Ухвала суду № 26949960, 23.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 року м. Київ К-58364/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову та ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2009 року Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 рокуу справі№ 2-а-1879/08/8/0170за позовомЗакритого акціонерного товариства «Сімкомунсервіс»доДержавної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Кримпровизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2009 року у справі № 2а-1879/08/8, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 року по справі № 2-а-1879/08/8/0170, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 07.08.2008 року № 0008891502/0 про зобов'язання сплатити штрафні санкції з податку на додану вартість ЗАТ «Сімкомунсервіс»в сумі 225 379,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07.08.2008 року Державною податкової інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008891502/0, яким ЗАТ «Сімкомунсервіс»зобов'язано сплати штраф у розмірі 50% у сумі 225 379,00 грн. з податку на додану вартість за затримку більш ніж 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 450 758,92 грн.

Підставою для прийняття вказаного рішення слугував висновок акта невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету від 31.07.2008 року № 5696/15-2/13778729 з питання своєчасності сплати податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2002 року -грудень 2003 року, лютий 2004 -грудень 2004 року та уточнюючого розрахунку № 56231 від 16.06.2004 року про порушення позивачем вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що полягало у несвоєчасній сплаті податкових зобов'язань з ПДВ за вказаними податковими деклараціями з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, податковий орган всупереч чинному на момент виникнення спірних правовідносин законодавству змінив призначення платежів, що спрямовувались позивачем на сплату податку на додану вартість за відповідні періоди. Також судами встановлено, що податковий борг за податковими деклараціями з ПДВ за грудень 2002 року з уточненим розрахунком за грудень 2002 року від 07.02.2003 року, за січень 2003 року та за лютий 2003 року сплачений позивачем до 20.05.2005 року, тобто до порушення Господарським судом Автономної Республіки Крим справи про банкрутство ЗАТ «Сімкомунсервіс», а граничні строки сплати інших податкових зобов'язань за деклараціями з ПДВ настали в період після порушення справи про банкрутство.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

20.05.2005 року Господарським судом Автономної Республіки Крим порушена справа про банкрутство ЗАТ «Сімкомунсервіс». Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі про банкрутство ЗАТ «Сімкомунсервіс»від 16.06.2005 року у справі № 2-8/8860-2005 до ЗАТ «Сімкомунсервіс»застосовано судову процедуру банкрутства -розпорядження майном, визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим у сумі 815 992,33 грн. та призначено розпорядника майна. Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2005 року у справі № 12-8/8860-2005 відносно позивача застосовано процедуру банкрутства -санацію (відновлення платоспроможності боржника).

Державна податкова інспекція у м. Сімферополі у період судової процедури банкрутства позивача виступала конкурсним кредитором, для якого передбачено, що кредитори з вимогами щодо пені, штрафів, інших фінансових санкцій, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вправі подавати до суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що податкові зобов'язання з ПДВ за деклараціями з ПДВ за 2002-2004 роки сплачені позивачем протягом 2003-2004 років, тобто до порушення господарським судом справи про банкрутство ЗАТ «Сімкомунсервіс».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позивач діяв з перевищенням повноважень, оскільки він не мав права самостійно змінювати «призначення платежу»та направляти зазначені кошти в рахунок сплати податкового боргу.

Доводи касаційної скарги щодо проведення операцій по зарахуванню коштів, що надійшли від платника в порядку черговості зводяться до хибного тлумачення положень п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Конкурсні зобов'язання позивача щодо сплати штрафу з ПДВ за несвоєчасну сплату податку на додану вартість виникли за деклараціями по податку на додану вартість: за грудень 2002 року від 20.01.2003 року з уточненим розрахунком за грудень 2002 року від 07.02.2003 року, за січень 2003 року від 20.02.2003 року, за лютий 2003 року від 20.03.2003 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковий борг за вищенаведеними деклараціями по податку на додану вартість сплачений позивачем до 20.05.2005 року, як зазначено в акті перевірки відповідача № 2529/10/15-2/13778729 та відповідних платіжних дорученнях. Отже, сплата штрафних санкцій з ПДВ за вищенаведеними деклараціями здійснена до порушення справи про банкрутство ЗАТ «Сімкомунсервіс»20.05.2005 року і підстав вважати порушеними строки оплати самостійно визначених податкових зобов'язань немає.

Також судами встановлено, що граничні строки сплати інших зобов'язань по податкових декларацій з ПДВ настали в період після порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

Штрафні санкції за деклараціями по податку на додану вартість, зазначеними у п. п. 4-24 акта перевірки від 31.07.2008 року № 2529/10/15-2/13778729, могли виникнути лише після порушення справи про банкрутство ЗАТ «Сімкомунсервіс», а отже є поточними у розумінні ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до положень ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п. 7 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

В резолютивній частині ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі про банкрутство ЗАТ «Сімкомунсервіс»№ 2-17/2669-2006 від 19.06.2008 року, що набрала законної сили, провадження по справі припинено на підставі п. 7 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вказано, що боржником (позивачем) виконані всі поточні кредиторські зобов'язання.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Отже, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2009 року ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 року у справі № 2-а-1879/08/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак