видів товарів. Зокрема, для товарів (робіт, послуг), які поставляються на митній території України встановлено, що база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами (пункт 4.1. даної статті).

Норму аналогічного змісту містить і Податковий кодекс України, відповідно до п.188.1 ст. 188 якого база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній до 01.04.2011 р.) звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст. 1 цього Закону.

Підпунктом 14.1.71. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з п.8 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу (тобто, до 01.01.2013 р.) застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до п.1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.4.3 ст. 4 Закону N 168/97-ВР для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Відповідно до абз. 3 п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Згідно з ст.259 Митного кодексу України №92-IV від 11.07.2002 р., митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Згідно з ст.260 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. А в силу вимог ст.261 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Тому митна вартість імпортованих товарів самостійно визначається митним органом і її призначенням є визначення сум податків та зборів, що сплачуються на митниці. Приписи пункту 1.20. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлюють та не ототожнюють поняття «звичайна ціна» та митна вартість, як це робить відповідач при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Порядок визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг) регламентовано п.1.20.2. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в силу якого, податковий орган зобов`язаний для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовувати інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Відповідно п. 153.2.1. ст.153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Тобто, починаючи з квітня 2011 року при визначенні звичайної ціни на товари по податку на прибуток підприємств відповідач повинен застосовувати норму п. 153.2.1 ПК України.

Однак, при донарахуванні позивачу сум податку на прибуток відповідач не взяв до уваги встановлене у п. 153.2.1 Податкового кодексу України обмеження.

Ціни на реалізовану продукцію встановлювались позивачем на підставі угод з ТОВ «Високовольтний союз України» і їх розмір встановлювався з врахуванням виробничої собівартості, в т.ч. фактурної вартості імпортованої сировини, комплектуючих, сплати обов'язкових платежів при розмитненні, інших прямих витрат плюс торгівельна націнка. Такий порядок формування ціни реалізованої на митній території продукції, що містить в своєму складі імпортовану сировину, та як наслідок визначення бази оподаткування податком на прибуток, податком на додану вартість не суперечить чинному законодавству про оподаткування і в даному випадку слід вважати, що ціна продажу товару і становить звичайну ціну. Відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України та підпункту 1.20.8. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не довів, що ціна договору, укладеного позивачем з ТОВ «Високовольтний союз України» не відповідає рівню звичайної ціни.

З довідок позивача на період з 01.02.2010 р. по 31.01.2011 року, та на період з 01.02.2011р. по 31.01.2012 року вбачається про планові обсяги виробництва високовольтного обладнання, необхідний для досягнення беззбитковості, та копії наказів позивача про виконання вищевказаних планів. Відповідно до наказу позивача №0023 від 20.01.2010 р. "Про встановлення планових показників обсягу виробництва (реалізації) готової продукції на період з 01.02.2010- 31.01.2011 року" (том 35 а.с.96-97), затверджено мінімальний плановий обсяг виробництва (реалізації) готової продукції на період з 01.02.2010- 31.01.2011 року на рівні не менше 11000 тис. грн., затверджено максимальну собівартість по місяцям згідно додатку, наказано директору з виробництва дотримуватись вищевказаних вимог обсягів виробництва, відділу цін при розрахунку планових калькуляцій контролювати рівень собівартості не вище вказаного в додатку.

Відповідно до наказу позивача № 0009 від 25.01.2011 р. "Про встановлення планових показників обсягу виробництва (реалізації) готової продукції на період з 1.02.2011- 31.01.2012 року" (том 35 а.с.98-99), затверджено мінімальний плановий обсяг виробництва (реалізації) готової продукції на період з 1.02.2011- 31.01.2012 року на рівні не менше 17 000 тис. грн., затверджено максимальну собівартість по місяцям згідно додатку, наказано директору з виробництва дотримуватись вищевказаних вимог обсягів виробництва, відділу цін при розрахунку планових калькуляцій контролювати рівень собівартості не вище вказаного в додатку.

Таким чином, в результаті дослідження наказів та додатків до наказу позивача №0023 від 20.01.2010 р. "Про встановлення планових показників обсягу виробництва (реалізації) готової продукції на період з 1.02.2010- 31.01.2011 року", та наказу позивача № 0009 від 25.01.2011 р. "Про встановлення планових показників обсягу виробництва (реалізації) готової продукції на період з 1.02.2010- 31.01.2011 року" судом встановлено, що внутрішня політика господарської діяльності позивача щодо дотримання принципу ведення господарської діяльності з метою отримання прибутку відповідає чинному законодавству.

З матеріалів справи, а саме: копій договорів поставки, додатків специфікацій до договорів, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей по реалізації готової продукції для ТзОВ "Високовольтний союз - Україна" за період з 01.04.2010 року - 30.09 2011 року (том 17 а.с.36-234, том 18 - том 22, том 23 а.с.1-146, том 30 а.с.120-238, том 31, том 32) та фактичної собівартості товарного випуску за період з квітня 2010 року по вересень 2011 року (том 35 а.с.178-241) вбачається фактична реалізація готової продукції підприємством позивача на ТзОВ "Високовольтний союз-Україна" за цінами, не нижче собівартості.

