Ухвала суду № 26949714, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року м. Київ К-10634/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Донецької області від 20.02.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008

по справі № 37/284а (№ 22-а-4378/08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Горлівський машинобудівельний завод «Універсал»

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 20.02.2008 задоволено позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000472340/0 від 21.09.2005, стягнуто з Державного бюджету на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008 змінено постанову Господарського суду Донецької області від 20.02.2008 в частині витрат на правову допомогу. Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 8,57 грн. В решті постанову суду залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що за результатами проведеної відповідачем з 22.08.2005 по 15.09.2005 планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 по 31.03.2005, складений акт № 232/23-111-1/00174616 від 15.09.2005, в якому встановлено порушення платником податку вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за 2004 рік на суму 43900 грн., у тому числі за: 1 квартал 2004 року на суму 15,5 тис. грн. (заниження), 1 півріччя 2004 року на суму 12,5 тис. грн. (заниження), 3 квартал 2004 року на суму 3,7 тис. гри. (завищення), в цілому за 2004 рік на суму 43900 грн. (заниження).

На підставі акта перевірки № 232/23-111-1/00174616 від 15.09.2005, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000472340/0 від 21.09.2005 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 65850 грн., в тому числі основного платежу - 43900 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 21950 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000472340/0 від 21.09.2005, враховуючи наступне.

Закону України «Про електроенергетику»№ 575/97-ВР від 16.10.1997 регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом з безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії (стаття 2). Згідно зі ст. 4 вказаного Закону, регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об'єктивними умовами функціонування галузі та специфікою електроенергії як товару, що має спеціальні правила вироблення, передавання, постачання і споживання.

Згідно Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за №417/1442, розрахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії та його вартості здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за №782/12656, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням.

Пунктом 6.1 розділу 6 зазначених Правил передбачено, що розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

За умовами договору № 101 від 24.04.2003, укладеного між ВАТ "Донецькобленерго" (постачальник електричної енергії) та позивачем (споживач), постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, який користується електроенергією та оплачує постачальнику її вартість згідно з умовами цього договору.

Фактичне понесення позивачем витрат на оплату спожитої електроенергії підтверджується матеріалами справи, а саме: актами прийому-передачі електроенергії, рахунками на оплату поставленої електричної енергії та платіжними доручення щодо її оплати.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що встановлене відповідачем порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є необґрунтованим, оскільки, особливі технологічні характеристики електроенергії як товару виключають наявність залишків на початок і на кінець звітного періоду, та одночасність виробництва і споживання виключає можливість складування, в той час як пункт 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»регулює, саме, порядок податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості залишків, у тому числі покупних товарів на початок і кінець звітного кварталу. Крім того, особливі технічні характеристики електроенергії виключають можливість визначення бази оподаткування по факту відпуску (відвантаження) споживачам, що спростовує доводи відповідача про використання позивачем на виробничі цілі не всієї придбаної електроенергії у відповідному звітному періоді.

Крім того, за висновком судової економічної експертизи № 5551 від 10.09.2007, відображення в податковому обліку позивачем валового доходу та валових витрат за фінансово-господарськими операціями з придбання та використання електричної енергії відповідає вимогам пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також, в результаті проведених досліджень експертом встановлено, що оскільки електроенергія не відноситься до запасів незавершеного виробництва та готової продукції, позивач правомірно відносив витрати на придбання електричної енергії на собівартість готової продукції.

Також, слід зазначити, що посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем у 2004 році пунктів 7, 14 Типового положення з планування, обліку, калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 № 473, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 16.05.2002 вказана постанова № 473 та відповідно Типове положення були визнанні такими, що втратили чинність.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та винесено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, однак, допущено помилку при визначенні розміру витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції правомірно змінено постанову першої інстанції в цій частині.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції - відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль