Ухвала суду № 26949718, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/50268/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2012

у справі № 2а/0570/3049/2012

за позовом Приватного транспортно-комерційного підприємства «Комтранс»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2012, задоволено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 № 0000252342 по податку на додану вартість на суму 16 067,09 грн. та від 22.02.2012 № 0000262342 по податку на прибуток приватних підприємств на суму 80 335,44 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що за результатами проведеної відповідачем у період з 26.01.2012 по 01.02.2012 позапланової виїзної документальної перевірки ПТКП «Комтранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з приватними підприємствами: «Діброва-Буд», «Максима» за період з 01.05.2008 по 31.05.2010, складений акт від 08.02.2012 № 358/23-2/24462366 .

Податковим органом встановлено порушення позивачем: п.п. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (ЦКУ) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПТКП «Комтранс»при придбані товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦКУ; п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану варт ість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 853,67 грн., у т.ч.: за лютий 2009 року в сумі податку на додану вартість (ПДВ) 540,83 грн., за березень 2009 року у сумі ПДВ 2 645,84 грн., за червень 2009 року в сумі 1 291,67 грн., за липень 2009 року в сумі ПДВ 933,33 грн., за серпень 2009 року в сумі ПДВ 975,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 433,33 грн., за жовтень 2009 року в сумі 2 571,67 грн., за листопад 2009 року в сумі 1 733,33 грн., за грудень 2009 року в сумі 1 312,00 грн., за січень 2010 року в сумі 416,67 грн.; п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР) та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 64 268,35 грн., у тому числі: за І квартал 2009 року в сумі 15 933,35 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 6 458,35 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 11 708,30 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 28 085,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 2 083,35 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 22.02.2012: № 0000262342 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 80 335,44,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 64 268,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 067,09 грн.); № 0000252342 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 16 067,09 грн. (у т.ч. за основним платежем - 12 853,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 213,42 грн.).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом доказування в цій справі є встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом - приватним підприємством «Максима»за договором на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом від 05.01.2008 № 05/01/09-3, правильності відображення господарських операцій у податковому обліку і законності формування ПТКП «Комтранс» податкового кредиту в сумі 12 853,67 грн. та валових витрат в сумі 64 268,35 грн. по контрагенту ПП «Максима».

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ПП «Максима»(вантажоперевізник) укладений договір від 05.01.2008 № 05/01/09-3 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом, на виконання якого ПП «Максима»здійснювало для позивача авто-послуги з перевезень металопрокату за маршрутами, зокрема: Маріуполь-Харків, Маріуполь-Запоріжжя, Маріуполь-Харків-Полтава, Маріуполь-Полтава.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Максима»підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, розрахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, тощо.

В подальшому, придбаний позивачем у ПП «Максима»металопрокат був реалізований: ТОВ «Фабрика «Варіант»за договором від 09.02.2009 № 09/02-1; ТОВ «Астра»за договором від 25.02.2009 № 25/02-1; приватному підприємцю Голик А.А. за договором № 19/08-1; ТОВ «Іпріс-Профіль»за договором від 13.02.2009 № 13/02-1; ВАТ «Електромотор»за договором від 24.12.2008 № 24/12-1; ТОВ «Інтеренергогаз» за договором від 02.02.2009 № 02/02-1.

Податковий орган, роблячи висновки про відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість), податковий орган зазначає, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладеного правочину між позивачем та його контрагентом.

Крім того, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Також, слід зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України "Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні" підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль