Ухвала суду № 26949845, 18.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/5584/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник відповідача Герасименко Д. А.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська тютюнова компанія" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська тютюнова компанія" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська тютюнова компанія" (далі - ТОВ "Подільська тютюнова компанія") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року позов ТОВ "Подільська тютюнова компанія" задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Вінниці задоволено, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року скасовано. У задоволені позовних вимог ТОВ "Подільська тютюнова компанія" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Подільська тютюнова компанія" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2011 року та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року.

ДПІ у м. Вінниці подала письмові заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Подільська тютюнова компанія".

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПА у Вінницькій області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Подільська тютюнова компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 01.04.2009 року, за результатами якої складено акт №61/23/30684960 від 26.06.2009 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення №0000712320/0 від 10.07.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «Подільська тютюнова компанія»з податку на прибуток в сумі 103238 грн.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням оскаржив його до ДПІ у м. Вінниці яка, своїм рішенням залишила зазначену скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін. За результатами розгляду скарги ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення-рішення №0000712320/1 від 10.09.2009 року.

Позивач звернувся з скаргою до ДПА у Вінницькій області, яка своїм рішенням залишила зазначену скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін та винесла податкове повідомлення-рішення №0000712320/2 від 16.11.2009 року.

Позивач також з метою оскарження звертався до ДПА України, яка також своїм рішенням залишила відповідну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін. За результатами розгляду скарги ДПА України винесено податкове повідомлення-рішення №0000712320/3 від 22.01.2010 року.

Судами встановлено, що між ТОВ «Подільська тютюнова компанія»та ВАТ «Кредитпромбанк»укладено договори про надання банківської гарантії.

На виконання договорів ТОВ «Подільська тютюнова компанія»сплачено ВАТ «Кредитпромбанк»комісійні за надання банківської гарантії у загальній сумі 275296 грн.

У відповідності до ст. 560 Цивільного Кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Ст. 567 ЦК України визначено, що гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

У відповідності до укладених договорів банківської гарантії ВАТ «Кредитпромбанк»гарантував виконання позивачем своїх обов'язків по сплаті платежів за укладеними контрактами і у випадку невиконання TOB «Подільська тютюнова компанія»своїх зобов'язань, їх мав би виконати банк.

Надання банківських гарантій є банківською послугою у відповідності до вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність», яку мають право здійснювати тільки банки і у відповідності до цього ж Закону банки мають право на компенсацію своїх послуг.

Ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»передбачено, що банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначає, що надання банківських гарантій розглядається як кредитна операція, а тому сплата комісійної винагороди за надану банківську гарантію має розглядатись як сплата процентів за борговими зобов'язаннями.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальним законом, який регулює дані відносини є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Пунктом 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено вичерпний перелік витрат платника податків, які не відносяться до складу валових витрат.

Як вбачається з зазначеного пункту Закону комісійні за надання банківської гарантії не включені до переліку витрат платника податків, які не відносяться до складу валових витрат.

Суд першої інстанції вірно врахував, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Також суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивач мав право на віднесення сум комісійних, що призначені банку за надання банківської гарантії до валових витрат, оскільки ці комісійні є компенсацією за отриману послугу банку у вигляді наданої гарантії. Враховуючи те, що завдяки наданню банківської гарантії позивач зміг укласти важливі в своїй господарській діяльності контракти, які є необхідними для господарської діяльності підприємства, - ці гарантії є такими, що використані підприємством у власній господарській діяльності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган при проведенні перевірки неповно оцінив надані платником податків докази в обґрунтування правомірності вчинених дій стосовно включення до складу валових витрат комісійних за надання банківської гарантії, що стало в подальшому підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0000712320/3 від 22.01.2010 року. про встановлення податкового зобов'язання в сумі 68825 грн. та штрафних санкцій в сумі 34413 грн.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2011 року та залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Клопотання Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити. Замінити відповідача на Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська тютюнова компанія" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2011 року -скасувати.

Залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров