Ухвала суду № 26950820, 12.03.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Липи В.А.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"12" березня 2012 р. Справа № 0670/10051/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Соморовій В.А. ,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" січня 2012 р. у справі за позовом дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 25 липня 2011 року № 0002402301 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 413944 грн. та визначення штрафної (фінансової) санкції у сумі 1, 00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 січня 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Житомирі просить скасувати вказану постанову через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що позивачем не доведено фактичного отримання та використання електротехнічної продукції, придбаної у ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект", в господарській діяльності підприємства та безпідставно сформовано податковий кредит.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Встановлено, що 11 червня 2011 року ДПІ у м.Житомирі проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" з питань взаємовідносин з ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект" за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт № 3288/23-1/00132405/0100, яким зафіксовано порушення позивачем:

- ст. 203, ч.ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" при придбанні товарів від постачальника ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект". Товари придбані по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. ст. 662, 655 ,656 ЦК України;

- п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 413944, 00 грн. за квітень 2011 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0002402301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 413944, 00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 1, 00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено підприємством в адміністративному порядку до ДПА у Житомирській області. Скарга позивача на вказане податкове повідомлення-рішення рішенням ДПА у Житомирській області № 21058/К-С/25-009 від 04.10.2011 року залишена без задоволення.

18 лютого 2011 року між ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" (Покупець) та ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект" (Постачальник) укладено договір поставки № 03/23/40, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти партіями покупцю електротехнічну продукцію, а покупець зобов'язується приймати та здійснювати оплату цієї продукції на умовах визначених даним договором.

На виконання умов договору, позивачу передано у власність електротехнічну продукцію (надалі товар) та оформлені податкові накладні (відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України), видаткові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення, які містять відомості про господарські операції між суб'єктами господарювання та підтверджують їх здійснення. Товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури та подорожні листи, оглянуті судом першої інстанції, також підтверджують факт поставки товару (електротехнічної продукції).

У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про сплату позивачем сум податку на додану вартість в ціні придбання електротехнічної продукції у ТОВ "ТД "Буд Комплект", який видав податкові накладні. На час здійснення господарських операцій ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект" перебувало в реєстрі, як платник податку на додану вартість.

Посилання податковим органом на нікчемність укладених договорів між позивачем та ТОВ "ТД "Буд Комплект" є також безпідставними.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Припущення щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів не підкріплене належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення повністю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 січня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) А.Ю.Бучик

судді: (підпис) (підпис) Г.І. Майор Є.В.Одемчук

З оригіналом згідно: суддя _______ А.Ю.Бучик

Роздруковано та надіслано: простою кор.

1- в справу

2 - позивачу Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" вул.Ватутіна, 106-Б,м.Житомир,10025

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014