З довідки про фінансові результати від реалізації готової продукції по ТОВ "РЗВА-Електрик" за 2-4 квартали 2010 року (том 35 а.с.100) відповідно до даних головної книги за 2010 р. вбачається, що позивачем за 2-4 квартали 2010 року реалізовано готову продукцію з фінансовим результатом-прибутком.

З довідки про фінансові результати від реалізації готової продукції ТОВ "РЗВА-Електрик" за 1-3 квартали 2011 року (том 35 а.с.101) вбачається, що позивачем за 1-3 квартали 2011 року реалізовано готову продукцію з фінансовим результатом - прибутком.

Вказане відповідає відомостям головних книг позивача за 2010, 2011 роки.

Тому висновок податкового органу щодо реалізації високовольтної апаратури ТОВ "Високовольтний союз-Україна" за цінами, нижче собівартості, є безпідставним.

Суд першої інстанції вірно вважав, що позивачем не допущено порушень вимог законодавства при здійсненні операцій з продажу електророзподільної та контрольної апаратури за договірною вартістю, визначеною за вільними цінами, оскільки врахування митної вартості сировини як рівня собівартості, що діяла на дату придбання та дату продажу таких товарів, не передбачено, а відповідачем не доведено того, що ціна договорів не відповідала рівню звичайної ціни.

Так висновки про заниження позивачем суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість за рахунок заниження позивачем бази оподаткування шляхом реалізації товарів за ціною, нижче собівартості, є безпідставними. Донарахування позивачу в одних періодах суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та ПДВ, як і в інших зменшення заявленої до відшкодування суми ПДВ є також безпідставними. Тому податкові повідомлення-рішення форми «Р» за №0000362342 від 02.02.2012 року, форми "Р" за №0000382342 від 02.02.2012 року, та форми "В1" за №0000112344 від 02.02.2012 року є неправомірними та підлягають скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000052343 від 31.01.2012 року про застосування до ТОВ «РЗВА-Електрик» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн., то колегія суддів зазначає.

З акта перевірки вбачається, що про порушення позивачем вимог п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягає в непроведенні ТОВ «РЗВА-Електрик» через реєстратор розрахункових операцій операцій за реалізовану продукцію невласного виробництва (відходи стальні, металобрухт) та при наданні послуг за проживання в гуртожитку на загальну суму 134514,60 грн. (продукція, вартістю 105823,08 грн. та послуги - 28691,52 грн.).

Судом встановлено, що ТОВ «РЗВА-Електрик» протягом періоду з квітня 2010 року по липень 2010 року реалізовувало без застосування реєстраторів розрахункових операцій відходи металу, дров'яні відходи на суму 105823,08 грн. та послуги за проживання в гуртожитку на суму 28691,52 грн., всього на суму 134514,60 грн., що підтверджується копіями прибуткових касових ордерів (том 16 а.с.183-238, том 17 а.с.1-34.

Статтею 1 Закону України Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 р. (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), (далі, - Закон №265/95-ВР) встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п.1 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Відповідно до вимог п. 12 ст. 9 вказаного Закону №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

З матеріалів справи вбачається, що операції з розрахунків в готівковій формі (приймання готівки від покупців) за реалізовані відходи здійснювались в касі ТОВ „РЗВА-ЕЛЕКТРИК". Отримання ж покупцями товарів (металовідходів, тощо) здійснювалось в іншому у виробничих цехах та спеціальних місцях для збирання відходів, що знаходяться в інших приміщеннях. Операції з розрахунків у готівковій формі за продані відходи не могли здійснюватися в місці отримання товарів. Операції з розрахунків у готівковій формі за проживання в гуртожитку не здійснювались в місці надання послуг - гуртожитку.

Тому суд першої інстанції вірно вважав, що позивач не порушив вимоги закону при отриманні готівки за продані відходи та за проживання в гуртожитку, а відтак правові підстави для нарахування штрафних санкцій за не проведення таких операцій через реєстратор розрахункових операцій на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відсутні.

Крім того, відповідно до ст.250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), адміністративно-господарські санкції могли застосовуватись до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

Рішення про застосування штрафних ( фінансових) санкцій прийнято податковим органом 31.01.2012 року.

Всупереч вимог ст.250 ГК України, відповідач врахував операції, що мали місце до 21.07.2010 року на загальну суму 134514,60 грн. (штрафних(фінансових) санкцій 1 грн. за порушення вчинене вперше протягом календарного року).

Тому податкове повідомлення - рішення форми «С» №0000052343 від 31.01.2012 року є протиправним.

Отже, колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "07" червня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) А.Ю.Бучик

судді: (підпис) (підпис) Г.І. Майор Є.В.Одемчук

З оригіналом згідно: суддя _______ А.Ю.Бучик

Повний текст ухвали виготовлений "20" вересня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" вул.Біла,16,м.Рівне,33001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33000